Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Недільні апостольське та євангельське читання ― з тлумаченням. Неділя 23-тя по П’ятидесятниці

Версия для печатиВерсия для печати
14 листопада 2014 | Богослов’я

«Ви врятовані ― через віру ― Його великою добротою. Не за ваші заслуги ― це Божий дар! І не за справи, тож хай ніхто цим не хвалиться! Бо ми ― Його творіння, створені во Христі Іісусі на добрі справи, які Бог призначив нам виконувати».

Послання святого апостола Павла до Єфесян, зачало 220, глава 2, вірші 4-10

Відсутність добрих справ ― це стан гріховний, стан відлучення від Бога

— Вочевидь, Господь дає нам благодатну можливість читання Святого Письма. Та для його повного, глибокого розуміння нам потрібні помічники, тому ми знову звертаємося до Вас за порадою. Адже в апостольському читанні цієї неділі, в листі апостола Павла до громади міста Ефес, є дві згадки про добрі діла. В першому випадку апостол стверджує, що добрі діла не є запорукою нашого спасіння, ми спасаємося не нашими добрими ділами. Але вже в наступному реченні він стверджує, що Бог створив людину для добрих діл.

Хотілося б сьогодні почути від Вас пораду, як ми повинні ставитися до добрих діл: чи є вони дійсно потрібними у справі нашого спасіння? І яким повинно бути співвідношення між добрими ділами й іншими чеснотами християнина?

— Мені здається, що апостол має на увазі те, що людина, яка народилася у Христі, в якій народився Христос, виконує добрі діла за фактом своєї віри. І добрі діла це ― лакмусовий папірець, який нам показує, чи є віра, чи її немає, чи веде ця віра до спасіння, чи це мертва віра.

Бо для людини природно робити добрі справи. І про це говорить апостол. Це те, до чого людина покликана, те, що їй призначив Бог. Якраз відсутність добрих справ ― це ненормальний стан, це стан гріховний, стан відлучення від Бога. Тому, я думаю, добрі справи є невід’ємною частиною нашого життя.

А от спасіння залежить від Бога. І Бог готовий нас спасти. Він Сина Єдинородного не пожалів. Він розіп’явся за нас на хресті, Він відкрив для нас двері раю. Але щоб у них увійти, треба стати християнином.

А християнин ― це не та людина, яка говорить про Христа, це та людина, яка живе у Христі і яка добрими справами доводить, що Христос оселився в її житті та її душі.

Наше життя має стати «постійною доброю справою»

— Отче, якщо конкретизувати питання про добрі справи, чи тут йдеться про якісь грошові пожертви або милостиню? Чи ж треба розуміти питання добрих справ трохи ширше?

— Думаю, що добрі справи, насамперед, це християнський світогляд і спосіб життя.

Коли людина прагне святості у житті. І святість ця проявляється у вчинках. Вони ж своєю передумовою мають певне бачення життя, тобто, певний світогляд. І людина, яка певним чином дивиться на життя, має проживати його у відповідності до своєї віри.

Тоді доброю справою можна назвати все життя в цілому. Бо це постійна добра справа. Коли людина прагне служити Богові, служити ближньому, коли людина любить Бога і ближнього. Коли у людини є цілісність, «целомудріє», як казали древні, коли в людини не розходяться думки зі словами і справами, коли все це цільне і налаштоване на виконання Божих заповідей і на рух шляхом спасіння.

Звичайно, під добрими справами ми ще розуміємо благодійність. Думаю, це те додаткове, до чого нас закликав Господь.

Наприклад, якщо хтось просить у тебе позичити, позич йому, не сподіваючись на повернення. Просить у тебе сорочку ― віддай і верхній одяг, якщо він потребує. Нагодуй того, хто голодний, напій спраглого, відвідай того, хто в лікарні, у в’язниці. Зроби більше, ніж від тебе просять, і тоді це дійсно буде справжньою доброю справою.

***

Євангеліе від Луки, 39 зачало, глава 8, вірші 41-56

Чи можна вкрасти благодать

— Цієї неділі на нас чекає досить динамічний, драматичний і цікавий епізод із земного життя Спасителя. І в ньому є одразу дві історії. Центральна оповідь ― це повернення до життя дочки Іаіра. Це знов-таки ще одна перемога над смертю, яку звершує Спаситель ще до головної перемоги ― Свого розп’яття.

Але цьому передує зцілення жінки, яка страждає на кровотечу. І є певне відчуття протизаконності цього дійства. Адже жінка робить це фактично потайки, ніби відчуваючи, що за свої дії її можуть покарати.

Якщо можна, розкрийте нам символи і значення цієї події та й узагалі те, чому цей євангельський епізод навчає сучасну людину.

— Дійсно, ми бачимо факт намагання «вкрасти благодать» всупереч релігійним настановам. Отримати благодать таємно. Водночас ми бачимо певну дію віри. Жінка вірить в те, що це може допомогти.

Я б почав здалеку, з того, що вона витратила все майно на лікарів, і їй це не допомогло. А тут Господь їй допомагає. Тобто, лікування залежить не тільки від кількості коштів і не тільки від лікарів. Мудрі лікарі, до речі, говорять: «Ми тільки лікуємо, зцілює Господь».

З іншого боку, ми бачимо, що жінка вірить у те, що тільки-но торкнеться краю одежі ― й одразу зцілиться.

Ці уявлення розвинулися в нашому житті, у т.ч. й у вшануванні святинь, ікон, часточок мощей чи інших святих предметів.

І ми бачимо, що це діє. Багато людей приходять і отримують від святинь зцілення. І тут дуже важливо, щоб ми всі пам’ятали, що не сама святиня зцілює, а зцілює через святиню Бог.

Так само і тут. Господь дає зцілення цій жінці, але Він її викриває — викриває перед людьми. Він вимагає від неї розповісти всю історію.

І вона свідчить перед усім народом і про свою хворобу, і про свої, скажімо так, намагання «вкрасти благодать», і про чудо зцілення.

«Тільки віруйте!»

Та поки ми спостерігаємо за  розгортанням цієї події, помирає донька начальника синагоги, який прийшов до Христа, щоб запросити Його до себе. І ми не чуємо і не бачимо, щоб ця людина якимось чином дорікала жінці. Якби це було, про це було б написано у Святому Письмі.

Тобто, ми бачимо, що цей чоловік, у якого була при смерті донька, смиренно чекав. Чекав, поки завершиться ця історія з жінкою.

І Господь винагородив і його. Тому що Бог ― сильний. Він є володарем і життя, і смерті. Він є Тим, Хто дарує зцілення і навіть може повернути життя ― воскресити дитину у батьків.

Господь приходить і робить це. І тут Він теж говорить важливу річ: «Тільки віруйте!» Незважаючи на те, що над Ним сміються. І, думаю, саме батьки були гідні цього — вони вірили, вони бажали, вони щиро молилися. І Господь зробив цим батькам дарунок, це чудо.

Таким чином ми бачимо, що все у руках Божих. І кожен із нас має на Нього сподіватися, до Нього звертатися і дякувати Йому за все, що Він посилає.

Бо кожного з нас Господь веде шляхом спасіння. І кожному із нас Він бажає і тілесного здоров’я, і, насамперед, здоров’я душевного і духовного. І тут дуже важливо нам іноді потерпіти, іноді почекати, іноді помолитися і щиро подякувати Богу за все те, що він нам дає.

— Отче, дуже дякуємо. Наостанок ― ваше пастирське благословення усім нам.

— Христос посеред нас!

— І є, і буде!

Бесіду вів протодиякон Микола Лисенко

Протоиерей Георгий Коваленко
протодиякон Микола Лисенко
Воскресное Евангельское чтение
толкование Евангельского чтения
Воскресное апостольское чтение

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
2652

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар