Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

«Секрет його молодості», або Чому сільський храм у свої 250 років виглядає досконало?

Версия для печатиВерсия для печати

Є якась особлива благодать у таких древніх храмах. Звичайно, з погляду історії та вічності два з половиною століття ― не так вже й багато. Та для людей, які населяли і населяють територію Квасова, села на межі Волині і Львівщини, це чимало.

Нинішній храм, який височіє у центрі села, був споруджений у 1765 році. Церква ж у Квасові згадується ще в документах ХVІІ століття, і вже тоді вона була збудована на місці «старої, з ХVІ століття».

У часи богоборчої влади церквиця у Квасові діяла, не була закритою жодного дня, тому сходилися до неї з усіх навколишніх сіл, де Божі храми позакривали.

27 років прослужив тут протоієрей Дмитро Гнідець, який вже десять років душею молиться разом зі своєю паствою з небес, а тіло його упокоїлося поруч із церквицею.

Його дружина, матінка Ольга, котру громада дуже поважає, як і свого покійного батюшку, розказує, що вони завжди мусили зважати на древність та цінність церкви.

Храм Преображення Господнього у Квасові є пам’яткою архітектури національного значення. Тому і внутрішні, і зовнішні ремонти завжди робилися з вимогою збереження споруди в автентичному стані. Якщо лагодити купол ― то нічого не змінювати, так само і з дзвіницею, ровесницею храму.

У місцевої православної громади завжди вистачало розуміння того, чим володіє село. А йшло, все, звісно, від священиків. І покійний отець Дмитро, і нинішній настоятель отець Владислав Собуцький, за якого також проводилися ремонтні роботи, берегли й бережуть святиню у первозданному вигляді для наступних поколінь.

Не так давно довелося тільки зрізати старезні дерева, посаджені навколо храму. Мабуть, вони були його ровесниками, але вже почали загрожувати споруді. Зате тепер церквиця у Квасові постала у своїй первозданній красі.

Вистачило у настоятеля та громади і бажання, і коштів, аби облаштувати все і всередині, і ззовні. Тож церква виглядає просто досконало. А це ж таки старий храм, великий і величний. Вражає, як уміли колись будувати: височенні стіни, прекрасна акустика, гармонія в усьому…

У день Преображення Господнього кваісвський храм-ювіляр приймав гостей з нагоди престольного свята. Божественну літургію очолив голова інформаційно-просвітницького відділу Волинської єпархії протоієрей Валентин Марчук у співслужінні духовенства округу.

Не зважаючи на будній день, квасівська церквиця була переповнена. Парафіянка храму, 85-річна Лідія Костянтинівна Лищук пригадала, як ходила «своїми ногами» на святу Почаївську гору. Збиралися прочани групами ― по 6-7 чоловік. Треба було іти лісом 12 кілометрів. І як то було радісно, згадує жінка, коли з лісової гущавини чулися духовні піснеспіви, які в дорозі виконували інші прочани. Молитва, пожертви і щира віра ― це те, що, на думку жінки, утримує і вберігає людей у цей складний час.

Квасівський храм отримав цього дня і подарунки ― часточку мощей мученика Олександра, архієпископа Харківського. За життя він був студентом Волинської духовної семінарії, потім став на шлях чернецтва та постраждав за віру Христову. Тепер же віруючі люди звертаються до нього за благословенням і духовною підтримкою.

Так щира віра і надія на Бога вберегли Православ’я у цьому куточку Волині.

Наталія Малімон

За матеріалами сайту Волинської єпархії

Волинська єпархія
протоієрей Валентин Марчук

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
1090

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар