19 вересня до 230-річчя заснування Маріуполя в міському центрі грецьких організацій було урочисто відкрито новий пам'ятник святителеві Ігнатію, митрополиту Готфейському і Кафайському, засновнику цього прекрасного приморського міста. Це вже другий пам'ятник святителеві Ігнатію Маріупольському, перший було відкрито в «граді Марії» в 1997 році, коли митрополита Ігнатія причислили до лику святих.

На святі був присутній прибулий разом із делегацією з Одеси протоієрей Василій Мултих, який у 1942 року врятував мощі митрополита Ігнатія від спалення німецько-фашистськими загарбниками. «Багато років я мріяв про те, щоб у Маріуполі постав пам'ятник великому подвижнику й молитовнику, святителеві Ігнатію, - каже отець Василій, дивлячись на постамент. - Я щасливий, що дожив до цього моменту й сьогодні знаходжусь тут».

Історія народження Маріуполя є суцільним сплетінням злигоднів і поневірянь, вистояти в яких предкам допомогли віра та святительский подвиг святителя Ігнатія. Народився він приблизно 1710 року в Греції. Здобув освіту у Венеціанській грецькій колегії. На святій горі Афон він прийняв чернечий постриг з ім'ям Ігнатій. Невдовзі ченця Ігнатія було переведено до Константинополя, де він був рукоположений у сан єпископа.

Він попросив призначити його у Крим митрополитом, де велика колонія православних греків перебувала під турецько-татарським ігом. Там і почався його святительский подвиг порятунку православних греків від мусульманського насильства. На прохання святителя Ігнатія імператриця Катерина ІІ видала указ «Про влаштування християн-греків, вивезених із Криму» і виділила їм приазовські землі.

У вересні 1778 року під керівництвом генерал-поручика Олександра Суворова на чолі з митрополитом Ігнатієм християни Криму з 8 міст і 66 поселень (усього понад 31 тисяча осіб) розпочали складну подорож на землі, що стали для них другою батьківщиною. А в 1779 році на карті країни з'явилося нове місто, назване на честь Пресвятої Діви Маріуполем, також виникли 24 села, які існують і нині. Будівництво міста Марії митрополит Ігнатій почав зі спорудження храму.

Сім років ніс слово Боже своїм парафіянам митрополит Готфейський і Кафайський Ігнатій. Після смерті в 1786 році його поховали в Хараламнівській церкві. У 1938 році на хвилі антирелігійної боротьби склеп було відкрито, а нетлінні останки святого Ігнатія перенесли до краєзнавчого музею. У 1942 році на наполегливе прохання парафіян мощі святого знову перенесли до храму.

Там у той час служив паламарем Василій Мултих.

Відступаючи, німці підпалили багато об'єктів Маріуполя, в тому числі собор, де покоївся прах святителя Ігнатія. З тривогою і розпачем гасив пожежу юнак. Йому вдалося зібрати в коробку останки митрополита і принести додому. Частина їх нині зберігається в Маріупольському кафедральному соборі, частина - у храмі Різдва Богородиці в селі Усатове під Одесою.

Так в історії Маріуполя переплелися жертовні подвиги заради слави Святої Православної Віри двох її вірних подвижників.

Прес-служба Донецької єпархії