Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Святий дня від Отченаш.укр — новомученик Олександр (Гнєвушев)

Версия для печатиВерсия для печати

28 квітня 1930 року радянська влада знищила ще одного свого ворога – «ворога народу», як тоді казали. Звали його пресвітер Олександр Гнєвушев, настоятель Бряндинського храму Симбірської єпархії.

У звіті НКВС було написано: «Труп розстріляного Гнєвушева заритий на кладовищі за містом, на належній глибині…» У чому ж полягала його провина, вироком за яку стала найвища міра покарання?

Слухайте історію вірності розстрілянного сщмч. Олександра (Гневушева) – до дня пам’яті святого

Провиною першою, безумовно, була класова приналежність: отець Олександр був сином також священика, родина якого подарувала народу двох вчителів та двох пастирів – усі його діти вирішили присвятити себе служінню. Дочки пішли викладачами в школи, а сини по закінченні семінарії понесли в народ слово віри.

1917 рік поставив священство фактично поза законом. Як напише в своїх спогадах один із тогочасних пастирів, «грошового священицького утримання не існує. Священик користується добровільним подаянням хліба та при цьому настільки скудно, що ледве з голоду не помирає…» Таке ж напівжебрацьке життя отримує після революції в «країні загальної справедливості» і родина пресвітера Олександра.

Провиною другою стало небажання зрікатися священицької присяги Патріархові Тихону – в той час влада за допомогою розколу у вигляді так званих обновленців намагалася зруйнувати Церкву зсередини. Але отець Олександр вирішив: краще гоніння, втрата місця при парафії, аніж лукавство та зрада свого Предстоятеля.

Третьою провиною перед «совєтами» став захист храму в селі, де останні роки він ніс свій послух. Коли члени гуртку «войовничих безбожників» вирішили для початку зірвати з храму дзвони, народ, вихований своїм пастирем у вірі, вийшов на майдан перед церквою і не дав звершити святотатство. Зброєю, сильнішою від гармат, стало Слово Боже, яке згуртувало навколо святині людей.

Тоді священика вирішили «розкуркулити»: активісти конфіскували усе вбоге майно, включно з дитячими іграшками і кухонним посудом. Відчуваючи, що кривава розв’язка неминуча, отець Олександр закликав народ, відклавши усе, причаститись Святих Христових Таїн – адже якщо невдовзі храм відберуть, невідомо, де і коли зможуть віруючі зробити це ще.

Парафіяни, слухаючи отця Олександра, почали плакати. Не витримав і пастир – і в мить щирого розчулення залунав у храмі спів: «Душе моя, повстань, що спиш? Кінець наближається…».

Цей спів згодом також поставлять йому у провину, мордуючи на допитах. «Заблукала наша влада, пішла за антихристом. Але повинен прийти час, коли вона оговтається та прийде до покаяння…» — і хоча до початку страшної війни залишалося ще понад 10 років, ці слова отця Олександра до односельчан стали пророчими.

І остання, напевно, провина: священик був добрий та свідомий сім’янин. Його образ життя не вписувався у трафарети «безбожних п’ятирічок» та пролетарської свобідної моралі.

Куля ката, яка 28 квітня обірвала життя сорокаоднорічного пресвітера Олександра Гнєвушева, зробила тієї миті сиротами одночасно п’ятьох дітей, старшій з яких було 14, а молодшому – лише 3 рочки.

Пам’ятаймо його життєвий подвиг та звертаймося до нього по молитовну допомогу – адже Христос завжди дослухається до тих, хто залишився Йому вірним до кінця.

#Отченаш.укр
новомученики

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
1037

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар

2 + 0 =
Solve this simple math problem and enter the result. E.g. for 1+3, enter 4.