Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Слово регіонам: Херсон

Версия для печатиВерсия для печати
09 квітня 2014 | Інтерв’ю

Під час засідання Координаційної ради Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ, що відбулося 9 квітня в Києво-Печерській Лаврі, представники єпархій розповіли про те, як ситуацію в країні сприймають православні парафіяни в регіонах.

Портал «Православіє в Україні» пропонує серію бліц-інтерв’ю священиків, які несуть служіння в інформаційній галузі в найбільш неспокійних нині українських областях. На запитання відповідають представники Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Сумської, Харківської та Херсонської областей.

Херсонську єпархію представляє протоієрей Валентин Гороховський.

Протоиерей Валентин Гороховский

***

Настав для нас час Божого суду…

— Отче, що відбувається в нашій країні? Як сприймаєте цю ситуацію особисто ви?

— Дивлячись на події сьогодення, ми, християни, хочемо пізнати волю Божу: волю Божу щодо нас, волю Божу щодо нашої держави. І думається мені, що то є час Божого суду, коли Господь прийшов, щоб судити нас.

Кожному православному християнину важливо усвідомлювати, що зараз на шальках Божих терезів зважується кожен — справи кожного, слово кожного, вчинок кожного. І дуже хочеться, щоб ми, як народ, не були легкими на терезах Божого суду, щоб ми мали вагу в очах Божих.

Дуже гарно, що зараз час посту, тобто, здається, що це ніби протидія, але це навпаки, сприяє нам, щоб ми поклали на ці шальки Божих терезів особисте покаяння, особисті вчинки. Це стосується всіх: знаних людей, незнаних, політиків, духовенства, віруючих — ми маємо покласти на ці терези Божого суду наші слова, наші вчинки, наші справи.

Якщо ми це усвідомимо, якщо докладемо зусиль, то коли Господь зважить, Він побачить, що ми не є легкі. І тоді суд Божий буде судом милостивим.

Більшість новоспочилих — жінки. Діагноз — серцеві напади

– Як почувають себе ваші парафіяни? Ви сказали страшні слова про те, що за останні дні збільшилася кількість смертей — помирають жінки не літнього віку, від серцевих нападів…

– Так, почав звертати увагу, коли до церкви приходять і реєструють відспівування, що більшість новоспочилих – жіноцтво, а діагноз – серцеві напади. Ми розуміємо, що жінка переживає все значно глибше. Дивлячись на своїх парафіянок, тішуся тим, що, порівняно з чоловіками, вони взагалі значно глибші у сприйнятті правди цього життя. Але ми бачимо, що і жіночі серця (люди — переважно середнього віку) не виносять цього непосильного, насправді, тягара. Це все є перенавантаження.

Що можна сказати? Можна сказати: «Господи, дай нам сили понести це і донести до часу завершення Божого суду».

Нехай брати-росіяни йдуть додому, кладуть автомати і повертаються до нас з хлібом і вином

– Ви сказали, що в єпархії масово збирають допомогу для українського війська. Але все одно постає питання: ми стоїмо перед реальністю війни з сусіднім братнім народом. Чи ставлять вам таке питання парафіяни, і що ви на це відповідаєте?

– Знаєте, було два випадки. Один священик поїхав і каже нашим військовим: «Ти ж коли дивишся у приціл, дивися і бач там брата. Це ж брат твій…» І насправді після приходу того священика військовим ще важче стало — бо крім побутових проблем, додалися й такі морально-психологічні.

Але поїхав інший священик і каже: «Ти тут на позиції думай, що в тебе за спиною твоя дружина, твоя мама, твої дітки, твоя земля, яку ти маєш зберегти і передати своїм нащадкам…» Відчуваєте різницю?

Тому ми не ворогуємо проти росіян. Я, як душпастир своєї парафії, озвучив таку тезу: «Ми чекаємо росіян, щоб вони до нас прийшли як брати, з хлібом і вином. Але наразі вони прийшли з автоматами. Тому нехай йдуть додому, кладуть автомати і приходять з хлібом і вином. Тоді вони назвуться нашими братами».

Голос пастиря програє голосу пропаганди

— Як священик, я стикнувся з тим, що проповідник програє пропагандисту. Тобто, голос пропаганди сильніший за голос священицької проповіді.

Та зрештою, нічого нового. У Старому Завіті читаємо у пророків і в псалмах Давида, що і Бог подібним чином діє — деколи у громі і вогняному стовпі, але в більшості випадків — це голос тихого вітру. Господь сказав, що «коли Я прийду, то і надламаної тростини не доламаю»…

Тому часто наш голос — як голос тихого вітру. Але цей вітер має дути, дути в одному напрямку і дути безперестанку. 

Далі буде…

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Протоиерей Валентин Гороховский
Координаційна рада СІПВ УПЦ
Україна єдина

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
1852

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар

3 + 7 =
Solve this simple math problem and enter the result. E.g. for 1+3, enter 4.