Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

В очікуванні «Риштовань»: як книга арх. Кирила (Говоруна) допоможе будувати нову церкву в Україні

Версия для печатиВерсия для печати
27 серпня 2018 | Репортаж

Попередня презентація книги арх. Кирила (Говоруна) «Риштовання Церкви: вбік постструктуральної еклезіології» збіглася в часі з очікуванням українським суспільством Томосу — документу про отримання православною церквою автокефалії. Відтак, і назва лекції-презентації, і сама презентація книги потрапили в дискурс майбутнього нового статусу церкви в Україні.

На презентації книги сам автор назвав її «заспокійливим засобом» для сучасної людини, яка шукає у церкві ідеальної реальності, але не знаходить такої.

Арх. Кирило (Говорун), автор книги

«У «Риштованнях Церкви» ми говоримо про феномен Церкви. У цій книзі я намагався дати відповідь на запитання, які хвилюють сучасну людину. Вона приходить до церкви з певними ідеальними уявленнями про церкву, з вірою в те, якою церква має бути. І часто стикається з реальністю, яка не відповідає ідеальним уявленням. Як розв’язати цю дилему, з одного боку, Церкви ідеальної, Церкви як предмета християнської віри і Церкви як певної реальності, яка не відповідає цим віруванням? Це я намагався зробити у книзі, і в цьому сенсі я задумав її як певний засіб заспокоїти людину, яка прийшла до Церкви і має певний неспокій від того, що бачить. І заспокоїти людину — це мета книжки».

О. Георгій Коваленко, ректор ВПУ

«Кілька років тому о. Кирило написав англійською мовою книжку («Scaffolds of the Church», «Риштовання Церкви» — ред.), переклад якої на сьогодні вже завершено.

Виявляється, що книжка, написана кілька років тому, є дуже актуальною для сьогоднішнього розуміння того, в якому процесі ми знаходимося, що нам потрібно робити з тією церквою, яка обнесена риштуванням».

На пре-презентації «Риштовань» був присутній і видавець — директор «Духу й Літери» Костянтин Сігов.

Костянтин Сігов, видавництво «Дух і Літера»

Це реальне обговорення, а не просто очікування рішень згори «риштувань»

«Я радий поділитися відчуттям, що ця книга несе мир і заспокоєння. Вона є простором для роздуму і спілкування, для означення якості нашого життя після вересня, після важливих історичних рішень (надання Томосу про автокефалію Православної Церкви України — ред.).

Якщо хтось буде запитувати, чим займалися в Києві у серпні 2018 року, то згадається сьогоднішнє зібрання, на якому відбувалося посильне обговорення ситуації щодо нової архітектури церкви, а не просто очікування, що нагорі «риштувань» нарешті щось вирішать...

Книга «Риштовання Церкви» дозволяє перейти до природи того явища, навколо якого ми сьогодні зібралися. Тому повернення суті в центр має терапевтичний ефект. Ми розуміємо, що йдеться про те, що суб’єктом процесу отримання Томосу є громади, спільноти — люди, для яких таїнства є ключовими. У книзі о. Кирило цитує святителя Кирила Олександрійського, який каже: були часи, коли не було ієрархії, але ніколи не було часів, коли не було громад і таїнств у Церкві. Що це означає? Це означає переосмислення того, якою функцією є влада в Церкві і чому мають служити рішення влади — і політичної, і церковної.

Думаю, прояснення цих понять (від перших апостольських часів, через Середньовіччя, модерну добу після Вестфальського миру, через події ХХ століття) є найкращим способом заспокоїтися і зрозуміти, що не йдеться про те, що певна сторінка церковного життя перегортається на наших очах і починається щось невідоме. Це не так. Люди, які краще знають історію, будуть розуміти: буде змагання, буде низка викликів. Але від нашої відповіді на ці челенджі залежить, на якому рівні ми продовжимо цю дискусію.

Якщо Церква сакралізує ізоляцію, то втрачає повноту буття

Дуже приємно, що автор не є авторитарною особою, він відкритий до гострих запитань. Тому ця друга книга (після «Мета-еклезіології») — це збагачення дискусії і можливість вирішити найскладніші питання освіти, діалогу мирян, подолання дихотомії і виходу до плюральності.

У о. Кирила є образ: Церква — не острів, навколо якого вода, а міст, який єднає людей з Богом. І якщо Церква забуває про свою природу, уявляє себе островом, сакралізує ізоляцію, то втрачає повноту буття. Міст — це шлях до глибшого розуміння, через який до нас промовляє Творець».

Український переклад книги здійснив філософ та культуролог Олексій Панич.

Олексій Панич, перекладач

Поліконфесійність — у генетичному коді України

Це написана в Америці глибоко, сутністно українська еклезіологія. Чому українська? Тому що якщо трохи відійти від історичної міфології і відокремити Київську Русь і, власне, Україну, і прийняти, що державоутворююча українська спільнота — все ж таки модерне явище, яка утворюється в реальну модерну добу, то Україні на роду, в генетичному коді записано поліконфесійність, багатоцерквоність від самого початку. У нас ніколи не було ситуації «eine Stadt, eine Folk, eine Kirche».

Як чудово формулює о.Кирил, були два клони Київської кафедри. Один московський, а другий — польсько-литовський. Саме цей клон породив греко-католицьку церкву. А потім було відновлено Київську Митрополію, яка вже потім увійшла до складу Московської Патріархії.

Тобто, в нас періодично виникали і по два, і по три клони. Така строката ситуація є для нас нормою, на відміну, практично від усіх наших сусідів.

Сьогодні о. Кирило говорив про вибори священиків. Багато кому це може здатися протестантизацією православ’я. І в цьому, напевно, був би сенс, якби не той факт, що з точки зору протестанта це дуже православна еклезіологія. Якраз вона об’єднує і знаходить той золотий баланс, без якого ми в середині своєї строкатої християнської спільноти не знайдемо спільної мови.

У книзі для багатьох буде шокуюча інформація…

Коли ми збираємося говорити про Церкву, візьмімо просте нагадування: коли дванадцятеро збираються вечеряти, то це вже Церква. І чого там не було, те для Церкви і не є сутність, а що там є, це для Церкви сутність. В цьому плані це може здаватися якоюсь революцією. Патріарх, патріархія, митрополія, автокефалія, канонічна територія — це все не будівля Церкви, а те, що її підпирає ззовні. Здається, шокуюча інформація, але насправді це живильне нагадування, яке дає можливість нам, представникам різних конфесій, які дуже по-різному розуміють, що таке Церква, знайти, як вона будується, знайти спільну точку відліку там, де перехрещуються вісь абсцис і ординат, знайти для себе те єство Церкви, на якому в різних напрямках можна будувати ті чи інші надбудови.

Томос — єство чи риштування?

Так само це десакралізує ситуацію з Томосом, тому що вона пояснюється в радше земних категоріях. Якщо Томос — це рівень риштування Церкви, а не єства, то Томос не означає, що нам з Константинополя привезуть більше святості. Це означає, що земне риштування перебудовується так, як це потрібно Церкві, під якою слід розуміти громаду вірних. Саме громаді потрібно перебудувати ці риштування, тому що Церква — це така унікальна будівля, яка постійно росте, змінює свої форми, не стоїть на місці, на відміну від будівлі з мурами. Тому риштування потрібно перебудовувати, підлаштовуючи під поточну ситуацію. Таким є погляд автора, о.Кирила. Тому, мені здається, книжка буде актуальною для представників усіх українських християнських течій та конфесій».

***

Після виступів усіх, хто долучився до видання книги «Риштовання Церкви», за широкою дискусією обговорювали теми створення освітнього закладу на зразок університету, де б могли отримати богословську освіту люди, які складатимуть якісно нову основу помісної церкви України. Чи є запит у суспільстві на підтримку таких освітніх проектів? чи потрібне для цього субсидіювання держави та чи загрожує це втручанням держави у справи церкви? чи підтримує влада ідеї та концепції, представлені у новій книзі о. Кирила — про це говорили у блоку питань-відповідей. «Мушу зауважити, — зазначив о. Кирило, — насправді Томос можливий завдяки політичній дії. І це створило передумови, щоб громадськість включилася у створення нових інститутів, нових риштувань довкола Помісної Церкви України».

***

«Риштовання Церкви» вийдуть на початку вересня, а книговидавець також пообіцяв вихід електронної версії книги.

Архимандрит Кирилл (Говорун)
Протоиерей Георгий Коваленко
Олексій Панич
Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості
Єдина помісна православна церква в Україні
Риштовання Церкви
Томос

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
1106

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар