Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Про силу Христову, безсилля диявола і про те, кому ми більше довіряємо

Версия для печатиВерсия для печати
10 квітня 2016 | Проповіді

Бесіда о.Миколая Лисенка з о.Сергієм Ющиком на недільне Євангеліє.

«Верую, Господи! Помоги моему неверию!» Апостол и Евангелие 4-го воскресенья Великого поста — с толкованием

***

Тільки-но ти відкрив Євангеліє, Христос промовляє вже саме до тебе

— Отче, надзвичайно щасливий з нагоди нашого спілкування.

Дорога Великого посту поступово просувається до Великодня, і щотижня ми долаємо чергову інформаційно-змістову позначку. Зараз ми входимо в часовий простір четвертої неділі Великого посту, відповідно п’ятого тижня, який позначено згадкою преподобного Іоанна Лествичника та євангельським читанням про зцілення біснуватого юнака.

І хоча Господь в цьому євангельському читанні говорить про важливість постування, хотілося б збагнути духовний сенс цих рядків Святого Письма в повному обсязі.

Адже це не просто подія, яка сталася з певною людиною і з нашим Спасителем. Це послання до нас, яке повинно спонукати нас до відповідної дії.

Отже, щоб вчинити цю дію, ми повинні мати повне розуміння духовного сенсу недільного євангельського читання. Просимо вас прокоментувати його.

— Кожне євангельське читання, будь-який уривок Священного Писання ― це, перш за все, можливість Самому Богу звернутися безпосередньо до кожного з нас.

Коли ми відкриваємо Євангеліє і читаємо там слова «підняв Господь очі до учнів своїх і промовив», то потрібно завжди пам’ятати, що це стосується не тільки дванадцятьох. Якщо ти християнин і вважаєш себе учнем Христовим, вважай, що в той момент, коли ти відкрив цю сторінку Священного Писання, Христос до тебе підняв Свої очі і промовляє.

Якщо ж ми подивимося на сьогоднішнє євангельське читання, то воно не тільки повіствує нам про конкретний епізод життя Іісуса Христа, про конкретне чудо. Хоча і саме зцілення також є достойним уваги, оскільки Христос сказав: «Якщо не вірите Мені, то тим ділам, які Я звершую, вірте, тому що вони свідчать про Мене, що Я посланий від Отця Небесного».

А тут ми бачимо певне поєднання. З одного боку, відбувається чудо, з другого ―  настанови і з третього ми взагалі бачимо заклики Іісуса Христа до всіх християн, до всіх,  хто вважає себе учнем Господнім.

Основа дива ― віра прохача

А тепер розглянемо все по-порядку.

Перш за все, цей євангельський уривок нам показує безсилля диявола, або, скоріш, лукавство диявола. Тому що диявол, спочатку приступаючи до людини зі своїми спокусами, обіцяє навіть і золоті гори. Зрештою, згадаймо, коли диявол приступив до Іісуса Христа і сказав: «Якщо ти Син Божий, впади, поклонися мені, і я тобі дарую багатства земні».

Диявол, приступаючи до людини, багато чого обіцяє. Але, тільки-но отримує можливість вжити свою силу, то ми повинні згадати, що він є батьком брехні, тому що в істині не стояв. Якщо він матиме можливість використати свою силу, вона буде направлена на спотворення того, що є Божим, на спотворення того, що створив Господь.

Згадаймо історію про гадаринських біснуватих, коли біси потопили ціле стадо свиней. І зараз ми бачимо результат бісівської дії. Адже батько, який підійшов до Христа, благаючи про зцілення свого сина, каже, що тільки-но на того нападе диявол, то кидає його на землю, син пускає піну, скрегоче зубами і ціпеніє.

Ми бачимо повне спотворення образу людини і людської слави. Диявол використовує це для того, щоб тільки спробувати ще більше озлобити себе проти Божого творіння і проти самого Творця.

Інший момент, на який варто було б звернути увагу, ― це поведінка і віра самого батька.

Христос із ним спілкується і запитує: «Чи віриш ти в те, що Я можу зробити зцілення?»

Питання не в тому, що Христос не міг цього зробити. Як казали атеїсти, Христу для звершення чуда потрібен був певний специфічний психологічний настрій того, хто отримує зцілення, або якесь певне благодіяння. Насправді, це потрібно не Христу. Віра чоловіка стає основою спасіння самого цього прохача.

До Бога ― зі «спортивного інтересу»

Якщо ми детально подивимося на цей уривок Священного Писання, то побачимо, що коли Христос підійшов до натовпу, де були батько зі своїм хворим сином, то застав суперечку.

Суперечка точилася не просто між батьком і учнями ― суперечка була між всіма людьми, які стояли біля підніжжя гори Фавор і сперечалися.

Про що ж вони сперечалися? Напевно, про те, чому учні не можуть зцілити? Адже вони вже зціляли за заповіддю Христовою в інших поселеннях.

Напевно, після цього виникла інша суперечка: а як Христос прийде, Він зцілить чи не зцілить? А Він зможе чи не зможе?

І тому, коли в результаті цієї суперечки батько підходить до Іісуса Христа і каже, звертаючись: «Учителю, я привів до Тебе сина мого. Я казав Твоїм учням, щоб вигнали його та вони не могли…», ― то фактично приходить до Іісуса, даруйте за вуличне порівняння, з точки зору спортивного інтересу. Мовляв, я до одних звертався, до других звертався… Хто ж зможе допомогти?

Сьогодні ця ситуація проживається дуже багатьма людьми: я вже звертався до екстрасенсів, до «шепталок», гадалок… Давайте ще й до церкви зайду, може вони чимось поможуть…

Ось приблизно із таким настроєм підходить цей чоловік. І після цього Христос каже: «О, роде невірний, доки буду з вами, доки буду терпіти вас».

«Не можете ви кульгати на обидві ноги»

Тут третій момент цього уривку Священного Писання.

Ми зазвичай звикли до того, що Христос зображується сучасниками тільки як Вчитель толерантності: не чіпай, закрий очі, закрий вуха, живи собі сам по собі, ні на кого не звертай уваги. А тут Христос виступає зовсім іншим — Він досить жорстко говорить: «О, роде невірний, скільки я буду вас терпіти».

Ці слова перегукуються з іншими словами Христа зі Священного Писання: «Не думайте, що Я приніс у цей світ мир, Я приніс не мир, а меч».

Однак меч, який не просто вбиває, а який відділяє добро від зла, який, як скальпель хірурга, покликаний вирізати гнилизну з нашого єства.

З іншого боку, чуючи ці слова Христа, ми повинні обов’язково згадати, що Христос ― це не просто проповідник, який жив 2 000 років тому, це Бог. Бог, який був із людиною від самого початку.

І тут потрібно згадати всі моменти, скільки разів Бог звертався до Свого народу у старозавітні часи.

Адже недаремно апостол Павло каже, що Господь багато разів і різними способами говорив до людей і через пророків. А через пророків Христос казав до богообраного народу, який з одного боку вважав себе богообраним, а з іншого ― продовжував поклонятися на різних пагорбах язичницьким богам сусідніх племен. Тож в єврейській термінології була приказка: «Не можете ви кульгати на обидві ноги». У слов’янській традиції це звучить так: «Не можна всидіти на двох стільцях».

Єврейському народу потрібно було визначитися: або ви з Богом, або ви таким своїм двовір’ям ― і там, і тут, і вашим, і нашим ― ображаєте віру в єдиного Бога.

«О, роде невірний, доки буду з вами, доки буду терпіти вас!» Із цими словами Священного Писання перегукується і апостольське читання. Тому що в апостольському читанні, в посланні до євреїв, апостол Павло зауважує: «Хіба був такий момент, що Бог не виконував Своїх обіцянок?»

Подивімося на приклад святих старозавітних мужів. Господь завжди був із ними. І навіть якщо це не переконує, то повинні переконувати самі слова Самого Бога, бо це сказав Сам Бог.

Про що ж Він сказав?

Хто до Нього звертається із проханням, Він його не відкине. Той, хто буде з Богом, Господь від нього не відвернеться. Зрештою, слова пророка Ісаї, яким  він повторює слова Господні: «Якщо навіть мати може зректися своєї дитини, то Господь ніколи не зречеться Свого народу».

Тому Христос до цього чоловіка і каже: «Ти хіба не знаєш історії Священного Писання? Хіба ти не знаєш, що Господь благодіє тим, хто з Богом? Ти зараз прийшов, щоб похизуватися, чи, можливо, навіть, щоб і Я тебе пожалів, бідного батька, який змучений з хворою дитиною. Ти віриш чи не віриш? Ти Богу довіряєш?»

Ось тому ми відразу бачимо, що батько вигукує: «Господи, я вірю! Поможи моєму невір’ю». Поможи, щоб воно зникло в мені, щоб його більше в мені не було.

Піст ― це не розважальна програма фітнес-центру Православної Церкви

Тож чому цей уривок Священного Писання читається саме у дні Великого посту? Тому що він повинен для нас звучати досить по-особливому. Він повинен нам нагадати, що піст ― це не просто розважальна програма фітнес-центру Православної Церкви і даний для того, щоб гарно підготувати свою фігуру для літнього плаття.

Піст ― це реальність, в якій ми проявляємо свій подвиг, реальність, в якій ми відвертаємо свою голову від тарілки і повертаємо до небесного.

І взагалі це є реальність. І історія про Іісуса Христа ― це не просто, як казали в радянські часи, релігійний міф. Це зброя.

І, зрештою, недаремно у сьогоднішньому уривку Священного Писання сказано, що апостоли підійшли до Христа і запитали: «Чому ми не могли?» Христос їм показує, що вони зможуть боротися й далі з дияволом, але повинні розуміти, що в боротьбі із дияволом обов’язково є зброя. Зброя ця ― піст і молитва.

Тому що тільки тоді, коли людина відвертає свої очі від землі і повертає на небо, вона здатна, перш за все, побачити ворога, вона здатна його ідентифікувати. І що нашим ворогом є не та людина, яка біля нас, а той невидимий лукавий, який вселяє розбрат і недовіру між нами. Поганою є не людина, яка поряд із нами в житті, а поганими є вчинки. Злими бувають людські діла, але не людина. І от коли людина накладає на себе піст і молитву, вона починає це бачити.

Ви знаєте, що в боротьбі з хворобою найголовніше ― ідентифікувати ворога, знайти цю хворобу, поставити правильний діагноз? Так і піст, і молитва дають можливість відразу, буквально за декілька днів побачити, хто є нашим ворогом. І зрозуміти, що цей ворог може багато чого обіцяти, але насправді хоче посміятися з Божого творіння.

4 тижнів посту ― період, щоб зазирнути в свою душу. А не в чужу

Сьогоднішнє євангельське читання покликане нас пробудити.

Але для того, щоб ми не сумнівалися, що період посту й молитви є можливим для людини, і що це не заклик до якихось надмірних звершень, то прикладом є преподобні, святі отці, подвижники.

Серед них ― прп. Іоанн Ліствичник, який прийшов у монастир у неповних 20 років і прожив там добрих 60 років!

Найцікавіше, що вийшов він на проповідь і на повчання фактично перед своєю смертю ― коли йому було більше 80-ти.

До 80 років він нічому не навчав і нічого не писав. Чому? Він старався побачити справжнього ворога, намагався побачити справжній шлях до Бога.

І, не зважаючи на те, що минуло чотири тижні посту, не потрібно думати, що ми вже залізли на небо і стали такими вмілими пісниками, молитовниками. Чотири тижні ― це ще небагато. Це якраз період заглянути у свою душу, а не в чужу.

Тому і приклад прп. Іоанна Лествичника показує, що спочатку слід розібратися в собі, а потім допомагати ближнім. Але ніколи не можна  здаватися. Тому що ворог роду людського перемагається постом і молитвою.

— Дякуємо, отче. Наостанок просимо Вашого пастирського благословення і побажання на решту Святої Чотиридесятниці.

— Преподобні мужі, які прославили Бога праведним життям, ― це зазвичай люди, які жили в тих місцях, де проста людина жити не може — в пустелі, пустинних, безлюдних місцях.

Я навіть сказав би більше: принципово в 4-6 ст. святі подвижники йшли на ті території, де, здавалося б, жити ніхто не може. Бо вважалося, що ці території є територіями диявола. Оскільки він убивця і вбиває не тільки духовно, але й фізично все навколо себе.

Тож вони спеціально туди йшли і своїми трудами показували, що можна з ним боротися.

І це була не тільки духовна брань, це була фізична брань. Оскільки в пустелях рукотворними оазами були монастирі, де на простому піску виростали пальми, дерева трудами монахів, де з’являлися цілі містечка, поселення. Там вони показували, що людина з Богом може зробити все.

Минуло чотири неділі посту, перед нами залишилося ще три. Не падаймо духом! Людина з Божою поміччю може все. А з постом і молитвою ― може і диявола перемогти!

Епископ Иона (Черепанов). «Лествица» и Лествичник: зачем мирянам читать книги, написанные монахами для монахов.

ВИДЕО. О 4-й неделе Великого поста, прп.Иоанне Лествичнике, о своих книгах и героях своих рассказов — протоиерей Александр Авдюгин

Сходи до Царства Небесного – до дня пам’яті прп. Іоанна Лествичника СЛУХАЙТЕ, як з’явилася його відома "інструкція спасіння"

Преподобный Иоанн Синайский. Он же Лествичник...

протодиякон Микола Лисенко
протоієрей Сергій Ющик
Великий пост
Воскресное Евангельское чтение
Преподобный Иоанн Лествичник

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
2967

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар