Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Як бандитське кубло перетворилося на Палестинську Лавру? 11 жовтня – пам'ять святого Харитона Сповідника

Версия для печатиВерсия для печати

У заголовку варто було б додати і те, що ця історія – ще й про те, як одна, кілька разів приречена на вірну смерть, людина, попри всі зусилля ворогу роду людського залишилася живою. Суто кажучи, – це історія життя цієї людини, і звали її - Харитон Сповідник.

Перенесемося подумки на початок 4-го століття. Для більшості – картинка не буде ясною. Та для знавців християнської історії – цей час позначений криваво-красним маркером.

Тривають наймасовіші з апостольських днів страти послідовників Ісуса. В той час, коли язичницький Рим, притискаючи до старіючого тіла скульптури своїх богів, дає Християнству останній рішучій бій. Щось, схоже зовні на наш 1937-й…

В малоазійському місті Іконія тюрми також переповнені диваками, що відмовляються брати участь у «благочестивих» державних містеріях, і заради Розіп’ятого Христа віддають себе в руки винахідливих катів. Аж ось до них кидають ще одного - на ім’я Харитон.

Харитон Сповідник

Він – пам’ятає Ім’я Христа. А ще постійно згадує – ім’я Фекли, його землячки з Іконії. Це допомагає йому терпіти усі знущання, та при цьому залишатись в живих. 

Він пам’ятав розповіді про те, як мужня та вродлива дівчина Фекла, знявши з себе золоті прикраси, підкупила вартових, аби тільки опинитись біля ніг апостола Павла – її не зупиняло те, що то була жахлива в’язниця.

Харитону у в’язниці, не зважаючи на фізичний біль, на душі було легко. Адже потрапив він туди свідомо, щоб перебувати поруч із Ісусом, без Якого життя втрачало сенс.

Напевно, не без молитовного зітхання про нього самої Фекли, Харитон частково повторив її долю. Пройшовши крізь тортури за Христа, він не загинув, а дивом залишився живий. Коли ж гоніння вщухли, він вийшов на волю та вирішив пройти земними шляхами Господа. А для цього попрямував у Святу Землю.

І тут дивом, багато разів врятований від вірної смерті, Харитон натрапляє … на бандитів. Напевне, свідомість кримінального злочинця в будь-які часи однакова, але тоді, все ж таки, грабіжники були більш жорстокі:

«Гроші? – Немає…

Одяг? – Лахміття…

Цінності? …! – Та де там…

Що ж з нього взяти? А що лишилося? – Життя? Ось його і візьмемо!

…Тільки не відразу. Спочатку поїдемо, звершимо черговий запланований грабунок, насильство, зґвалтування, а вже коли повернемося»…

Чому бандити, зв’язавши Харитона, кинули його живим до своєї печери? Скептик може похитати головою із сумнівами: мовляв, «грохнули» б на місці, і все… Але не все так просто в кримінальному етикеті: можливо, бранця залишили для звершення … ініціації?! Не секрет, що в багатьох бандах новачки, для того, щоб бути прийнятими в коло бандитів, повинні були скоїти публічне вбивство… А може, вони планували продати його в рабство? Звісно, це – лише припущення, проте зроблене для того, щоб показати, що пояснень може бути безліч.

Отже, розбійники поїхали на свої «чорні справи», а Харитон почав готуватися до найважливішої події в житті християнина – до смерті.

Паніки не було. А була молитва – подяка Богові за все. За те, що увійшов Він колись в його серце, що дав силу під час мучеництва.

А потім – пролунало ще одне, може, не зовсім зрозуміле для нас прохання: "Господи, нехай на мені звершиться саме Твоя Свята Воля... Не моя, не бандитів, в чиї руки я потрапив, а саме – Твоя".

В цей час і заповзла до печери змія. Чи варто боятися змії, коли за кілька годин, а може – й хвилин, з’являться більш небезпечні хижаки?

Тим часом змія, не помічаючи бранця, підповзла до великої посудини з вином. Скоштувавши трохи, вона почала пити з неї. Невдовзі повернулись і розбійники. «Братки» першим ділом кинулись до вина, щоб «перезавантажитись» після насиченого насильством дня. Біль у шлунку і спазми в горлі були для них, наче грім серед ясного неба. А за кілька хвилин все було скінчено… Отрута, в яку перетворила змія вино, поставила «жирну крапку» на кількох нерозкаяних людських життях.

Отямившись від побаченого, Харитон передусім віддав хвалу Богові за ще один порятунок.

А потім спитав себе: чи варто йти ще кудись? Тож сповідник вирішив залишитись жити у печері – вона була ідеальним місцем для усамітненої молитви. А гроші, які Харитон там знайшов, він роздав жебракам та на монастирі. Навколо ж його печери поступово також народилася обитель – знаменита Фаранська Палестинська Лавра. Він заснував ще два великі монастирі.

Спочив преподобний Харитон сповідник у глибокій старості та був похований в тій самій печері, де колись дивовижним чином була вирішена його доля.

До речі, саме він, за переданням, і склав перший чин чернечого постригу. 

ПОСТСКРИПТУМ

Згадуючи святого Харитона сповідника, починаєш розуміти, що однією з важливих ознак глибокої віри є здатність за все дякувати Богові та вбачати у будь-яких подіях земного життя Його Промисел, який невпинно веде людину до здобуття Життя Вічного. Тож частіше вкладаймо нашу долю в руки Богові, при цьому ніколи не складаючи наших власних рук, і не перекладаючи на Нього відповідальність за наші гріхи.

Христос посеред нас! І є, і буде!  

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
2727

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар