- На проведення подібних молебнів служителів храмів наштовхнули записки, які залишають парафіяни, - розповів отець Георгій.

Як виявилося, у них не раз згадувалися прохання помолиться про те, щоб людина не втратила головне для себе - роботу. І хоча в «Донецьксталі» до таких заходів сьогодні не вдаються, людей у той самий час хвилюють чутки про звільнення на інших підприємствах, сама атмосфера економічної кризи. От і вирішили священнослужителі за потрібне внести спокій у душі людей, закликати їх до витримки та вселити в них бадьорість духу. На це й спрямовані звернені до Бога молитви священиків.

...Відразу за прохідною Донецького металургійного заводу, на пагорбі, стоїть храм в ім'я святителя Ігнатія Маріупольського. Горять на осінньому сонці його куполи, на дзвіниці вартують час створені тут же, на підприємстві, благовісти-дзвони. Храм на заводі - велика рідкість в Україні. Першими в країні його створили поруч із виробничими цехами донецькі металурги. Ось неподалік цех мартенівський, трохи далі прокатний, доменний. Сьогодні вони працюють на «тихому ходу»: економічна криза. Поки уряд розробляє заходи для її подолання, поки завод шукає замовлення, у цехах могли б розпочати скорочення штатів, але в Донецьку вирішили інакше. Тут створили свою систему горизонтального переміщення кадрів. Бригади, що вивільнилися, завод направляє на перепідготовку. У нього є для цього свій навчальний центр. Потім, одержавши нову професію, бригада направляється на ремонтні, будівельні або інші роботи, яких завжди удосталь на заводі. Підприємство відмовилося від залучення з боку підрядників, і це теж дає йому резерв зайнятості своїх робітників.

- Храм на підприємстві працює за гудком, - розповідає отець Георгій. - Відправляючись на зміну, людина може зайти і помолитися, заходять люди до нас, і повертаючись після зміни. А у вихідні в нас працює як дитяча недільна школа, так і школа для дорослих. У кожному цеху заводу відкрито свої молитовні кімнати.

Храм або молитовна кімната - характерна ознака ЗАТ «Донецьксталь - Металургійний завод». Є вони в шахтоуправлінні «Покровське» і на Ясиновському коксохімічному заводі, у селах, де працює агрофірма «Агротис». І в кожному із цих підрозділів існує своя громада. У селі Дем'янівка Володарського району, де працює філія агрофірми «Агротис», вона має ім'я Косми та Даміана й налічує до ста осіб.

Свято-Ігнатіївська громада Донецького металургійного заводу: у ній всі десять тисяч чоловік. Саме ними й є міцною навіть в умовах кризи «Донецьксталь». «Ми вистоїмо», - говорять тут. Говорять і продовжують працювати, знаходити резерви та спокійно робити свою справу. Кризи приходять й ідуть. Люди залишаються.

Микола Столяров
Портал "Litopys.net"