Шановний Дон-кіхоте. Найкращим підтвердженням актуальності теми даного форуму є рішення всеправославного засідання Предстоятелів Православних Церков у Стамбулі від 12.10.2008 р. Поки що його зміст можна почитати на сайті "Православие.Ru": "ПОСЛАНИЕ ПРЕДСТОЯТЕЛЕЙ ПРАВОСЛАВНЫХ ЦЕРКВЕЙ" - http://www.pravoslavie.ru/news/081012011636. Будемо молити Бога, щоб наші правителі не зруйнували нашу державу. Мир Вам...

Для Галини. Любові до людей та терпіння мені справді не вистачає. Але це питання для сповіді, а не для обговорення з незнайомими людьми, хай навіть симпатичними і мислячими. Я навмисне зупинився на начебто дрібному, не пов'язаному з головною темою, моменті мови. Ті самі слова в різний час і в різних людей мають різні значення (ці значення еволюціонують найрізноманітнішими шляхами). І навіть в одну історичну епоху люди можуть сприймати те чи інше слово, те чи інше висловлювання по-іншому, що змусило німецького філолога кінця 18 - початку 19 ст. Вільгельма Гумбольдта заговорити про антиномію розуміння і нерозуміння в мові. Багато суперечок між людьми виникає саме через те, що вони вкладають у свої слова дещо інший зміст, ніж їхні опоненти, розуміють їх по-своєму, по-особливому (і не завжди правильно). Ось Ви пишете: "націоналісти усіх кольорів - це духовно хворі люди". Парафраза відомого виразу "Национализм - это последнее прибежище подлеца", що належить, наскільки я пам'ятаю, Миколі Бердяєву (хоча в інтернеті є коментарі, які приписують його Толстому). З огляду на історію людства можна було б погодитися з цим, адже скільки підлості було скоєно хворими націоналістами. Однак такий погляд не повний - і для мене через таку неповність неправильний. Націоналізм, залежно від місця та часу, може мати різні відтінки, бути й позитивним, і згубним. Отже, згаданий щойно російський філософ Микола Бердяєв (рідний, молодший, брат українського письменника і журналіста Сергія Бердяєва), пише: "Национализм, дошедший в своих притязаниях до отрицания других национальных душ и тел, до невозможности всякого положительного общения с ними, есть эгоистическое самоутверждение, ограниченная замкнутость. Почва его - элементарно биологическая. И чем более такой национализм претендует на безграничность, тем он становится ограниченнее." Розумні слова. І трохи нижче: "Национализм есть положительное благо и ценность, как творческое утверждение, раскрытие и развитие индивидуального народного бытия. Но в этом индивидуальном образе народном должно изнутри раскрываться всечеловечества." Варто над цим замислитися, особливо в час глобалізації і голлівудизації людської культури. Ще раз: "Націоналізм є позитивне благо і цінність як творче ствердження, розкриття і розвиток індивідуального народного буття". Та навіть у своїй деструктивній формі націоналізм різних людей та народів буває різним: одна з найстрахітливіших форм націоналізму - німецький націонал-соціалізм - призвела до загибелі десятків мільйонів людей. Не в кожній країні, де при владі перебувають чи перебували націоналісти, їхнє правління мало такі наслідки. // Тепер щодо тієї фрази, яка справді шокувала мене і вибивається з Вашого доволі розважливого тексту: "наші націоналісти підтримують грузинських, вони демонструють свою готовність повторити у нас їх злочини, або злочини своїх же національних "героїв" за часів громадянської війни та ВВВ". По-перше, не до кінця зрозумів, про яких "наших націоналістів" Ви говорите. Якщо про радикалів на кшталт Тягнибока, то це справді маргінали, яких, за Вашим же висловом, "підтримала лише незначна кількість наших громадян". Незначному явищу і увагу слід приділяти незначну: українці народ мудрий, вже розібралися, що до чого. Якщо ж Ви натякаєте на політичне керівництво країни, то його важко назвати націоналістичним. Найбільше звинувачень з цього приводу перепадає Ющенкові - який за свого прем'єрства продав чи не всі українські НПЗ російському капіталу. Щонайбільше, що про нього можна сказати: це сіренький панукраїніст без достатньої волі, аби втілити в життя хоча б дещицю з того, що було ним проголошено. Найбільша вада української влади - не націоналізм, а олігархізм. По-друге, злочини чи подвиги національних героїв - це ще та тема! Я волію її тут не зачіпати. І по-третє (і це найважливіше), не збагну: як можна звинувачувати людей у намірах вчинити (повторити), вочевидь, криваві, з Вашого погляду, злочини. Потрібно мати чіткі докази таких намірів. Але якщо Ваші слова - це результат емоційного сприйняття, без опори на конкретні факти, то поміркуйте, будь ласка, над тим, чи не може це бути відступом від "Любові до Бога і Любові до людей". Ми ж не будемо повертатися до тих часів, коли різні там "двійки", "трійки" чи "п'ятірки" засуджували людей не за дійсні злочини, а за належність до класу або групи, чи ж спосіб мислення, який в майбутньому неодмінно, на їхню думку, призведе до злочинів проти "єдино правильної" (ідеології, віри, доктрини). Спаси нас усіх, Боже!

Шановний Валерію, де Ви побачили у моїх коментарях той самий одобрямс колишній комуністичній ідеології? Для мене між комуністами та націоналістами немає різниці. Але з Вашого коментаря я побачила Ваше ЗАСУДЖЕННЯ мене за мої погляди. Стосовно інтернаціоналізму, націоналізму та християнської моралі. Де Ви бачили, або читали в Євангелії, щоб Іісус після його переслідування іудеями та після Голгофи відрізняв якусь титульну націю, якій Він надавав би перевагу над іншими? І до кого згодом пішли Апостоли з проповіддю Євангелія? В сучасних умовах єдиного глобального інформаційного простору такі питання можуть і повинні розглядатися на християнських інтернет-форумах, щоб звичайним грішним людям, у т.ч. і мені, і Вам, допомогти знаходити правильні відповіді на них. Це - моя думка, яка, разом із Вашою, має право на її існування і обговорення. Мир і Вам...