Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Великий піст: одвічні сенси і сучасні форми

Версия для печатиВерсия для печати

Спочатку мені здавалося, що робити лекцію про Великий піст, коли Великий піст вже розпочався, не досить коректно. Краще було б напередодні. Але ми тільки-но запускалися. І минулого четверга у нас була перша лекція Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості, і робити на наступний день другу лекцію було неможливо.

Але коли пройшло чотири перших дні Великого посту, я зрадів, що саме на першому тижні, вже тоді, коли піст розпочався, відбувається наша лекція.

Друга лекція у Відкритому Православному Університеті: знову аншлаг (+ВІДЕО)

По-перше, був час подумати, по-друге, був час помолитися, по-третє, був час попрацювати у т.ч. і над презентацією, яку ви сьогодні побачите. І в ці дні вдалося не тільки пригадати про піст все те, що говорилося раніше, скомпонувати це у презентацію, але знайшлися і нові сенси. Більше того, відбулися збіги, про які я далі говоритиму. А поки що скажу, що цю лекцію я розділив на дві частини – одвічне і сучасне. Одвічні сенси, сучасні форми.

ОДВІЧНЕ. 40 днів посту як 40 років у пустелі

Почнемо з одвічного. По-перше, про саму символіку. Коли ми говоримо про Великий піст, ми завжди говоримо про Пасху. А слово «Пасха», як вам відомо, це «перехід», або «пройшов повз», якщо дослівно. Це свято зі старозавітних часів нагадує про перехід богообраного народу з єгипетського рабства до обіцяної землі. Це вихід на свободу.

І цей сенс посту дуже важливий для нас, тому що ми теж постійно порівнюємо новітню історію нашої країни з цими 40 роками виходу із радянського рабства.

Але дивіться: богообраний народ вийшов і пішов, а ми дуже часто залишаємося на своїй землі не тільки в буквальному сенсі, а і внутрішньо. Ми не виходимо до свободи, ми не шукаємо свободу. Ми навіть піст сприймаємо, як закріпачення, поневолення. А насправді сенс посту в свободі. Ми стаємо вільними від багатьох речей, які нам заважали іти за Христом, іди до Христа. В цьому сенсі якраз цей пафос свободи присутній у Великому пості і ми про це маємо пам’ятати і говорити.

І якщо ми вже говорили про Старий завіт, я хотів би нагадати, що якраз під час Великого посту у Церкві є багато читань зі Старого заповіту. В будні дні посту Церква пропонує читання з пророка Ісаї, читання Виходу, тобто фактично початок біблійної історії і читання Притч (проповістей) Соломонових.

Дуже важливо, щоб ми читали Старий завіт під час посту.  І така можливість у нас є. Рік тому ми запустили проект Отченаш.укр, де є «Читання дня» - там ми даємо читання, які є за церковним уставом.

Більше того, якщо ми говоримо про піст, як вихід, як нагадування про цю біблійну подію, то і в читаннях ми маємо про це згадати.

Якраз підготовка до цієї лекції підштовхнула до ідеї, що нам варто було б читати ще й «Вихід» - біблійну книгу, яка розповідає нам якраз про ці події. Дуже цікаво – у цій книзі 40 глав. Ми маємо Чотиридесятницю – 40 днів посту і ми маємо біблійну старозавітну книгу, яка про це розповідає, і в якій так само 40 глав.

10 заповідей: справжній текст

І ще я б радив почитати в піст книгу Іова. Бо всі ми знаємо фабулу цієї історії про Іова і можемо переповісти один одному. Але мало хто пам’ятає, що вся ця фабула вкладається в першу і останню главу книги. А 40 глав між цими двома главами, які не розповідають історію, це богослов’я, це філософія, це постійний діалог щодо цієї історії – це внутрішній діалог з Богом, діалог з друзями, з дружиною. Це фактично намагання зрозуміти, звідки ці страждання і як до них має ставитися людина. І в цьому сенсі, думаю, книгу Іова треба перечитувати.

 

Нещодавно я був на фантастичній події – новій опері, яка власне так і називається “нова опера” «Йов» Влада Троїцького, де лунали слова з книги Іова, де в дуже сучасній манері оспівувалася ця історія, де був відеоряд. Ця вистава зараз поїхала подорожувати Європою. Це опера світового рівня. Якщо нам вдасться поставити її десь на площі (а у нас є таке бажання), то якраз на Страсному тижні це було б дуже доречно.

Так само, коли ми працювали над Отченаш.укр, ми мали читання Старого завіту в будні дні і не мали читань Старого завіту у недільні дні. Звичайно, під час вечірнього богослужіння, Літургії співаються псалми, але не читання. І тоді ми для себе згадали, що є головним під час цього виходу богообраного народу з рабства. Це 10 Божих Заповідей під час подорожі у пустелі. Більше того, цікаво, що Бог дає все буквально у перші 50 днів і потім за рік приводить народ до обіцяної землі. Але народ злякався тих, хто там жив і сказав «ні, ми хочемо назад, нам у рабстві було краще, навіщо ти нас сюди ведеш? Щоб ми загинули?». І ось тоді Господь застосовує виховну дію – 40 років блукання пустелею. Тобто, не одразу люди 40 років ходили, а тоді, коли не довірилися Богові і відмовилися увійти в обіцяну землю.

Тому ми на Отченаш.укр цього року запропонували під час суботнього і недільного дня прочитати дві глави – 5 главу з «Виходу» і 20 главу із «Второзаконня».

40 днів Великого посту як 40 днів посту Христа в пустелі

Інший образ 40-денного посту – це піст Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Тобто, той піст, який завершився спокусами від диявола. І коли ми говоримо про свій піст, маємо згадати про ті спокуси, які пропонував диявол Христу, бо вони актуальні і для нас. Якщо ми хочемо йти дорогою посту, ми маємо розуміти, яким чином нас будуть спокушати.

 

Пригадайте, перша спокуса: диявол пропонує камінь: «Ну, ти ж Син Божий, зроби, щоб це й камінь став хлібом». Ця спокуса хлібом, спокуса забезпечення життя присутня в нашому житті. Христос відповів: «Не хлібом єдиним буде жити людина».

Друга спокуса – диво. “Кинься вниз із храму, і ангели на руках тебе понесуть”. Дуже часто ми також вимагаємо від Бога дива, ми Його спокушаємо. «Господи, зроби за нас, зроби, щоб все відбулося дивним чином». Це теж та спокуса, з якою зазвичай стикається віруюча людина.

І остання спокуса – влада. Диявол показує Спасителю всі царства і говорить: «Буде все твоє, тільки поклонися мені». Дуже часто ми не витримуємо цієї спокуси владою. Нам здається, що влада це десь там далеко, десь там нагорі. Але у кожного із нас є влада над кимось: це можуть бути діти, друзі, співробітники. Може бути багато варіантів цієї спокуси. Але ми маємо навчитися ставитися до влади, яку маємо, по-християнськи. В іншому місці Господь про це говорить так: «Це князі володарюють над народами, а якщо хтось хоче у вас бути більшим, нехай буде всім слугою».

Христос відкидає всі три спокуси і говорить: «відійди від Мене, сатана», і після цього виходить на суспільну проповідь.

Ми пам’ятаємо і інші слова євангельські, що спокуси диявольські виганяються постом і молитвою. Тобто, піст – дуже важлива річ у нашому житті і боротьбі зі спокусами.

 

Наступну картинку я хотів би показати, пов’язану із цією подією. Ліворуч – традиційне і всім відоме зображення гравюри Доре. А є інше зображення, де диявол зображується у вигляді ченця. Це натяк, що іноді невірно сприйняте подвижництво може бути спокусою, іноді намагання бути дуже релігійним чи великим посником, теж може перетворитися на спокусу.

Тому нам треба розуміти, коли ми йдемо шляхом посту, що сам піст не є метою, але лише засобом для досягнення мети.

Великий піст як шлях до Воскресіння

 

Спочатку трохи математики. Піст – це шлях до Воскресіння Христового. І коли ми говоримо про Чотиридесятницю, ми маємо пам’ятати, що піст триває не 40 днів, якщо ми говоримо про їжу, а 48. Хоча у богословському сенсі ті вісім днів вже не вважаються постом, але в сенсі традиції, аскетичної дисципліни посту, вони є ще більш суворими. Ми маємо 40 днів Чотиридесятниці, маємо Лазареву суботу, Вербну неділю і маємо Страсний тиждень – всього 48 днів.

Мені дуже сподобалося висловлювання у святих отців, що піст це ще й десятина Богові. я одразу не зрозумів, чому? 40 і 365 – дуже натягнуто. А потім подивився, насправді, пісними днями в літургічному сенсі не вважається неділя. І ми маємо між 6 тижнями посту 4 недільних дня. Тобто 36 днів, а це і є десятину від року. В цьому сенсі Великий піст – це наша десятину Богові, десятину року, яку ми присвячуємо Богові.

Великий піст і Новий завіт

Новозавітні читання під час Великого посту – це дуже важлива річ. Я зазвичай стикався із проблемою, коли ти людям говориш: читайте в піст Святе Письмо, а потім відкриваєш церковний календар і бачиш, що в будні дні читань із Нового завіту немає. Так сталося, що календар у нас допоміжний для тих, хто звершує богослужіння – для уставщика, священника, і іноді він забуває про вірянина, який теж мав би мати вказівки щодо читання.

Минулого року для порталу Отченаш.укр ми намагалися зробити щоденні читання, виходячи з подій Страсного тижня.  Ми повибирали текти і розставили на всі дні тижня.

Цього року нам допоміг Блаженніший Митрополит Онуфрій, який благословив під час Великого посту читати Євангеліє щодня по главі. Тому ми з радістю почали публікувати на Отченаш.укр щодня по главі з Євангелія, і сьогодні це вже п’ята глава з Євангелія від Матфея.

Читайте щодня главу з Євангелія, як благословив Предстоятель, на порталі Отченаш.укр

 

До речі, коли прийде Страсний тиждень ми знову почнемо говоримо людям – йдіть у храм, бо там ви зможете йти поруч із Христом дорогою через Голгофу до Воскресіння день за днем. Але уявіть собі: зайшла людина в храм, а де в кількох годинах богослужіння ті кілька хвилин, коли читається Євангеліє? чи читається воно взагалі? а, якщо читається, чи зрозуміло? і чи вибудовується довкола цього тексту богослужіння зрозуміле не тільки ченцю, який сам читає і знає порядок богослужіння, а людині, яка живе звичайним життям і має всього декілька хвилин в будній день, щоб забігти до храму?

Тому як минулого, так і цього року ми щодня на Страстному будемо публікувати день за днем євангельські тексти.

Так само є питання, які брати читання з апостола. Минулого року ми брали послання від різних апостолів (Якова, Петра, Іоанна). Цього року ми зупинилися на посланнях апостола Павла, яких нам вистачить і на наступний рік. Якщо ми не придумаємо собі нового сенсу, яким маємо наповнити це новозавітне читання.

Ще одна річ цікава. Є такий міф, що в Православній Церкві не читається Одкровення Іоанна Богослова (т.зв. Апокаліпсіс). Навіть священики, які знають богослужбовий устав, говорять, що таких читань немає. Але це неправда. Якраз у Великий піст за уставом є читання «Одкровення». На жаль, цього немає в сучасній практиці під час Великого посту. Можливо тому, що це було читання на рівні повчання і на це є вказівки в богослужбовом уставі.

Я раджу перечитати книгу «Одкровення» і ви бутете здивованими тим, що це не книга жахів, і завершується вона словами «Єй гряди, Господи!», тобто, закликом “прийди, Господь!”, і це значить, що очікування Другого пришестя для християнина є позитивним. Тобто, ми, християни, не очікуємо кінця світла, ми очікуємо кінця цього світу І початку світла справжнього.

Великий піст і Євхаристія

Коли ми говоримо про Великий піст, маємо пам’ятати, що це традиційно є час говіння (є такий народний термін) – це час для сповіді, для причастя. І коли ми говорили про піст, як про шлях, перехід, то кожна неділя це як зупинка. Якщо це перехід через пустелю, то кожна недільна Євхаристія, це як оаза в пустелі, де ми зупиняємося, щоб перепочити, щоб перекусити, як це не парадоксально звучить. А ще кожне недільне богослужіння – це мала Пасха.

Ми звикли, що в піст причащаємося частіше ніж зазвичай. Але в древності все було навпаки. Християни причащалися чи не щодня і на час каяття і спокути, якою є піст, Церква встановлювала обмеження, закликаючи потерпіти до неділі без причастя. Але християнин не міг терпіти без причастя, так само, як ми не можемо терпіти без звичайної їжі. І тоді була встановлена Літургія напередосвячених дарів. Це теж цікава історія, коли дари (причастя) освячуються напередодні в неділю, а потім в середу і п’ятницю традиційно ввечері звершується спеціальне богослужіння з причастям. До речі, цю традицію можна було б відновити для всіх нас, хто працює і не може прийти на богослужіння у будній день зранку. І я знаю, що така традиція поступово починає відроджуватися. Але це тема для окремої лекції.

6 Тижнів Чотиридесятниці

 

Ми маємо 6 тижнів посту. Кожен тиждень посту є особливим. В дохристиянській і сучасній західній традиції тиждень починається з неділі, а не з понеділка. І дуже часто в церковній традиції сенси на цілий тиждень формуються в неділю. Наприклад, можна сказати, що піст починається з Прощенної неділі, коли ми згадуємо вигнання Адама і Єви з раю. І це добре пов’язується з читанням Великого покаянного канону протягом перших 4 днів Великого посту. І перший тиждень посту, таким чином, можна назвати Тижнем Каяття.

Перший недільний день під час посту – це неділя Торжества Православ’я. Історично ми згадуємо подію відновлення шанування ікон після іконоборчого періоду. І тому я пропоную вам сходити в музей Богдана і Варвари Хоненків в Києві. Тому що Київ – одне із трьох місць у світі, де є ікони доіконоборчого періоду, а в музеї Ханенків є окрема зала, де є три такі ікони.

 

Цей тиждень я б назвав тижнем Православ’я. Нам варто пам’ятати, що в посту є і просвітницька складова. І Православіє це не тільки форма обряду, це і форма віри. Піст – це час вивчати свою православну віру. Час перечитати Катехизис, почитати отців Церкви чи сучасних богословів, щоб спробувати відповісти на запитання – що є Православ’я.

 

Наступної неділі в нас буде перехідне святкування богослова і аскета Григорія Палами, який будучи богословом, захищав “священнобезмолствіе” (до речі, не всі знають, що назва “Афон” перекладається як “без-звуку”, тобто “мовчання”). Разом з ним в цю неділю ми вшановуємо і Собор Преподобних Києво-Печерських. Тому цей тиждень я назвав би Тижнем Богослов’я і Життя. Важливо, щоб наше богослов’я втілювалося в нашому житті, і як раз преподобні отці є прикладом такого втілення.

 

Наступний тиждень у нас – Хрестопоклонний. Бо після Хрестопоклонної неділі цілий тиждень посеред храму хрест і це якраз середина посту. А цього року на цьому тижні буде Благовіщення. Тому це той тиждень, коли ми будемо розмірковувати про Хрест і про Благовіщення.

 

Наступної неділі і тиждень після цього ми будемо згадувати прп. Іоанна Лествичника – Сходника, бо лествиця – це сходи. І дуже важливо, що читання “Лествиці” преподобного Іоанна є в богослужбовому уставі під час Великого посту. В цій книзі преподобний на прохання своїх учнів розповідає про духовне сходження до Бога. До речі, це образ взятий не з уявного світу, він пов’язаний з реальністю. Преподобний Іоанн був ігуменом у монастирі святої Катерини на Синаї, який біля тієї самої гори, де Бог давав 10 заповідей. І щодня монахи по сходах, які власноруч виложили з каміння, піднімалися на цю гору, щоб служити Літургію в храмі. По дорозі є місця, де сповідали прочан. Це приблизно на рівні 3 тис. метрів над рівнем моря. Ті, хто був, знають, як непросто туди піднятися. Тому я думаю, це той тиждень, коли ми маємо розмірковувати про власне духовне сходження і можемо перечитати “Лествицю”.

 

До речі, хто був на Синаї, знає, який там схід сонця – це неземний пейзаж, який якраз і показує красу і велич світу, який створив Господь.

До речі на цьому тижні буде Маріїно стояння, під час якого ми за один вечір прочитаємо увесь Великий покаянний канон, який на першому тижні посту читали протягом перших 4 днів. Під час читання ми також читаємо життя преподобної Марії Єгипетської. Тому це тиждень можна ще назвати Тижнем Спокути.

Наступний, останній тиждень Чотиредесятниці називають “цвітоносним”, але я б переклав його як «квітучим». Цей тиждень приводить нас до Вербної неділі. П’ятниця цього 6 тижня посту є 40 днем.

 

В суботу, напередодні входу до Єрусалиму Господь воскрешає Лазаря. Є зображення цієї події з римських катакомб – кінець ІІІ – початок IV ст. До речі, після воскресіння Лазар був першим єпископом Кіпру, де в минулому столітті під час розкопок в древньому храмі знайшли гробницю, на якій написано «Лазар лежить тут».

Неділя Входу Господнього до Єрусалиму у нас називається Вербною, але традиційно вона Пальмова. Бо жителі Єрусалиму зустрічали Ісуса з пальмовим гіллям в руках. Від цього зображення пальмового листя є одним з ранньхристиянських символів.

Більш того слово “паломник” походить від традиції повертатися зі Святої Землі з пальмовою гілкою. Можна сказати, що паломник – це пальмовик.

 

Так ми проживемо 40 днів + 2 Великого посту и прийдемо до головного пункту нашої подорожі фактично – Страсного тижня. Дуже важливо пам’ятати, що шанування Христа і Воскресіння нерозривно поєднані в християнстві. Коли ми вклоняємося хресту, ми співаємо «Хресту Твоєму вклоняємося, Владико і Святе Воскресіння Твоє славимо». Коли ми святкуємо Пасху, ми співаємо «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав», таким чином згадуючи про хресні страждання Спасителя.

Сподіваюся, що в нашому університеті у понеділок Страсного тижня ми зробило окрему лекцію про Страсний тиждень. пройдемо його день за днем, бо навіть із церковних читань не складемо, як це відбувалося.

 

Зазвичай ця картинка-демотиватор в інтернеті має підпис «Як ти поясниш Христу, чому тебе не було у неділю в церкві». Але мені здається, що його можна використовувати, щоб пояснити нерозривний зв’язок між Страсною і Пасхою. Той, хто не відвідує храм на Страсному, не зможе по-справжньому відчути і зрозуміти радість Христового Воскресіння.

Великий піст як підготовка до Хрещення

Повертаємося до просвітницької складової  посту. Великий піст було встановлено і як освітній проект. Перед Пасхою постували ті, хто готувалися до святого хрещення. Цих людей називали оголошеними або оглашенними. Моя прабабуся завжди казала: «Що ти бігаєш як оглашенний?». А значить, що навіть за радянських часів збереглася згадка про традицію, коли ті, хто ще не був хрещений, в певний момент богослужіння після читання і тлумачення Святого Письма і перед євхаристичним каноном, виходили з храму. Спочатку перед Пасхою постували лише оглашенні, а потім разом з ними почала постувати і вся Церква, яка їх оголошувала (навчала) істинам християнської віри.

Безпосередньо хрещення звершували в суботу ввечері, після чого процесія охрещених вирушала на свою першу пасхальну літургію і до свого першого причастя. Йшли вони в білих одежах. Саме тому під час Пасхальної нічної служби перед її початком відбувається хресна хода в білих ризах, як згадка і обрядовий залишок тієї хресної ходи.

Цікавий момент – обов’язки хрещеного цим моментом завершувалися. Бо завдання хрещеного було підготувати до хрещення, навчити людину християнській науці і засвідчити перед Церквою, що ця людина є християнином за своєю вірою і світоглядом.

Великий піст і молитва

Піст — час молитви. Найкрасивішою молитвою Великого посту є молитва Єфрема Сирина, яка декілька десятків разів на день повторюється в храмах під час посту. Перед вами переклад цієї молитви отцем Миколою Лисенком.

 

З власного досвіду додам, що існує традиція до якої ми з друзями і парафіянами долучилися 10 років тому. Це традиція читати під час Великого посту Псалтир за згодою. Цього року нас 100 чоловік, або 5 “двадцяток”. У Псалтирі 20 кафізм і 20 людей щодня прочитують Псалтир повністю. За піст кожен із нас прочитує Псалтир двічі. На першій третині кафізми (т.зв. “славі”) ми читаємо молитви за здоров’я, на другій – за упокій, а на третій – особливі прохання від кожного із нас і вже другий рік поспіль – молитву за мир в Україні.

Дуже зручно рахувати і ти завжди знаєш, який сьогодні день посту.

Існують і інші молитовні практики під час Великого посту.

Великий тілесний піст

 

Трохи про їжу. Під час Великого посту традиційним є утримання від м’ясної, рибної і молочної їжі. Але я, хочу акцентувати вашу увагу на іншому.

Ми постуємо тілом, щоб було легше постувати душею. Якщо ми концентруємося не на їжі, а на сенсах посту, то маємо відчути спрагу за Христом, спрагу за причастям. Той, хто постує по-справжньому, він тугу не за шашликом відчуває, він відчуває бажання богоспілкування, співпричастя. Ніщо нам не заважає під час посту причащатися регулярно, бо ми постуємо, ми молимося, ми розмірковуємо над власним життям. Тому я щонеділі закликаю своїх парафіян причащатися Святих Христових Таїн.

Є важливе питання утримань у подружньому житті. Це також традиція посту. Але хочу тим, хто постує в цьому сенсі, нагадати слова апостола Павла, який говорить: “не ухиляйтесь один від одного, хіба що за взаємною згодою заради подвигу посту і молитви”. Взаємна згода в цьому питанні є більш важливішою, ніж ваше бажання одноосібно досягти досконалості. Якщо ви будете досконалості тільки половиною родини досягати, то може статися проблема, про яку попереджає апостол Павло. Тому потрібно пам’ятати, що родина це одна плоть і рішення про статевий піст родина має приймати спільно. Завжди є можливості домовитися і цим не треба нехтувати. Я б радив тим, хто постує спробувати пояснити тим, хто не постує, що у подружньої любові є багато різних проявів, окрім інтимних. А тим, хто не постує, радив би з розумінням поставитися до подружньої аскези своєї половини.

СУЧАСНЕ

Пропоную декілька сучасних форм посту.

 

Перша з них – це інформаційний піст. Ми з вами живемо в інформаційному суспільстві, і те, що ми споживаємо, називаємо інформаційним продуктом. Ми добре розуміємо, що цей інформаційний продукт може бути не пісним, скоромним, не корисним. Тому думаю нам, людям, які живуть в інформаційному світі, варто навчитися інформаційно постувати. Більше того, ми розуміємо, що є якість інформації і є кількість інформації. Як під час звичайного посту ми не вживаємо чогось певної якості, але ж ми і не переїдаємо. Так само і інформаційний піст потребує від нас і якісної добірки, і кількісної добірки інформації, яку ми споживаємо. Думаю, це багато чому нас може навчити в житті в сучасному світі. Це стосується поведінки в соціальних мережах. Це стосується новин – не обов’язково постійно слідкувати в твітері за стрічкою новин, можна подивитися підсумковий випуск. Бо іноді саме слідкування за новинами онлайн стає залежністю, від якої ми маємо навчитися позбавлятися. Є фільми, які доречно подивитися в піст. На Страсному тижні, наприклад, можна подивитися “Страсті Христові” Мела Гібсона.

Це стосується і музики. Я в машині під час посту не слухаю музику, а слухаю аудіокнижки, коли не слухаю Псалтир. І за декілька останніх років, постуючи, я багато чого прочитав (точніше, прослухав).

Споживацький піст

 

Наступна сучасна форма посту – споживацький піст. Ми живемо у суспільстві споживання. І у нас “храмами” і місцями масового “паломництва” стали торгівельно-розважальні центри, ярмарки, ринки, базари, де ми проводимо дуже багато часу, блукаючи між магазинами, шукаючи собі найновішу модель, найдосконалішу, маючи в кармані попередню. Конс`юмеризм є певною залежністю. Він має свої спокуси. І під час посту ми можемо спробувати з цим трошки поборотися, згадавши, що функція одежі не тільки в тому, щоб бути модною, а їжа навіть з простих продуктів може бути смачною і корисною.

Економічний піст

 

Всі кажуть: як постувати, така криза довкола? Якраз піст допомагає переживати кризу, піст – це технологія виходу з кризи для держави. Бо піст – це самообмеження. Треба нашу державу навчити розумному самообмеженню. Бо нас вона вміє обмежувати, а себе іноді не спроможна. Перш за все, це стосується апетиту керівників при владі і в бізнесі. Але так само і для нас: коли ми маємо навичку постувати, нам легше самообмежуватися в скрутних економічних умовах.

Екологічний піст

 

Ми маємо проблеми в екології не тільки з нищівним видобутком із надр землі природних копалин. Ми маємо проблеми забруднення довколишнього середовища, проблему сміття. Й іншого шляху подолання цих проблем, як самообмеження, а це фактично є піст, немає. Так співпало, що в нас завтра “година Землі”, організатори якої порадили не тільки вимкнути на годину світло, але й долучитися до естафети добрих справ. І це можна назвати екологічним постом, який допомагає нам відчути відповідальність за Богом створений світ.

Піст під час війни

І останнє, про що хотів би сказати – це піст під час війни. Піст може бути релігійним приводом для перемир’я. Піст мав би бути приводом для припинення вогню, приводом для початку переговорів, обміну полоненими. Тому що будь яка війна завершується переговорами і перемир’ям. А мала б завершуватися примиренням. Це тоді, коли учасники війни з різних боків і їх нащадки разом моляться за мир і упокій душ тих, чиї життя забрала війна.

Завжди згадую вислів, який дуже любив Блаженніший Митрополит Володимир, а ми використовували в інформаційній кампанії під час Великого посту. Тепер ці слова знає вся країна: “В піст головне не їсти один одного”. Але зараз я ще б додав - ... і не вбивати один одного ані словами, ані зброєю, ані в реальному житті, ані у віртуалі соціальних мереж.

 

Це і є крапка нашої сьогоднішньої лекції. Дякую!

Протоиерей Георгий Коваленко
Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості
Великий пост

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
2425

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар