Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Чи можливо, аби Церква була вільною від політики?

Версия для печатиВерсия для печати

Водохреща – прекрасне християнське свято не тільки для звичайних християн, а також дуже часто для українських політиків – державних діячів, які люблять під об’єктивами телекамер та в присутності десятків журналістів, стрибати в ополонку. Іноді навіть підряджають свої команди до цієї святкової процедури.

Це дань традиції, політичний піар і віра напоказ чи здоровий спосіб життя? Що це таке і чому воно потрапляє в ефір? — розмірковували гості програми «Світло» разом з ректором ВПУ прот. Георгієм Коваленком та релігієзнавцем В’ячеславом Горшковим.

Тема випуску – «ЦЕРКВА І ПОЛІТИКИ».

 

Прот. Георгій Коваленко:

Для мене це, скоріше, народна традиція, бо іншого пояснення дати неможливо. Більше того, я б вже її змінював, адже для нас це ще й екологічне питання.. Не треба думати, що на Водохреща Господь буде працювати для нас фільтром по очищенню води, і тому з Дніпра воду пити не треба. Тому на освячення треба брати ту воду, яку ми реально п’ємо. Богові треба приносити найкраще.

Водохреще. Бог — не фільтр

Щодо зовнішніх форм релігійності, у тому числі пов’язаних з політичним піаром, напевно, це складова життя суспільства, складова суспільно-політичного процесу.

Але давайте згадаємо, що Христос про цю складову казав, коли Він викривав фарисеїв. І слово «фарисей», яке не мало негативного значення, в нашому варіанті, — це віруюча воцерковлена людина, яка знає всі правила, приписи, знає, як поводитися, скільки разів в ополонку занурюватися і з я кого входу до неї ходити. А Господь якраз і викривав, кажучи, що дивитися треба не на зовнішнє. Релігія – це про світогляд, про те, що за твоїми вчинками, а не тільки зовнішні прояви цього.

Тому для нас, в тому числі віруючих людей, це привід нагадувати, що окрім зовнішніх проявів релігії, є внутрішнє релігійне життя.

***

Перші особи держави мають традицію під час визначних святкувань – Великодня чи Різдва – відвідувати ряд конфесійних храмів. Тоді створюється якийсь когнітивний дисонанс, який показує нам, що з одного боку політик, державний діяч намагається бути з різними вірними. А з іншого боку, це якась релігійна всеядність. Як вийти з цієї ситуації? Ходити до тієї церкви, до якої він ходить щонеділі і не робити це нічне турне?

В’ячеслав Горшков:

Насправді це дуже давня традиція. Під час монголо-татарського нашестя церква взагалі була позбавлена всіх податків і мала досить непогані умови для свого існування. Той самий Чингісхан у своїй резиденції мав цілу алею різних храмів, які він відвідував у різні свята. Звісно, християнські автори пишуть, що першим він відвідав православний храм.

Тому людина, яка очолює суспільство, що складається з вірян різних релігій, можливо, має проявити солідарність з кожним і вшанувати кожного.

Інша проблема, що культура такого ставлення у нас не дуже розвинена. І це може створювати певні незручності, адже святкове богослужіння завжди для всіх головний біль, а не святкування. А також присутній елемент піару не дуже пристойного, про який ми вже казали.

На мою думку, для того, щоб цих проблем не було, важливо, щоб кожен політик, кожна відома людина чітко декларувала свою приналежність. І щоб було зрозуміло, що він відвідує храм іншої конфесії не як вірянин цієї спільноти, а як очільник держави і просто хоче їх привітати зі святом. Тоді це певний запобіжник від всеядності. Хоча вона теж існує.

Дивіться запис програми «Світло» від 19.01.19 р. за посиланням.

УСІ ВИПУСКИ ТЕЛЕПРОГРАМИ «СВІТЛО» ДОСТУПНІ НА САЙТІ КАНАЛУ UA: ПЕРШИЙ

Протоиерей Георгий Коваленко
В’ячеслав Горшков
телепрограма «Світло»
Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
514

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар