Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

ВІДЕОБЛОГ. 1 вересня – на Літургію чи на лінійку?

Версия для печатиВерсия для печати

За традицією, 1 вересня в усіх навчальних закладах проходить урочиста лінійка до Дня знань. Цього року 1 вересня – в неділю. А як відомо, суботу ми віддаємо Богові, себто православні християни в неділю зранку йдуть до храмів на Божественну літургію та ведуть причаститись святих Христових Таїн своїх дітей. Виходить, що в День знань віруючі діти не зможуть молитись за недільним богослужінням. Як бути?

Про це зокрема та про проблеми взаємовідносин Церкви і школи ділиться думками в новому відеоблозі «Православія в Україні»  Прес-секретар Предстоятеля протоієрей Георгій Коваленко.

Текст бесіди читайте нижче.

 

– Отче, цього року 1 вересня припадає на неділю. Чимало батьків цьому зраділи, оскільки всі у вихідний день зможуть відвідати урочисту лінійку до Дня знань в школах своїх дітей. Водночас з’явилась інформація про те, що Церква радить державі перенести лінійку до 1 вересня на понеділок у зв’язку з тим, що лінійка співпадатиме з недільним богослужінням. Що ж не так з недільною лінійкою до Дня знань?

– Церква нагадала державі, що для віруючих людей неділя – це день, який ми присвячуємо Богові та який починається з богослужіння, себто щонеділі зранку всі віруючі йдуть до церкви. Тому було б зручніше, коли б держава, яка декларує повагу до церковних традицій, звернула на це увагу.

Урочисту лінійку можна провести в школах і в неділю, але дещо пізніше – не о 8-й чи 9-й ранку, коли в храмах звершується Божественна літургія, а наприклад, об 11-й, щоб діти з віруючих родин змогли і помолитись за богослужінням, і прийти на лінійку разом із батьками. Або ж можна перенести лінійку на понеділок, якщо так буде зручніше. Це не принципово.

Церква лише нагадує, що треба поважати традиції один одного і дотримуватись Божих заповідей. Також знайти компромісний варіант – наприклад, відслужити молебень на початок навчального року в школі (в багатьох навчальних закладах так і робиться), чи привести дітей на молебень до храму, чи дати можливість віруючим дітям піти на богослужіння.

Крім того, з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира цієї неділі, 1 вересня, в усіх храмах Української Православної Церкви після Божественної літургії буде звершуватись молебень на початок навчального року для дітей та їх батьків.

1 вересня – це День знань не тільки для шкіл, а й для вищих навчальних закладів, і для дитячих садочків, і для духовних шкіл. Господь говорить: «Розумної хочу віри». Тому не потрібно розділяти віру і знання, навпаки – треба поєднувати їх та знаходити такі варіанти, які не будуть сприйматися ані батьками, ані дітьми, ані владою, ані Церквою як виклик.

– У нашій державі Церква відокремлена від держави і від школи. Разом із тим, Церква намагається співпрацювати зі школою, та через це чує чимало нарікань. Але ж священнослужителі не можуть бути осторонь виховання дітей і споглядати, як відбувається освітньо-виховний процес без духовної складової. Що відповісти людям, які хочуть, щоб Церква у процеси школи не втручалася?

– Дійсно, Конституція говорить про відокремлення Церкви від держави, відокремлення школи від Церкви – цим самим водночас нагадується, що виходила школа саме з Церкви. Адже і перші школи були саме при церквах, і перші виші були церковними, і перші вчені переважно були не просто віруючими, а навіть священнослужителями.

Думаю, у нас спостерігається певна пострадянська колізія. Наприклад, сьогодні ні в кого не виникає сумніву, що Церква з державою повинні співпрацювати – працювати разом на благо людей, народу і суспільства України, хоча вони відокремлені один від одного. В усьому світі Церква відокремлена від держави, але фактично скрізь держава і Церква співпрацюють. У цьому сенсі ми мислимо по-європейськи.

А от питання взаємовідносин школи та Церкви ми продовжуємо сприймати за радянською звичкою. В усьому світі школа так само відділена від Церкви, але скрізь існують релігійні школи, релігійні виші, релігійні дитячі садочки. В усіх цивілізованих країнах в школах дітям викладають основи віри, навіть катехізис. При цьому враховується, наприклад, у Польщі, яка є традиційно католицькою країною, що в класі є і православні діти, а тому для них держава забезпечує викладання основ православ’я. Ніхто їх не примушуватиме ходити на заняття з католицького катехізису.

Тому, думаю, нам слід відмовитись від радянського спадку та налагодити співпрацю. Ми маємо знати не тільки фізику, хімію, історію, а й культуру, в тому числі духовну культуру нашого народу. Ми маємо отримувати знання про традиційну віру нашого народу не зі ЗМІ чи інтернету, а в школі. Це не підміняє виховання чи освіту релігійну – цьому навчають у парафіях, у духовних навчальних закладах. А в школі наші б діти дізнавались про релігійні традиції та їхній сенс.

Я не бачу в цьому жодного протиріччя, коли, наприклад, до школи прийде священик і розповість  дітям із православних родин про віру, до дітей-мусульман прийде мулла, а до дітей із католицьких родин – католицький пастор. Не бачу в цьому проблеми. Проблема там, де залишилися плевели атеїстичного виховання, войовничого атеїзму і радянської богоборчої системи.

Повторю: немає протиріччя між знанням і вірою. Віра допомагає в отримуванні знань.

Крім того, будь-який вчений, коли йдеться про душу, використовує зовсім поняття, які разюче різняться від тих, які він вживає під час розмови про технічні, фізичні чи хімічні процеси. Адже є певні закони і механізми, завдяки яким ми осягаємо створений Богом світ і спілкуємось із Творцем цього світу, відмінні від фізичних чи біологічних законів. Саме завдяки цим постулатам ми розбудовуємо земний світ, приводимо до ладу власну душу, вибудовуємо майбутнє у вічному житті.

Ми ведемо діалог з освітянами, з Міністерством освіти. Вже зараз у школах, за бажанням батьків, викладаються основи християнської етики, в деяких регіонах – основи православної культури та основи мусульманської культури. Думаю, це ознака того, що ми повертаємося до нормальної  співпраці між Церквою і школою.

– Ви згадали про войовничий атеїзм колишніх років. Зараз теж є люди, войовничо налаштовані до Церкви, до віри і до викладання основ православної культури в школах. Як Ви думаєте, чому люди відчувають спротив до вчення про релігію, до ознайомлення з основами віри наших дітей?

– Мені здається, спротив існує, але він переважно просто галасливий. Наскільки мені відомо, більшість батьків бажали б, щоб їхні діти отримували знання про Закон Божий, основи віри. Сьогодні немає примусового вивчення релігії.

З іншого боку, нам ще потрібно багато потрудитись над підготовкою викладачів основ християнської етики, над доопрацюванням підручників. Та зробити все, щоб уроки з основ віри не перетворилися на добре відомі нам із радянських часів заняття з політінформації та з наукового атеїзму. Можливо, саме формалізації, неякісної духовності і бояться батьки.

Нам усім ще слід шукати ті форми, які б були прийнятними і для школи, і для батьків, і для Церкви. Тому що, на жаль, на сьогоднішній день школа вже не виховує, а батьки ще за звичкою сподіваються на школу. Церква ж займається вихованням, але не займається освітою. Це слід враховувати та об’єднувати сили батьків, школи і Церкви задля здоров’я наших дітей – і духовного, і тілесного, і розумового.

– Дякуємо, отче, за відповіді на наші запитання!

Бесіду вела Юлія Комінко

видеоблог Православие в Украине
1 сентября
Церковь и школа
основы христианской этики

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
4096

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар