У третій день лютого ми прославляємо преподобного Максима Грека, чий драматичний життєвий подвиг пройшов у XVI столітті. Цьому святому довелося відстоювати Правду Божу перед сильними світу цього, і він не злякався, хоча й дорого за це заплатив.

[4]

Як зрозуміло з його ймення, Михайло Триволіс – так звали святого до прийняття постригу – був етнічним греком. Проте більшу частину життя преподобний провів на Русі.

Освіту здобув у Європі, зокрема – у Флоренції, де з натхненням слухав проповіді великого борця за Євангельські ідеали в житті суспільства і Церкви, Джироламо Савонароли – до речі, в майбутньому Максиму доведеться частково повторити його подвиг.

Виходець з аристократичної родини, він спочатку навіть пробував себе в ролі політика, але зрештою в ньому перемогло покликання письменника та перекладача. Жорстока страта Савонароли підштовхнула Максима до того, щоб замислитися про долю власної душі. Він рушає на Афон, де приймає постриг у Ватопеді.

У 1515 році шлях Максима кардинально змінюється: саме тоді Великий Московський князь Василій ІІІ звернувся до Ватопедського ігумена, щоб той прислав до нього освіченого грека для перекладу духовних книг. Вибір впав на Максима.

Спочатку енергійного і талановитого грека зустріли з великою пошаною. Його авторський переклад Псалтирі був схвалений князем та духовенством. Однак прохання Максима відпустити його на Батьківщину – відхилено.

Тим часом Максим починає помічати соціальну несправедливість життя, її внутрішню невідповідність принципам Євангелія. Разом з однодумцями афонський чернець піддає критиці образ життя тогочасного церковного суспільства, особливо – лихварство під відсотки. У питанні про право Церкви володіти майном Максим категорично стає на бік «нестяжателів» на чолі з Нилом Сорським, через що значна частина духовенства починає сприймати Максима як ворога.

Остаточною ж краплиною, яка переповнила чашу, стала категорична незгода преподобного з розлученням князя Василія – коли той проти волі постриг у чернецтво свою бездітну дружину і взяв собі другу, від якої, до речі, народився майбутній тиран Іван Грозний.

За таку принципову позицію Максима Грека було звинувачено в єресі та в шпигунстві на користь Туреччини, після чого відлучено від Причастя та кинуто за грати у Йосифо-Волоцькому монастирі.

Там, перебуваючи в суворому ув’язненні, преподобний попри всі випробування зумів зберегти віру. Шматком вугілля він написав на стіні канон Духу Святому, в якому є такі рядки: «Ти, Котрий в древності манною нагодував Ізраїль у пустелі, душу мою, Владико, наповни Духом Всесвятим, натхненням Якого завжди служитиму Тобі…»

Останні дні свого життя святий Максим провів у Троїце-Сергієвій Лаврі, де його й було поховано в 1556 році.

***

Віра та вірність. Ці два слова насправді дуже близькі. Настільки, що перше неможливе без другого. Це – головний урок преподобного Максима Грека, який через свою вірність духовним ідеалам Євангелія втратив багато чого – і волю, і пошану, і комфорт земного існування. Проте здобув набагато більше, нагадуючи усім нам слова Христові: яка користь людині, якщо вона здобуде увесь світ, а душу свою занапастить?

Боже, бережи Україну!

Христос посеред нас!

СЛУХАЙТЕ ТА ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Зворушлива розповідь про прп.Максима Сповідника - від о.Миколая Лисенка [5]

СВЯТИЙ ДНЯ від #Отченаш.укр — пророк і предтеча Іоанн Хреститель [6]

СВЯТИЙ ДНЯ від #Отченаш.укр — преподобний Серафим Саровський [7]

Святий Стиліан Пафлагонський — засновник першого дитячого садка [8]