Версия для печати

У нас є правило і заповідь любові – любити ближнього свого. Ісус Христос ілюстрував цю заповідь історією доброго самарянина – людини, яка була фактично ворогом, але проявила свою людськість, свою щирість, свою підтримку. Так само і ми, громадяни України, маємо по сусідству країну, з якою в нас є війна.

Як ставитися до росіян в умовах війни? І якого ставлення вони заслуговують? – розмірковували у студії програми «Світло», що на UA:Перший.

Гість студії – прот. Георгій Коваленко, ректор Відкритого православного університету:

Чи маєте ви дружні стосунки з громадянами Російської федерації і чи підтримуєте ви думку, що жорстка рука державної цензури може допомогти вирватися з цієї шизофренії?

Я схильний до того, щоб розділяти Росію як державу і росіян, хоча розумію, що люди там так само під владою телевізора ще більше, ніж в нас.

Після 2013-2014 рр., початку війни, у мене був досвід, коли я фактично припинив будь які контакти з людьми, які не давали моїй країні і моєму народові право на існування. Я припинив ці контакти в надії, що пройде якийсь час і ми їх відновимо.

Так само я не даю інтерв’ю російським телеканалам, радіо, журналістам. Так само я не їжджу на територію Росії.

Але з іншого боку, цього року у мене відбувся дивний момент зустрічі з росіянами – друзями. Це дуже цікавий досвід. Ми забули про них. Мені іноді здається, що любити дуже просто на відстані.

З реальної зустрічі з реальними росіянами я побачив, що вони мають на нас надію. Ми про це забули. Вони хочуть, щоб у нас вийшло. Це ті росіяни, які публічно і щиро відкрито говорять, що Крим окупований.

Тому, якщо говорити про росіян, я б дійсно визначав по плодах цієї людини, по її позиції та реальному ставленні.

Якщо ми говоримо про державу, то це дійсно держава-агресор, за підтримки Росії йде війна на сході. Але росіян я б не відкидав, бо це реальні люди, які іноді роблять більш мужні вчинки, ніж ми.

УСІ ВИПУСКИ ТЕЛЕПРОГРАМИ «СВІТЛО» ДОСТУПНІ НА САЙТІ КАНАЛУ UA: ПЕРШИЙ