Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Як і чому переносили мощі преподобномученика Макарія Канівського

Версия для печатиВерсия для печати

Перенесення мощей – це, з одного боку, свято, адже воно ніби поновлює шанування святого, засвідчуючи нетлінністю мощей його життєвий подвиг. Але в деяких випадках перенесення мощей було нагальною необхідністю, точніше, єдиним засобом, який міг запобігти їхньому знищенню ворогами православ’я.

Саме таку подію ми згадуємо 26 травня, вшановуючи перенесення мощей нашого видатного співвітчизника, преподобномученика Макарія Канівського, архімандрита Овруцького, ігумена Пінського, Переяславського чудотворця.

преподобномученик Макарій Канівський

Подія перенесення відбулася 1688 року, через 10 років після загибелі Макарія від рук турків;  і дата ця багато чого пояснює – руїна колишньої держави Богдана Хмельницького дійшла свого апогею. Бажання врятувати чесні мощі святого Макарія від наруги з боку латино-поляків тоді стала головною причиною перенесення їх з правобережного Канева, де подвижник зустрів свою мученицьку смерть, до більш захищеного лівобережного Переяславля.

***

А розпочиналась життєва історія цього святого в 1605 році у Волинському місті Овруч, в знатній родині Токаревських – відомих ревнителів благочестя.

Від самої юності майбутній подвижник розпочав чернечий шлях, а його архімандритське висвячення звершив видатний церковний діяч єпископ Лазар Баранович. Пінський та Куп’ятицький чоловічі монастирі отримали свого часу велику користь від мудрого керування Макарія.

Очоливши Овруцьку Успенську обитель, в якій колись прийняв постриг, подвижник усі свої сили поклав на її зміцнення та захист від поляків, і лише розорення татарами змусило Макарія полишити стіни обителі. Натомість Київський митрополит Йосип Тукальський, за проханням гетьмана Петра Дорошенка, доручив Макарію іншу твердиню – знаменитий Канівський монастир. Там  у 1678 році він і зустрів свою мученицьку смерть від турків, які, невдоволені переходом Правобережжя під руку Московського царя, здійснили кривавий рейд на Україну.

***

Тіло архімандрита Макарія було знайдене на згарищі Канівського храму та поховане під жертовником. Коли ж через 10 років храм вирішили перебудувати, знайшли нетлінні мощі священномученика. Побоюючись каральних рейдів поляків, православні вирішили перенести мощі за Дніпро, в Переяславль, до кафедрального Свято-Михайлівського монастиря.

Численні зцілення біля мощей священномученика Макарія лише підтвердили його святість. Самі мощі переносили кілька разів, а остаточно вони були покладені у 1965 році в Черкаському кафедральному соборі, де й перебувають понині.

***

Борець із корупцією

За життя святий Макарій звершив для людей багато добра. Одного разу по його молитвах Господь зцілив сліпого. Отримували підтримку від нього мешканці і в звичайних житейських негараздах.

Так, у народі збереглася згадка про те, як Макарій боровся з одним неправедним суддею, великим любителем хабарів та гнобителем бідних. Тривалий час святий посилав судді гроші, додаючи листа із словами: «Віддаю останнє, більше не маю. Пощади себе й мене!». Зрештою, не витримавши постійних звернень Макарія до його совісті, суддя покаявся та повністю змінив своє життя.

Знавець людського серця

Про мудрість Канівського архімандрита розповідає історія духовного порятунку одного юнака: якось до Макарія звернулась мати, яка просила врятувати від безвір’я та лихого життя її сина. Хлопець довго слухав священика, а потім запитав: «Навіщо мене примушують так довго молитись?» На це святий Макарій порадив юнакові: «Довгі молитви звершують ченці. Тобі ж лишатись без молитви – те саме, що осудити душу на голодну смерть. Читай молитву ОТЧЕ НАШ, та в ній знайдеш усе – і світло Богопізнання, і уроки для життя, і втіху, і силу для духу. Прочитати цю молитву з увагою, думаю, не важко».

Ця настанова повністю змінила життя хлопця, який, читаючи молитву Господню, почав вчитись добру, та зрештою, став уважний до стану власної душі, про яку надалі уважно піклувався.

Замість постскриптуму:  Не осуджуймо наші душі на голод – звершуючи пам’ять наших святих, не забуваймо наслідувати їхні життєві принципи: молитву, читання Слова Божого, причастя Святих Христових Таїн та вірність Євангелію в щоденному побуті. Тоді ніякі випробування не зможуть зруйнувати в нас ту безсмертну духовну першооснову, яка, зрештою, і допоможе людині увійти у Вічність.

Христос посеред нас!

Читайте і слухайте також:

Православний календар. 20 вересня. Прмч. Макарій Канівський

20 вересня – день пам’яті прмч. Макарія Канівського. Дізнайтеся, чим відомий архімандрит Овруцький і Переяславський

прмч. Макарий Каневский - архим. Овручский и Переяславский (1678)
#Отченаш.укр

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
1289

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар