Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

«СТРАСТІ» проти забуття. Чотири роки ікони на зброярських ящиках рятують людські життя

Версия для печатиВерсия для печати
17 квітня 2019 | Репортаж

«Цей проект — Господня рука», — говорили на презентації виставки ікон «Страсний цикл», що відкрилася 16 квітня 2019 р. у Національному заповіднику «Софія Київська».

Ікони, написані на ящиках з-під набоїв, що були привезені з фронту, знаменують пам’ять про загиблих під час російсько-української війни. Організатори присвятили виставку п’ятим роковинам від початку АТО на Донбасі.

Чотири роки тому художники-іконописці Олександр Клименко та Софія Атлантова вирішили підтримати волонтерський проект, який допомагає рятувати життя пораненим — військовим та цивільним — на сході України.

Символічним є цьогорічний збіг дати офіційного початку війни на Донбасі й Страсних тижнів у католиків, а опісля — у православних і греко-католиків. PASSIONES — це своєрідний страсний тиждень п’ятих роковин.

Олександр Клименко, іконописець

«Велика честь презентувати наші роботи у Софії Київській, тому що собор є великою українською святинею. Наш проект розпочинався тут, і це вже друга виставка. Думаю, це велике благословення Божої Матері, що наш проект поїхав далі, об’їхав весь світ, побував у тридцяти містах світу і понад шістдесяти локаціях.

Ми маємо почати переживати те, що відбулося п’ять років тому. Продовжувати згадувати цю дату — захоплення російськими окупаційними військами Слов’янська і початок АТО, згадувати всіх людей, які загинули за Україну, і молитися за них. Бо для нас життя кожного українця важливе.

Цей цикл присвячено Страстям Господнім, усім тим, хто загинув у цій війні. Також у цьому циклі є другий контекст: богородичні ікони. Це друга присвята — матерям, які віддали своїх дітей…

Основна ідея проекту — перетворення смерті на життя — не змінилася. Але у цьому циклі роботи отримали певні нові сенси — контекст страсної символіки, Воскресіння Христового.

Що б не відбулося з Україною, у які б жахливі ситуації вона, ми з вами не потрапляли, маємо пам’ятати: смерть буде переможена життям, буде Великдень і Воскресіння Христове.

Ми використали не тільки ящики, привезені з фронту, а й довоєнні донецькі газети. Я подумав: як під час війни робити на ікони золоті оклади з діамантами? Золото, оклади за традицією, коли була якась трагедія, знімали і віддавали стражденним. Я вирішив, що ми не повинні робити оклади із золотом. І газети стали своєрідною метафорою окладів. Донбас як витинанка в руках Господніх. Під час війни я познайомився з величезною кількістю жителів Донбасу, вони є тим символічним окладом, яким можна прикрашати ікону Господню».

Софія Атлантова, іконописиця

«Коли я працювала над проектом «Страсний цикл», мені емоційно було важко. І коли я промалювала всі фігури, всі страсті, то особисто для себе відчула якусь матеріальність, реальність того, що відбувалося. Це для мене був цікавий досвід. Я знала все це, але вжитися і пережити — це було для мене вперше і справило досить сильне враження.

Мені здається, що те, що зараз на презентації багато людей світських, не пов’язаних із церквою, має на них якимось чином справити враження.

«Страсний цикл» є щойно написаним, він лише починає свою історію. Зазвичай ікони повертаються назад на фронт в якості допомоги Мобільному шпиталю».

За чотири роки проект «Ікони на ящиках з-під набоїв» експонувався у 30 містах світу (60 локацій). Ікони на ящиках з-під набоїв є у приватних колекціях віце-президента США М.Р.Пенса, президента Литви Д.Грибаускайте.

Організаторами заходу виступили одразу кілька інституцій: НЗ «Софія Київська», Координаційна рада добровольців і волонтерів національного форуму «Трансформація України», ВПУ Святої Софії-Премудрості, Перший добровольчий мобільний шпиталь ім.М.Пирогова.

Георгій Коваленко, ректор ВПУ, священик ПЦУ

«Ми зібралися не просто подивитися на незвичні ікони, а щоб вшанувати п’яті роковини початку війни, які збіглися в цьому році з двома Страсними тижнями. Вчора розпочався Страсний тиждень у західних братів католиків. Розпочався досить гаряче. Всі ми молилися і плакали, коли спостерігали за пожежею в соборі Паризької Богоматері…

Ми ж з вами перебуваємо в просторі інших страстей. У православних через тиждень буде Страсний тиждень. Розмовляючи з Олександром Клименком про події, які відбуваються у нас в країні, ми вирішили, що історію ікон на ящиках з-під набоїв треба продовжити в страсному контексті. П’яті роковини збігаються зі Страсним тижнем. А Страсний тиждень — це період зрад, сходження на хрест, страждань, період жертви, яку приніс Спаситель за людей.

Але ми як віруючі люди знаємо, що Страсний тиждень завершується Пасхою, що справжня жертва завершується перемогою. Життя перемагає, любов перемагає, перемагає правда. І це той контекст, в якому написані ці ікони.

Традиційне українське патріотичне гасло «Герої не вмирають!» має свій пасхальний вимір віри людей в життя вічне. Але не тільки розмірковування про втрати збирає нас сьогодні, не тільки перетворення дощок з-під ящиків з-під набоїв на ікону говорить про життя.

Кошти, які здобуваються завдяки цим іконам, ідуть на мобільний шпиталь. Так відбувається перемога життя над смертю у видимий спосіб, бо рятуються реальні життя реальний людей».

«Ікони на ящиках з-під набоїв» — мистецько-волонтерський проект на підтримку ПДМШ ім.М.Пирогова — найбільшого недержавного медичного проекту в зоні ООС (понад 56 тис. пацієнтів, 500 лікарів, 49 локацій). На презентації «Страсного циклу» організатори ПДМШ говорили про реальну допомогу, яку за час існування шпиталю йому надали мистецькі акції іконописців.

Олександр Гагаєв, парамедик, віце-президент у Першому добровольчому мобільному шпиталі ім. Миколи Пирогова

«Я дякую Софії Атлантовій та Олександру Клименку за роки існування Першого добровольчого мобільного шпиталю як проекту з порятунку життів, надання першої домедичної і медичної допомоги в зоні проведення АТО, тепер — ООС. Ці люди стали основними спонсорами цього проекту. Найбільший внесок в існування ПДМШ вносять саме вони.

Це не тільки допомога пораненим, а й цивільним лікарням, дитячим будинкам, які знаходиться в зоні проведення бойових дій у «сірій зоні», і іншим людям».

  • Мистецький проект є головним, а з червня 2018 р., по суті, єдиним донором ПДМШ, забезпечуючи 97% його фінансових потреб. За чотири роки в рамках благодійної акції «Купи ікону — врятуй життя» на шпиталь було перераховано понад 5 000 000 грн.

Першими, хто став на захист Батьківщини і зустрів ворога, були добровольці. Співорганізатором цієї виставки стала Координаційна рада добровольців і волонтерів.

Андрій Шараскін, кіборг (позивний «Богема», УДА), Координаційна рада добровольців і волонтерів

«Війна — це війна. Вона має закінчитись перемогою України. Тому що Христос воскрес, воскресне Україна. Нашими молитвами і чином ми доводимо, що неможливе можливо. Зараз я маю честь представляти тут людей, які в Координаційній раді добровольців і волонтерів Національного форуму «Трансформація України».

Ця виставка триватиме до п’ятого травня. Я дякую нашим посестрам з жіночого ветеранського руху, які кожного дня тут будуть розповідати про рух і про допомогу йому. Можна буде кожного дня познайомитися з діяльністю добровольчого шпиталю, СУВІАТО, Української добровольчої армії. Це ті люди, які, не очікуючи на пільги та преференції, взяли і зробили те, що не могли не зробити: піднялися і почали захищати свою країну або допомагати.

Майже щодня упродовж «Страсного циклу» тут будуть відбуватися події. Так, Максим Покутяка, керівник навчального центру Української добровольчої армії, буде мати цикл лекцій про лицарство Христове.

Війна дуже підступна, вона продовжується і, мабуть, ще надовго. Добровольців усе менше. Одиниці зараз наважуються добровільно піднятися і піти. Але не забувайте, що творити добро і бути співучасниками цього можна будь-де і в будь-який спосіб. Сьогоднішня подія доводить, якщо люди будь-яких професій ставлять в центр Бога, а не власне его, тоді і захист країни, і побратимство стає на свої місця».

Найбільша колекція ікон, написаних на кришках з-під зброярських ящиків, зберігається у Спасо-Преображенському соборі Києва. З пастирським словом до учасників і гостей виставки звернувся його настоятель, митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко).

«З авторами цих робіт ми знайомі не один рік. І чи не перший із творів у цьому стилі був у нас у Спасо-Преображенському соборі на Теремках. Це був Спас Нерукотворний.

Співпраця почала активно розвиватися і отримала свої наслідки: Спасо-Перображенський собор в особі його старости Ігоря Лисова придбав певну кількість робіт. Кошти були направлені для допомоги нашим воїнам, які несуть службу в ООС.

Без хреста та Голгофи немає і Воскресіння. Ми проходимо Пасху Страстей Господніх, щоби зустріти Пасху Воскресіння. Так, без смерті немає життя. І те, на чому виконано ці роботи, повинно відкрити вікно в той горній світ. Ікона є вікном, через яке ми бачимо Христа-Спасителя, небожителів, до яких звертаємося і спілкуємося із ними.

Ми просимо, щоб Господь упокоїв душі наших захисників, які віддали життя за цілісність нашої держави, за те, щоби ми тут сьогодні мали можливість під мирним небом і згадувати їх, і святкувати Пасху, і бути один одному братами і сестрами. Ми молимося сьогодні за всіх тих, хто своїм життям і тим подвигом, який несе, довів вірність Христовій заповіді: поклав душу свою за друзів своїх. Нехай Господь упокоїть душі їх із праведними, а нас всіх помилує, бо Він благий і людинолюбний».

Багаторічний партнер проекту «Ікони на ящиках з-під набоїв» священик із Франції о. Олексій Струве завітав і на відкриття «Страсного циклу». Він уже брав участь у якості співорганізатора однієї з виставок Олександра Клименка та Софії Атлантової. На проекті «PASSIONES/СТРАСТІ» він не тільки привітав організаторів із відкриттям чергового проекту, а й подякував за підтримку братів-християн у Франції, які на початку католицького Страсного тижня пережили трагедію — руйнівну пожежу в соборі Паризької Богоматері.

Олексій Струве, священик Константинопольського патріархату, співробітник Посольства Франції в Україні

«Ваша выставка из области искусства, она несет смысл братской, христианской солидарности. Простая и в то же время глубокая. И то, что мы, французы, которые здесь и во Франции, почувствовали, — это всемирная духовная поддержка в ситуации, которая произошла вчера. Каждый из нас был затронут.

Сегодня утром мы спорили в посольстве. Ко мне приходили в кабинет и говорили: «Как ужасно!» А я отвечал: «Нет, надо благодарить Господа, что жертв нет». Если смотреть на то, что происходит в мире, где есть жертвы, войны, то это самое главное.

Есть новый проект — перестроить этот храм. Но с другой стороны, каждый почувствовал сердцем, что теряет близкое. И это необъяснимо. Этот собор воспевали Виктор Гюго, Мандельштам…

Чувство солидарности превосходит христианские круги. И Церковь должна показывать, что у нее пределов нет и что этот собор — свидетельство культуры христианства, культуры христианской Европы. Тронуты были все — христианин или нехристианин. Хочу выразить здесь благодарность всем, кто засвидетельствовал солидарность».

Серед добровольців, які в 2014 році пішли на фронт, були й священики. Їхня місія була —надати духовну підтримку солдатам та цивільним.

Ігор Шабан, священик УГКЦ, голова Комісії міжконфесійних і міжрелігійних відносин

«Перш за все, дякую авторам-іконописцям, які діляться своїм талантом. Кожен з нас має якийсь талант — один, два, п’ять…

Ми як Церква також ділимося своїми талантами — талантами капеланства. Від початків нашої захисної війни з Росією наші капелани є пліч-о-пліч з тими людьми, які захищають нашу державу, нас, сплять у бліндажах, не раз бував один спальник на кількох… Добровольцями йшли, звичайно, з благословення єпископів. Але ділилися талантом підтримки наших воїнів, підтримки їхнього духу.

Кожна епоха має свої специфічні елементи. Бачимо, що традиційні ікони є на нетрадиційних дошках. І це наша епоха, вона залишиться нашим дітям, онукам, тим, хто буде вивчати історію, як епоха, яка принесе, як показують нам ікони, перемогу, де Христос воскресне. Де перемога буде за Україною, де ми перед тими іконами будемо продовжувати молитися за нашу державу. Дякую вам за ваш талант.

Небезпека передової відрізняється від мирного життя в тилу. Про це ми маємо пам’ятати і дякувати нашим захисникам щодня. А також допомагати.

Наталка Федорович, заступниця міністра соціальної політики України

«П’ятий рік ми живемо у двох реальностях. В одній мирній, де все нібито гаразд, зовсім інша є там. І дуже важливо, щоб ми не забували про цю іншу реальність, завдяки якій ми тут можемо спокійно жити, виконувати свої обов’язки. Дякую вам за це.

Дуже символічно, що це такий особливий для духовного життя кожного час, особливо для України. Частина з ікон є богородичними, а ми знаємо, яке значення в українській християнській традиції має Богородиця. Одночасно це підтримка для тих дружин і жінок, чоловіки яких там… Тому безмежна вдячність за цю виставку, зробимо максимально, щоб її побачили багато людей».

Враженнями від проекту та фактами його реальної допомоги бійцям на сході ділилися присутні на презентації гості.

Дмитро Ярош, командир УДА

«Сам безпосередньо не возив ящиків, але згадую перші роки війни, коли наші бійці привозили ті ящики — з Пісків, Донецького аеропорту тощо. Наші бійці причетні безпосередньо до виставки. Мені дуже сподобалось, бо воно живе. Я не є великим фахівцем, але можу оцінювати, чи подобається, чи не подобається. Це справді духовне і віє війною в хорошому розумінні цього слова. Бо війна проявляє не тільки погані речі, а й хороші — честь, шляхетність. Ікони на зброярських ящиках проявляють саме це.

Я намагаюся бути християнином. Це, звичайно, важкий шлях. Для мене ці сюжети доволі близькі. Таке враження, що тут проходиш, як по Хресній дорозі. Це додає енергії, впевненості, що ця війна все-таки буде завершена нашою перемогою, бо без Бога цього зробити неможливо.

В Києві є відчуття, що люди забули, що в країні війна. Ми можемо перемогти, коли будуть змобілізовані всі ресурси нашого народу — моральні, людські, матеріальні. Тому такі нагадування потрібні. І бажано, щоб такі виставки, покази фільмів набували системності».

Вікторія Крамаренко, ПДМШ, медик-доброволець, заступник головного лікаря з питань медсестринства опікового центру

«Коли ми тільки починали, складно було уявити такий масштаб, який охопив цей проект. Але це ідея від Бога. Я думаю, Бог завжди з тими, хто творить добро. І наш чин добровольців — це від серця. Всі наші медики працюють від серця. Віддають свій час, сили, гроші, вкладають свої знання в людей, які знаходяться на сході, рятують життя.

Знаю по собі: коли шукаєш порятунку, допомоги, завжди вона приходить з небес. Думаю,  що і цей проект — Господня рука. Через Олафа (Олександр Клименко — ред.), бо він міряв допомогти, адже наш проект не фінансується державою, вдається утримати таку велику кількість медиків, автомобілів. Це практично неможливо самотужки. Господь через Олафа (він є посланцем) зробив таку справу.

Ми всі, коли їдемо на ротацію, завжди просимо у хлопців ящики. Вони нам готують ці ящики, які не просто десь знаходяться, а саме на лінії вогню, саме там, де вирує смерть, де кожен може втратити життя.

Тут дуже багато ікон, які ми привезли в лютому місяці. Це була саме моя ротація. Ми з лікарями були в Торецьку: постійні обстріли, працювали важко, багато. І коли вже треба було від’їжджати, попросили в командира ящики. Всі були дуже здивовані, вони не розуміли, як на ящику, пошарпаному, прокопченому, може відтворитися образ Господа, ікона, що там можна написати? Я їм щойно відправила фотографії, вони на зв’язку. І вони вражені з того.

Я знаю, що у хлопців є запит, щоб дошки, які побували в майстерні іконописця, повернулися назад на фронт в якості ікон».

Молитвою за душі спочилих воїнів закінчилося відкриття проекту PASSIONES/СТРАСТІ.

Нагадуємо, що виставка діятиме до 5 травня.

Відчинено з 10:00 до 17:00, без вихідних.

ОЛЕКСАНДР (Драбинко), митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський, вікарій Київської Митрополії
Олександр Клименко
Георгій Коваленко
Софія Атлантова
Олексій Струве
Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості
волонтерское движение

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
530

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар