Цьогорічний культурний захід для дітей «Різдвяний вертеп - 2009», який пройшов у Національному театрі опери і балету  7 січня, яскраво засвідчив: Українська Православна Церква  формує  у підростаючого покоління якісно нові світоглядні пріоритети і цінності, основані на Божих заповідях. Особливо приємно, що вони знаходять відгук у дитячих серцях, стають благочестивими традиціями для сотень православних родин.    

Усі ми родом із дитинства. Із тих прекрасних часів, коли віра у пізнання чогось нового - беззаперечна і непорушна, радість - така веселкова і безмежна, як море, коли всі тривоги і невдачі легко зникали у маминих обіймах... Дитинство... такий короткий і чудовий проміжок часу, даний нам Господом, аби почерпнути краплину духовності з переповненої чаші добра, любові, незбагненного щастя, веселощів, безтурботності та яскравих барв, щоб потім зберегти її протягом усього життя.

Святі душі! 

Саме такою «чашею» стала Різдвяна ялинка для дітей у Національному театрі опери і балету що відбулася 7 грудня нинішнього року з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира.

Так приємно було споглядати зацікавлені обличчя дітлахів, коли вони, зручненько вмостившись на руках батьків, уважно слухали розповідь про народження Ісуса Христа і стежили за театралізованою постановою на сцені. Святі душі! Дитяча щирість така безпосередня і чуттєва. Впродовж усієї концертної програми «маленька» аудиторія неодноразово це доводила. ...Ось із небес спускається Ангел Господній, аби сповістити про пришестя Богонемовляти, і всі дітлахи затамували подих, синхронно зреагувавши здивовано-захопленим «о-ого». Ось по партеру проходять волхви, несучи дари новонародженому Месії - хлопчики й дівчатка, міцніше притиснувшись до рідного плеча мами чи тата, допитливо розглядають блискучі вбрання східних мудреців. У ложі бельетаж ненадовго зявився цар Ірод - вмить події на головній сцені стали неважливими, всі погляди прикуті саме до нього.

Перлини дитячої філософії

 Але найцікавіше - це дитячі коментарі побаченого. «Царь Ирод убил много младенцев, - поділилася знаннями з сусідом-однолітком дівчинка років шести. - Мама, он больше к нам не придет? - освічена глядачка звернула стривожені оченята до неньки після появи Ірода на головній сцені під грізні звуки музичного супроводу.

Поява щедрувальників породила ще одну «перлину» дитячої філософії. За давнім українським звичаєм у фольклорному вертепі присутня баба-зима, яку після свят молодь спалювала за селом для якомога швидшого настання весни. З'явилась така баба і на сцені (актор на ходулях). І щойно вона потрапила у поле зору дітлахів, як реакція не примусила довго себе чекати. «Ого, яка здоровенна. Давай і ми зробимо таку велику снігову бабу!»

Діти з задоволенням відгадували, яка тварина «щедрує» на сцені, перепитували у дорослих, про що йдеться в тій чи іншій колядці, спостерігали за плавними рухами хореографічних колективів, а особливо активні глядачі навіть підтанцьовували у залі під акомпанемент запальних щедрівок.

Сімейні традиції благочестя

Воістину правдивими виявилися слова голови Синодального відділу УПЦ по роботі з молоддю, що Різдво Христове - це свято дітей.

Доброзичлива атмосфера свята викликала у малюків відчуття домашнього затишку - вони туди-сюди проходжувалися партером, знайомилися, бавилися, позували для фотографування. (Ще б пак! Концертна програма тривала близько двох годин, спробуйте-но висидіти).

Величезне задоволення отримали всі: і батьки, і їхні чада. Коли маленькі долоньки у сильних татових руках аплодували виступу творчих колективів, коли у маминих обіймах зацікавлені оченята споглядали ясла, де народився Христос, - то й були оті сокровенні, щасливі хвилини дитинства, ніжної любові і пізнання православної віри. Це справді прекрасно, коли цілі родини урочисто вшановують свято народження Господа нашого, величають Творця і стають сопричасниками Його вічної слави! 

І слава Богу, що зусиллями Святої Української Православної Церкви святкування Різдва Христового для цих малюків на все життя буде пов'язане саме з такими хвилинами.

Христос народився! Славімо Його!