Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Осмислюймо православну літургію разом з «Премудрістю-online»

Версия для печатиВерсия для печати
17 листопада 2017 | Інтерв’ю

На початку листопада в рамках програми Відкритого православного університету «Премудрості-online» було опубліковано курс отця Андрія Дудченка «Літургійний реалізм».

прот. Андрій Дудченко

Премудрість-online: Літургійний реалізм від о. Андрія Дудченка

Лекції мають зацікавити тих вірян, які втратили сенс церковного богослужіння, перестали розуміти його тексти, жести, обряди, сам літургійний чин, але прагнуть відновити в собі відчуття повноцінних учасників православної літургії та по-новому осмислити сучасне євхаристійне зібрання.

Коротко про те, чому присвячено курс і на чому робить акценти його автор, з о. Андрієм Дудченком говорить науковий секретар Університету о. Богдан Огульчанський.

***

Протоієрей Андрій Дудченко — магістр богослов’я, магістр релігієзнавства, аспірант кафедри культурології факультету філософської освіти і науки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, викладач Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості, клірик Спасо-Преображенського собору Києва.

Автор книжок «Євхаристія: минуле, сучасне, майбутнє», «Сповідь і Причастя: практичні поради», «Божественна літургія: путівник» та статей на літургійні та пастирські теми, автор ідеї та упорядник «Молитовника православних вірян», редактор інтернет-журналу «Київська Русь».

прот. Андрій Дудченко

***

— Отче Андрію, у множині різних онлайн-курсів Відкритого Православного Університету Ваш цикл лекцій, як видається, належить до, так би мовити, фундаментальних — адже літургія, про яку ви розповідаєте, є центром життя Церкви. Так розуміє літургію Православ’я. А чи не буває так, що фундаментальні істини сприймаються як «прописні», як очевидна аксіома, яка не потребує активних роздумів і обговорень? Чи є щось у вашому курсі таке, що буде новим і цікавим не тільки церковному неофіту, але й людям, які ходять на церковну службу не один рік?

— Сподіваюсь, що так. Коли ми записували ці лекції, одним із моїх прагнень як автора курсу було заохотити слухачів до осмислення православного богослужіння, до самостійного пошуку. Двадцять чотири фрагменти по 20 хвилин — це дуже мало, щоб охопити всю богослужбову практику Православної Церкви, але маю надію, це може стати дієвим поштовхом до того, щоб продовжити працю.

Ви згадали про сприйняття богослужіння. В цьому якраз я бачу велику проблему сучасної церкви: якась величезна незацікавленість у смислі богослужіння, байдужість до того, щоб доносити до вірян і до священиків сенс того, що відбувається.

Так, ми, як правило, розуміємо глобальний сенс літургії як нашої участі у вечері Господній, як причастя Тіла і Крові Господніх. Але цього замало. Що означає бути учасником літургії? Хто є її учасниками? Чи відрізняється участь священнослужителів і вірян у літургії, а якщо так, то що є спільного і в чому відмінності? Які смисли розкриваються через тексти, що промовляються та співаються, через жести і обряди та через самий літургійний чин в цілому, або, інакше кажучи, яке богослов’я є підґрунтям літургії? Над такими питаннями розмірковуємо в курсі літургійного богослов’я, який я назвав «Літургійний реалізм», маючи на увазі те, що літургія стосується не тільки подій минулого — Тайної вечері, жертви Христа — а й нас самих, тієї церкви, що сьогодні складає євхаристійне зібрання, яка дякує Богові в Євхаристії та може переживати в літургії досвід присутності Божого Царства.

— Як ви вважаєте, наскільки правильно, що форма православного богослужіння упродовж останніх століть майже не мінялася? Чи є у вашому курсі роздуми на цю тему? Чи є, на ваш погляд, у сучасному літургійному богослов’ї  визнані підходи, які через спільну молитву, богослужіння спонукають вірян до активнішого церковного життя?

— Вважаю, що не змінюється тільки неживе та мертве. Насправді в літургійному житті Церкви і сьогодні відбуваються зміни, тільки значно повільніше, ніж це було, наприклад, за першого тисячоліття християнської ери. Зверніть увагу на кількість причасників за літургією сьогодні та двадцять років тому.

У лекціях, зокрема, приділяється увага цьому питанню та окреслюються закономірності літургійного розвитку. Одна з цих закономірностей в тому, що літургійний обряд з часом тяжіє до уніфікації. Тобто в ранній Церкві ми простежуємо велике розмаїття традицій, на відміну від пізнішого стану, коли тепер фактично в усій Православній Церкви панує візантійський обряд, який є синтезом кількох попередніх обрядів.

Також цікаво, що саме церковний Схід, тобто Візантія, був джерелом літургійних інновацій. Майже все нове, що виникло в богослужінні, постало у Візантії, а не на Заході. Захід завжди був більш консервативний в цьому плані. Тож це означає, що богослужіння може змінюватися і тепер, але питання: в який спосіб? Хто має бути ініціатором змін? Історія свідчить, що життєвими змінами є такі, що постають знизу, з практики церковного життя, а не нав’язуються церковною владою. Також історія свідчить, що розмаїття практик — це природно для Церкви, в цьому немає нічого поганого. Але потрібно зауважити, що не всі зміни у богослужінні, що відбувалися, відбуваються чи можуть відбутися, є добрими або корисними. Як зазначав отець Олександр Шмеман, в нашій богослужбовій практиці є такі речі, що не виявляють автентичне літургійне передання Церкви, а затьмарюють, ба навіть спотворюють його.

— Які теми такої дисципліни, як літургіка чи літургійне богослов’я загалом, на ваш погляд, актуальні для сучасних і майбутніх християн? Можливо, якісь теми або проблеми ви плануєте розглянути у майбутньому? Поділіться з нами, будь ласка.

— Наразі я займаюсь дослідженням богословської спадщини отця Олександра Шмемана — піонера літургійного богослов’я у Православ’ї. Це дивно, що до сьогодні його інтелектуальна творчість не проаналізована належним чином. Хочу зробити свій внесок у цю справу.

Отця Олександра часом сприймають як такого собі «православного модерніста» чи «реформатора», але це зовсім хибно. Кожен, хто прочитає його твори (а практично всі вони тепер перекладені та видані українською або російською мовою), буде захоплений цілісним світоглядом о.Олександра, його інтелектуальною чесністю та надзвичайно сильним відчуттям присутності Божественної реальності поруч із нами. Так, він говорив про можливість і необхідність певних змін заради подолання «потрійної кризи» Православ’я: кризи літургії, богослов’я і благочестя. Але першою зміною має бути не поверхнева реформа, а розкриття, усвідомлення сенсу того, що переживає Церква, коли збирається на спільну молитву і спільне Таїнство. Тільки усвідомлення сенсу дасть можливість побачити шляхи для того, щоб цей сенс міг стати доступнішим для всіх учасників літургійної події.

Бесіду вів прот. Богдан Огульчанський

Протоієрей Андрій Дудченко
Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості
Премудрість-online

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
1152

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар