Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Сакральність історії Києва повертається: як врятувати справжнє місце Хрещення Київської Русі

Версия для печатиВерсия для печати
12 січня 2018 | Репортаж

2018 рік є ювілейним для нашої держави — 1030 років тому відбулося Хрещення Київської Русі.

На початку року група науковців, релігієзнавців, богословів та громадських діячів зібралася у Національному заповіднику «Софія Київська» на круглий стіл «Києвоцентричний погляд на Хрещення Русі», щоб обговорити проблеми історичних місць і пам’яток, безпосередньо пов’язаних із подіями хрещення киян.

Організаторами події виступили Відкритий православний університет Святої Софії-Премудрості, Громадський рух «Почайна» і проект «Україна: повернення своєї історії».

Модератором круглого столу виступив архiмандрит Кирил (Говорун), професор Університету Лойола Мерімаунт (Лос-Анджелес, Каліфорнія), в.о. директора Хаффінгтонського екуменічного інституту.

***

З історії питання

Майже рік тому, 19 січня 2017 р., у Відкритому православному університеті відбулося «розсекречення Почайни», річки, в якій у Х ст. хрестилася Київська Русь.

Розсекречення та повернення Почайни. ФОТОРЕПОРТАЖ з лекції Анабелли Моріної у ВПУ

Анабелла Моріна, журналістка, краєзнавець, голова громадського об’єднання «ГР Почайна», вперше у стінах Софії Київської розповіла історію Почайни — річки, яка була майже забутою, але повернулася.

Анабелла Моріна: «Почайна пробуджує краще навіть у зашкарублих чиновниках»

Іще два роки тому Почайна була річкою, яка не позначена на жодній із сучасних карт. Від неї залишилися літописні спогади, каскад озер і безіменний струмок на Оболоні та творчі ремінісценції митців. Тоді Анабелла з однодумцями вирішила з’ясувати, куди і як зникла ріка, джерело духовного народження цілої держави, і чи можна її відновити.

Прем’єра «Таємного коду віри» відбулася. Перший випуск вже можна переглянути в HD-якості +ВІДЕО

2015 року на Поштовій площі під час будівництва торговельного центру та при проведенні археологічних розкопок Центром археології Києва, які очолив вчений-історик Михайло Сагайдак, було знайдено вулицю ХІІ ст., а також історичне русло та гирло Почайни.

Одна з останніх знахідок на Поштовій площі

Подальші дослідження та знахідки дозволили науковцям та громадськості стверджувати: мережа озер на Оболоні (Йорданське, Кирилівське) і мала річка, які є залишками легендарної ріки Почайни, та віднайдене гирло ріки в районі Поштової площі — ланки одного ланцюжка. Поруч з історичним гирлом Почайни знайдено припортовий міський квартал ХІ-ХІІ століття, вулиці та провулки, один з яких, ймовірно, є тим самим Боричевим узвозом, яким за часів Хрещення кияни до Ручая-Почайни тягнули скинутого з гори боввана — язичницького Перуна.

Згідно з «Повістю врем’яних літ», під Боричевим зупинялися човни древлянських послів, які приїжджали до княгині Ольги, а у Почайні — кораблі візантійських. Таким чином, місце, де збігається багато літописних подій, знаходиться в гирлі Почайни, де був стародавній порт поруч із Боричевим узвозом.

На цьому сакральному місці з’явилися християнські церкви, поруч із ними могильники, а пізніше на мапі-плані Києва 1695 року саме тут, на Подолі, в районі Поштової площі було вказано середньовічні Хрещатицькі ворота в місто.

Археологічні розкопки та літописні джерела вказують на те, що хрещення киян, а разом з ними — хрещення стародавньої держави Київська Русь — нинішньої України — відбулося у Києві, саме в районі Подолу.

***

Георгій Коваленко, православний священик, ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості

«Провели першу подію у новому році у Відкритому православному університеті Святої Софії-Премудрості. Обговорювали долю археологічних розкопок на Поштовій площі, де знайшли давнє гирло річки Почайни, в якій відбулося Хрещення киян князем Володимиром, яка була «репресована» в 30-ті роки ХХ століття і залишки якої, завдяки зусиллям громадськості, вдалося минулого року розчистити від сміття і повернути на карти Києва.

Як результат, були сформульовані наші пропозиції щодо відзначення 1030-річчя Хрещення Київської Русі-України не тільки на Володимирській гірці, але й на Поштовій площі, створення на місці археологічних розкопок музею, а також завершення процесу ревіталізації Київської Хрещальної купелі — билинної річки Почайни.
А ще домовилися долучитися до обговорення нагальних питань Національного заповідника «Софія Київська» в рік 1000-річчя освячення Софійського собору».

Неля Куковальська, генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська

«Перш за все, суспільству треба прищеплювати повагу до духовних цінностей і водночас виховувати культуру поводження у таких місцях, як, зокрема, площа біля собору Святої Софії та сам собор. Свята, які організовуються на Софійській площі, не мають зміщувати тисячолітню пам’ять та нехтувати культурою, а навпаки — виховувати повагу до духовності. Софійський собор — це святе місце, і у травні 2018 року ми будемо відзначати 1000-ліття освячення-інавгурації Софії Київської.

Собор як частина ансамблю є найдавнішою пам’яткою України ХІ століття, яку внесено в перелік всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Відновлення ж і ревіталізація Почайни, яка протікала на території древнього Києва, може стати такою ж за значимістю пам’яткою. Це збагатить не лише вітчизняну, а й світову історію та культуру».

Михайло Сагайдак, археолог, директор Центру археології Києва Інституту археології НАНУ

«Під час розкопів Поштової площі та прилеглих вулиць було знайдено археологічні свідчення, які дають науковцям можливість говорити, що в районі фунікулера знаходиться літописне місце Боричевого узвозу — вулиці, яка в часи Київської Русі з’єднувала Верхнє і Нижнє місто, по якій тягли язичницьких богів до Дніпра.

Також археологічні та гідрологічні дослідження ґрунтів підтверджують, що поблизу пролягало гирло річки Почайни.

Останні несподівані знахідки в Нижньому місті, як от людські поховання ХІІ ст., які у ті часи мали розміщуватися в курганах-могильниках Верхнього міста, свідчать про те, що місце нинішніх розкопів на Поштовій у ХІІ ст. було сакральним, можливо, тут навіть була церква.

Також під час новітнього дослідження матеріалів, які стосуються історії Києва та України до ХІХ ст., відкрилися невідомі досі архіви. Так, на малюнку сер. ХІХ ст. іноземного художника-мандрівника зображено Верхнє і Нижнє місто і місце розташування легендарного Боричевого узвозу, що абсолютно відповідає сучасним археологічним знахідкам.

Ідея збереження пам’яті полягає у створенні музею. Це має бути дійовий центр, центр формування нових людей та нових ідей, місце циркуляції нових знань, а не просто вітрини. І він має стояти на аутентичній основі, на тому самому місці, де всі події і відбувалися. Саме аутентика дасть музею стрижень».

Акім Галімов, журналіст, автор проекту «Україна: повернення своєї історії»

«Ми вже давно займаємося порятунком розкопок на Поштовій площі. Разом із науковцями, археологами та громадськими активістами ми наполягаємо на тому, щоб на місці розкопок був створений музей. Ми їздили до Кракова, знайомилися із польським досвідом створення підземного музею в подібних умовах і дійшли висновку, що це можливо і у нас.

Маємо позитивний діалог із владою Києва. Нам пообіцяли, що музей буде, а для археологів створять належні умови для повноцінної роботи.

Адже Київ — це місто, з якого все починається, і ми маємо повернути нашу історію».

Олександр Алфьоров, канд. іст. наук, науковий співробітник Інституту історії України Національної академії наук України, радіоведучий, член Вищої ради національного корпусу

Одним з наріжних каменів ініціативи є пов’язати історію давньої Русі, давньої України Х-ХІ ст., із сьогоднішньою історією.

Через те, що в Україні 70 років правила радянська влада, руйнацією церков, голодоморами, репресіями було зміщено багато маркерів пам’яті.

Водночас було виховано покоління людей, які почали сприймати Київ у контексті радянської (читай — Російської) імперії. Відповідно, забрали історію Києва від Київської Русі аж до ХІХ ст., імперського часу.

Це величезна прогалина, яку до цього часу намагаються розхитувати так звані києвознавці. Вона полягає в тому, що в нас немає історії Києва від Київської Русі до імперської доби. Чому? Тому що в тому періоді — історія незалежної України — квітучої, або ж Гетьманщини, або модерної України…

Цей круглий стіл концептуально наголошує на тому, яким чином можна пов’язати історію України упродовж тисячі років. Це створення музею на Поштовій площі як одного з сучасних інтерактивних музеїв для того, щоб ми, кияни, могли бачити своє минуле, а також відновлення сакральних місць, зокрема Почайни, яку кияни забули і яка несе на собі історію давнього хрещення України.

Цей круглий стіл був покликаний зібрати науковців, дослідників, людей, які не байдужі до цього питання. Тут було зроблено перший крок до загального порушення питання про сакральність історії Києва золотоверхого.

Костянтин Богатов, депутат Київради

Два роки тому  на Почайні був смітник і Google видавав: «загублена річка».

Сьогодні річку повернули на карту, відстояли від забудови, провели рішення про створення парку, оформили землевідведення, провели міжнародний архітектурний конкурс, створили сквер і мурал, не дали закатати розкопки XI століття в бетон, подали до Київради проект рішення про створення музею на Поштовій в місці Хрещення Русі, провели десяток заходів і (!) навіть уперше за кілька десятків років відправили обряд хрещення в Почайні.

Ганна Бондар, архітектор, екс-заступник головного архітектора міста Києва, координатор центру при Президенті України

«Пам’ятаю, як майже 20 років тому, коли на Майдані Незалежності у Києві археологи під керівництвом Михайла Сагайдака знайшла Лядські ворота. Я, молодий архітектор, захоплена таким відкриттям, домовилася про інтерв’ю з Михайлом Андрійовичем для наукового видання. Але наступного після знахідки дня інтерв’ю зівалося. Він мені сказав: «Нема про що говорити, Лядських воріт більше нема. Їх залили бетоном».

Я досі не можу пробачити, у першу чергу собі, що цю пам’ятку історії нашого міста знищено, що громадськість її не відстояла.

Тому ми не можемо дозволити собі втратити Почайну і цей пласт нашої історії. Відновлення Почайни потрібно піднімати до національного і міжнародного рівня».

В’ячеслав Горшков, релігієзнавець

«Вважаю, що зберегти Почайну та розкопки на Поштовій площі, — справа честі для нашого покоління. Інакше нащадки не пробачать нам нерешучості та відсутності відваги. 
Це не лише свідки хрещення киян у X столітті, але й місце, з якого починався Київ.

Те, що знайдено під Поштовою площею, датовано XII століттям, але під рештками домонгольського Києва — ще п’ять метрів недослідженного культурного шару.
Це не може зникнути назавжди лише тому, що хтось заллє все бетоном та побудує торговельний центр.
Ми обурюємось бойовиками ІДІЛ, які підривають пам’ятки стародавніх культур, а самі робимо те саме (чи дозволяємо це робити) на власній землі... Це стосується не лише киян, але й усіх громадян нашої країни. Ми втратимо майбутнє, якщо залишимось байдужими до власного минулого».

Владислав Дятлов, історик, провідний науковий співробітник, завідуючий відділом «Київський підземний музей історії Києва»

«Із сумом мушу констатувати, що впродовж 25-ти років Незалежності України історичний ландшафт Києва було остаточно знищено. І це наш національний сором. Героїчний спротив багатьох громадських діячів та пам’яткоохоронців придушений хвилею систематичного порушення законодавства про пам’ятки з боку великого бізнесу. Залишився лише архіпелаг ділянок колишнього ландшафту, які ще можна — і потрібно — врятувати. До цих ділянок належать Почайна і розкоп на Поштовій площі».

Дмитро Гордієнко, історик Інституту археографії та джерелознавства НАН України

«Поштова площа є унікальною пам’яткою початку Києва як міста. Враховуючи тотальне пограбування пам’яток, насамперед археологічних, російськими археологами (особливо згаданим на Круглому столі Каргером), багатошарова археологічна пам’ятка має бути збережена.

Києвоцентричний погляд має бути точкою відліку української історії, а не повторення концептів російської історії. Тому ніяке не хрещення Русі (що навіть у вузьконауковому сенсі є хибним), а хрещення киян і праукраїнців. Ми маємо говорити про український Київ з давніх-давен, яким він і був, і все ще є.

Нам конче потрібне оздоровлення культурнозубожілого суспільства, у тому числі через актуалізацію значущості для розвитку, поступу і конкурентоздатності того ж таки суспільства. Не можна протиставляти бізнес культурі. Наше завдання — донести до бізнесу взаємовигоду. Бізнес має сам розуміти значення культури, у тому числі і з боку економічної вигоди. Приваблення туристів приносить дивіденди саме бізнесу».

Людмила Филипович, докт. філос.наук, професор, завідувачка відділом історії релігії та практичного релігієзнавства Інституту філософії України

«У контексті популяризації історії і протидії пропаганді слушною думкою вважаю започаткувати серію видань, присвячених історико-культурному спадку нашої держави — від прадавніх до сучасних часів. Наприклад, «Справжня історія Києва», «Справжня археологія Києва» тощо. До її створення залучити науковців, які зарекомендували себе висококласними фахівцями в тій чи іншій галузі, зокрема — історії, краєзнавстві, археології».

Анабелла Моріна, краєзнавець, керівник ГО «Громадський Рух Почайна»

«У цьому році, який уряд назвав Роком охорони культурної спадщини, виповнюється 1030 років Хрещення Русі-України. Тому ми щиро сподіваємося, що цьогоріч столиця України поверне своє історичне право на подію, що відбувалася тут: на київських пагорбах, на Подолі, в злитті хвиль Почайни та Дніпра. Саме тут князь Володимир вибирав віру, тут ставив на пагорбі пантеон язичницьких богів, а потім скидав його. Саме тут літописним Боричевим узвозом до Ручая-Почайни 12 мужів тягли і били палицями поваленого боввана Перуна. Саме тут кияни йшли за наказом князя до древньої річки Почайни, заходили в її тихі води, брали на руки малих дітей і приймали хрещення.

Можна по-різному ставитися до того, що сталося в ті дні. Але ця подія однозначно вплинула на хід історії, дозволила Києву стати Києвом.

Зараз ми відроджуємо наше справжнє минуле, щоб з’явилася надія на майбутнє. Ми повернули на мапи міста і в його життя річку Почайну, а тепер сподіваємося відродити пам’ять про її історичне гирло в районі Поштової площі та про події, які відбувались поруч із ним. У тих, хто живе зараз, повинна бути можливість доторкнутися до справжнього, відчути, що площа поруч із річкою — це сакральне місце, з якого починалася історія міста Києва».

***

Зараз на Поштовій площі заморожено і розкопки, і будівельні роботи зі спорудження торгового центру. На початку 2018 року на сесії Київради має розглядатися поданий депутатами проект рішення щодо передачі цієї земельної ділянки Музею історії Києва. Одночасно місто доручило підприємству «Шляхотранспортних споруд», яке є замовником будівельних робіт, розробити альтернативні системи укріплення, які дозволять продовжити розкопки і опуститися науковцям на глибину часів хрещення Русі.

***

З проекту Резолюції  круглого столу:

-        підтримати надання історичній пам’ятці «Місце Хрещення Русі» національного статусу;

-        передбачити проведення та популяризацію науково-дослідних робіт щодо позбавлення історії Хрещення Русі-України нашарувань імперської та радянської ідеології;

-        створити на базі археологічних розкопок на Поштовій площі Національний музей, експозиція якого презентувала б історію Хрещення Русі-України;

-        провести на Поштовій площі частину офіційних заходів та народних гулянь під час святкування 1030-річчя Хрещення Русі-України;

-        провести заходи, які б сприяли ревіталізації та поверненню із забуття Київської Хрещальної Купелі — билинної річки Почайни;

-        створити паркову та історичну зони довкола залишків річки Почайни та каскаду озер, що складають її русло, на київській Оболоні та завершити процес перейменування станцій метро та швидкісної електрички з «Петрівка» на «Почайна».

Дивіться також сюжет каналу 1+1 про круглий стіл

Протоиерей Георгий Коваленко
Анабелла Моріна
Людмила Филипович
Акім Галімов
Неля Куковальська
Владислав Дятлов
В’ячеслав Горшков
Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості
Річка Почайна в Києві
1000-ліття освячення Софії Київської

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
2017

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар