Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Як святкувати Пасху в ці несвяткові для країни дні? — інтерв’ю з протоієреєм Георгієм Коваленком

Версия для печатиВерсия для печати
29 квітня 2014 | Інтерв’ю

Ми вступили у радісний простір свята Воскресіння Христового, однак наша країна переживає зовсім не радісний час. Як відзначати Пасху в ці дні — трагічні та буремні для нашого народу?

Про це розповів у Пасхальному інтерв'ю для радіо «Ера» речник Української Православної Церкви протоієрей Георгій Коваленко.

Отче, Христос Воскрес!

– Воістину Воскрес!

«Напевне, в черговий раз Господь кого любить, того й карає»

Ось і зустріли ми свято свят для християнина. Знову на серці – Пасхальна радість, а в оселях панує Воскреслий Христос. Однак зовнішні питання, на жаль, залишаються дуже гострими. Це питання, пов’язані з майбутнім нашої країни, з єдністю – церковною, національною.

Отже, отче, як нам зустріти наше найбільше свято попри смуток від того, що коїться навколо нас сьогодні?

– Господь сказав: «Царство Моє не від світу цього». Він відкрив нам двері раю, двері Царства Небесного.

Але шлях до Царства Небесного Господь проходив через Голгофу. Тому, думаю, зараз ми якраз переживаємо справжнє розуміння християнського ставлення до життя. Тому що в нашому вшануванні Пасхи нерозривно поєднуються спогади і про хресні страждання, і про смерть, і про воскресіння Христове.

Коли ми вшановуємо хрест, співаємо: «Хресту Твоєму вклоняємося, Владико, і Святе Воскресіння Твоє славимо». Коли ми святкуємо Пасху, співаємо: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав». Тобто, жертовне служіння Христа – це Його шлях до Воскресіння.

Так само і ми у своєму житті йдемо хресною дорогою за Христом і також несемо хрест – хрест особистий, хрест народу, хрест держави.

Цього року, напевно, найбільш актуальним є гасло: «Христос Воскрес, воскресне й Україна!». А я б додав: так, воскресне Україна, якщо ми, її громадяни, будемо йти за Христом, не будемо піддаватися спокусам, підкорятися гріху, а служитимемо істині, праведності, будемо справжніми християнами. А справжній християн – одночасно і громадянин земного царства, і громадянин Царства Небесного. Це в нас має поєднуватися гармонійно.

Як у державному гімні співається: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» Так от — ми готові покласти душу — за свободу в Христі, а тіло – за свободу нашої країни, й показати, що ми — козацького роду. А козаки були православними християнами і вільними людьми.

Напевно, в черговий раз Господь кого любить, того й карає. Він нагадує, що ми маємо розкрити моральні чесноти, маємо зробити правильний вибір і довести, що ми дійсно віримо у Воскресіння, що ми є справжніми християнами. І скласти цей іспит ми маємо «на відмінно».

Незважаючи на те, що в нас не все добре у суспільстві, є негаразди в країні, варто пам’ятати, що все завжди починається з нашого серця. Якщо в нашому серці Христос, Який воскрес із мертвих, якщо наше серце сповнене любові до Бога, то в ньому має зародитись та оселитися і любов до ближнього. А любов до ближнього, навіть до ворога, як учив Господь, якраз маємо демонструвати в ці Пасхальні дні.

«Християни — гідні громадяни держави: і служать їй, і моляться про неї»

Дуже часто християнам закидають, буцімто християнство – це релігія слабких людей. Мовляв: надто християнство пацифістичне для нашого суворого часу випробувань, коли людина мусить відповідати на виклики зовнішньої небезпеки. Що відповідати на подібні закиди?

– Мені згадалася відповідь Самого Спасителя на питання, яке Йому поставили: «Чи платити податки кесарю?» — «Віддавайте кесарю кесареве, а Богу – боже», - сказав Він.

Якщо перекладати ці слова на сучасну суспільно-політичну мову, то вони звучатимуть так: як громадяни країни ми маємо виконувати громадянський обов’язок, а як віруючі люди – ми повинні молитися. Тобто наше земне служіння має бути поєднане з молитвою. Про земну батьківщину та її захист не варто забувати, але й слід рухатися уперед до Царства Небесного.

Думаю, саме християни – гідні громадяни своєї держави, які в іншій людині, нехай вона навіть сповідує інакші принципи, бачать не ворога, а образ і подобу Божу. Тому що немає ворогів для нас. Для нас ворог – це гріх, для нас ворог – це диявол. Але, на жаль, є люди, які самі себе назвали нашими ворогами чи поводяться як вороги.

Церква вчить, що ми маємо любити грішника, а ненавидіти — гріх. Через те ми повинні відрізняти єдиновірця від тих людей, які живуть не за Божими законами, які порушують Божі Заповіді та намагаються служити земним богам – владі, грошам, гордині. Наша ж сила – у Христі. А якщо з нами Бог, то хто проти нас?..

«Іноді свята перетворюються зі святих днів на гріховні…»

Цього року Великодні богослужіння, передачі про Пасху на багатьох телеканалах транслюються скорочено. А розклади теле- та радіоканалів скоріш нагадують звичайні робочі дні, аніж пасхальні. Адже час у нашій країні нині дуже тривожний. Чи потрібно в цей нелегкий час святкувати Великдень так, як завжди – радісно, гучно, демонструючи іншим цю радість?

– Мені тут якраз подумалося… Є два слова, які характеризують свято.

Одне – слово «свято», що походить від «святе». Себто ми маємо святити ці дні, присвячувати їх Богові, і робити ми це повинні незалежно від зовнішніх обставин. Християни святкували Пасху і в засланні, і в таборах, і в підпіллі, і відняти в нас радість Христового Воскресіння неможливо.

Є й інше слово – «празник», що означає «быть праздным», тобто нічого не робити. Однак неможна бути «праздним» від Свята. Не радіти Воскресінню Христовому – неможливо!

Господь приходив не задля того, щоб ми тільки веселилися. Господь приходив, щоб ми душу спасали. І в ці дні для нас можливість – святкувати Воскресіння Христове по-справжньому.

Іноді, на жаль, ми бачимо, що свята перетворюються зі святих днів на гріховні. Ми ж маємо навпаки змінитися цими святковими днями – перейти від каяття Великого посту до радості Світлого Христового Воскресіння. Це щодо нашої душі.

А зовнішньо (особливо це стосується споживання їжі та нашої поведінки) маємо залишатися такими людьми, які знають, що, за словом апостола, «все мені дозволено, але не все корисно, все мені дозволено, але ніщо не має панувати наді мною». Тобто свято потрібно проводити у святості.

Головне у Світлому Христовому Воскресінні – Богослужіння. Бо Христос воскрес із мертвих, і ми маємо Його славити. Маємо співати Йому пасхальних пісень та вітати один одного пасхальним вітанням «Христос воскрес!» і чути у відповідь, що «Воістину воскрес Христос!».

«Головна традиція святкування Пасхи – це публічне сповідування віри у Воскресіння Христове»

Ви – сімейна людина, виховуєте п’ятьох діток. Отже ви є не лише пастирем Церкви Христової, але й пастирем домашньої церкви.

Дуже важливо, як у наших родинах ми зустрічаємо такі свята, як Великдень, Різдво Христове та інші. Адже від цього залежить, наскільки наші діти підуть шляхами Христа і шляхами Церкви. Можете дати декілька «рецептів» зустрічі Великодня від протоієрея Георгія Коваленка?:))

– Я завжди цитую «Цвітну тріодь» – богослужбову книгу, за якою ми звершуємо Пасхальну службу. Отже, у «Цвітній тріоді» ми знаходимо: «вєдомо же буді»(тобто, «нехай буде відомо»), що ані м'ясо, ані яйця, ані молоко, ані сир не є Пасха. Пасха – Сам Христос. І тільки той, хто причащається, — зазначається в богослужбовій книзі — істинно вкушає Пасху.

Тому в нашій родині Пасха починається задовго до Великодньої ночі. Вона проходить через Масляну, Великий піст, Страсний тиждень, через відвідування богослужінь. А кульмінацією є нічна Пасхальна Літургія, за якою і всі мої діти, і всі наші парафіяни причащаються Святих Христових Таїн.

Потім ми на парафії разом розговляємося і вітаємо одне одного зі Світлою Пасхою.

Сама ж Пасхальна неділя в нашій родині є днем зустрічі з друзями. Наші близькі, наші дорослі діти, які живуть окремо та вже виховують своїх дітей, приходять до нас, і ми вітаємо одне одного з Пасхою.

Тому для нас це свято – дійсно сімейне. Я сподіваюся, що навіть коли діти роз’їдуться, то знатимуть, що на Різдво і на Пасху треба їхати до батьків. І якщо ми маємо цю традицію, то таку традицію матимуть і наші діти.

Святковий стіл ми готуємо впродовж Страсного тижня теж усієї родиною, в тому числі розписуємо писанки. Постійно робимо дуже смачну сирну паску, яку в нашій родині всі люблять. До речі, її просто неможливо зробити такою самою смачною в інший час. У нас був такий випадок: не вистачало сирної паски для гостей, і ми вирішили приготувати її вже на Світлому тижні. Але вона виявилась не такою смачною, як та, яку робили навіть не куштуючи, просто прочитавши над нею молитву. Це також наша сімейна традиція.

І звичайно, святкуємо, радіємо, вітаємо один одного, пишемо листи, зараз електронні, своїм друзям, або ж надсилаємо sms, або ж вітаємо одне одного у фейсбуці. Вітаємо зі святом Світлого Христового Воскресіння всіх!

Однак це не просто вітання «Христос Воскрес!» – це головна новина, Євангеліє — добра звістка, яку апостоли несли по всьому світові. Коли вони зустрічали людей, то казали: «Христос Воскрес!», і коли люди вже були християнами, то відповідали: «Воістину воскрес Христос!», сповідуючи таким чином віру у Воскресіння Христове.

Тому я думаю, що головна традиція Пасхи – це публічне (всім суспільством, родиною, громадою, народом) сповідування віри у Воскресіння Христове. А сповідування віри втілюється в тих чи інших традиціях.

Наостанок, отче, кілька побажань українському народу в ці Пасхальні дні.

– Христос воскрес задля спасіння душі кожного з нас. Христос приніс жертву на Голгофі за гріхи кожного з нас.

Ми маємо об’єднатися в любові до Христа і йти за ним хресним шляхом до Воскресіння. А головне, — говорить Господь, — як люди дізнаються, що ви – учні мої? Коли матимете любов поміж собою. Тож ми повинні виявляти свою віру.

Тому в нашому житті мають запанувати і втілитися дві заповіді, про які говорив Господь: заповіді любові до Бога і любові до ближнього. Ми маємо служити Богові і служити ближньому.

Христос воскрес!

– Воістину воскрес!

Бесіду вів протодиякон Микола Лисенко

Протоиерей Георгий Коваленко
Пасха
Україна єдина

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
3571

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар