Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

«З малого бешкетника виріс побожний монах» — односельці про Блаженнішого Митрополита Онуфрія

Версия для печатиВерсия для печати
09 грудня 2015 | Постать

...У буковинському селі Коритне Вижницького району Чернівецької області, де народився митрополит Онуфрій, його пам’ятають як Ореста Березовського — малого бешкетника.

«Орест народився у шляхетній родині, був третьою дитиною у сім’ї — після братів Віктора та Івана. Пізніше в сім’ї народилася ще донька Ліда, – розповідає Віктор Мусієнко, раніше він жив із сім’єю Березовських по сусідству. — Родина була велика, але жила в хатині на околиці села: дві кімнати, коридор і кухня. Мали невеличку господарку, корову, коня, город — усе так, як у людей».

Старожили розповідають, що рід митрополита відомий ще з часів Галицько-Волинського князівства. Тому родину Ореста односельчани називали шляхтою. Сім’я Березовських була інтелігентною і вихованою. Батько Ореста — Володимир — був священиком у місцевій церкві, мати господарювала удома.

«Може, вони й могли придбати собі краще помешкання, бо вшістьох у малій хатині було, звичайно, тісно. Але батьки Ореста ніколи не дбали про матеріальне, – пояснює Параска Албота, місцева жителька. — Та навіть більше, дуже часто Березовські допомагали іншим грошима, харчами. Тож усі знали, що це — добрі люди».

***

Орест Березовський навчався у місцевій школі. Тут його запам’ятали шибайголовою, хоч і з добрими оцінками.

«Це була дуже весела і життєрадісна дитина, — каже далі Вілій Епіфанович, сестри котрого — Надійка та Одарка — були однокласницями Ореста. — Успіхи у школі мав добрі, вчителі казали, що він талановитий хлопець. Крім того, був працьовитим: пас худобу, на городі батькам допомагав. А ще, пригадую, Орест любив співати: щороку на Різдво ходив селом колядувати».

Ніхто у Коритному й подумати не міг, що цей веселун колись стане священнослужителем. Тож, коли дізналися, що Орест прийняв чернечий постриг, здивувалися всі.

Тим часом брат Ореста — Віктор — влаштувався на завод у Чернівцях, іще один брат — Іван — спочатку шоферував у колгоспі, потім теж вивчився на священика. А сестра Лідія працювала на сувенірній фабриці.

Коли Орест Березовський приїжджав до Коритного вже як священнослужитель, місцеві люди дуже дивувалися: так він змінився.

«З малого бешкетника виріс побожний монах, – і досі дивується Вілій Епіфанович. — Пригадую, коли його мама у піст поставила на стіл квасолю, змащену олією, Орест не їв, попросив суху, бо — піст».

«Мій покійний чоловік був племінником владики Онуфрія. Я прийшла до сім’ї, коли владика був у монастирі. А познайомилася з ним, коли вже у нас із чоловіком народилася донечка, в 1984 році. До речі, і досі живемо в тій хаті, де народився і виріс владика Онуфрій. Лише вікна замінили, а хата — дерев’яна, тепла, затишна, — розповідає Марія Березовська.

— Я дуже переживала перед першою зустріччю з Онуфрієм. Бо приїхав монах, дуже стриманий, серйозний. Та коли розбалакалися, відчула, що переді мною дуже проста і душевна людина. Розповідав і про дитинство, і про життя в монастирі... Відтоді знаю, що за будь-якою порадою можу звернутися до владики, він ніколи нікому не відмовляє у допомозі. Доньці моїй він допоміг обрати майбутню професію. Тоді саме помер мій чоловік, нам було дуже важко. Владика приїхав до Коритного, я його спитала, яку професію вибрати — швачки чи кухаря? Онуфрій відповів: «Борщ варити вона і так вміє, а шиття принесе їй копійчину». Дуже вдячна йому за цю пораду, тепер дочка гарно шиє і заробляє цим на хліб. А син пішов дорогою владики: закінчив духовну академію в Києві, тепер — кандидат богословських наук».

***

Жителі Коритного розповідають, що нині митрополит Онуфрій часто приїжджає до рідного села.

«Він регулярно привозить подарунки самотнім і літнім людям, — розповідає Микола Мінтенко, голова Коритненської сільської ради. — Дуже простий, доступний чоловік. Не ставить себе вище за інших, це знають у селі всі. До речі, він не користується мобільним телефоном. Зв’язатися з ним можна тільки по стаціонарному телефону, який є в його кабінеті, або ж через водія. Нема в нього ані телевізора, ані комп’ютера. Релігія і служіння Богу — це його життя».

«У село владика завжди приїжджає з хором. Служить панахиду на могилах, читає проповіді, — каже далі Марія Березовська. — А після цього ми накриваємо для гостей стіл. Владика дуже любить кулешу і білий борщ — такий, як колись варила його мама, баба Юля. Він їсть тільки прості домашні страви, тому вгодити йому нескладно».

Віряни розповідають, що коли митрополит Онуфрій приїжджає до чернівецького Святодухівського кафедрального собору, до нього люди стають у чергу. І жодному він не відмовляє в допомозі...

Уляна Вітюк, Ольга Камська-Ополоник

За матеріалами газети «Експрес», № 91 (7712) 21 — 28 серпня 2014 року

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

«Бог покликав мене, і я пішов» — у День народження Блаженнішого Митрополита Онуфрія читайте його перше велике інтерв’ю церковним журналістам

Відеоінтерв’ю з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм — до 70-річчя

Как встречали Предстоятеля в одном селе на Киевщине — фоторепортаж

«Лечить раскол любовью…» — Блаженнейший Митрополит Онуфрий

До річниці хіротонії Блаженнішого Митрополита Онуфрія: Тихе слово Предстоятеля: 5 найкращих цитат… і один життєвий випадок

1.Блаженніший ОНУФРІЙ, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Української Православної Церкви

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
5415

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар