Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Надія Нікітенко: «Мозаїки Софії Київської несуть людям спасіння»

Версия для печатиВерсия для печати
11 квітня 2017 | Репортаж

Тепер мозаїки Софійського собору можна не тільки побачити, «прочитати», а й… «потримати» в руках. «Мозаїки Софії Київської» — так називається книга, яку презентувала 7 квітня, у день Благовіщення Богородиці, професор Надія Нікітенко.

Цього дня відбулося потрійне свято: крім благої звістки про початок спасіння людства та такої ж доброї звістки про вихід книги Надії Нікітенко, авторка відзначала й своє особисте свято — 40-річчя наукової та творчої кар’єри. На урочистості завітали працівники Національного заповідника «Софія Київська» на чолі з директором — Нелею Куковальською, численні гості — колеги та друзі. Приєднався до привітань Надії Миколаївні й Відкритий Православний Університет, який фінансово долучився до видання книги «Мозаїки Софії Київської».

Ваші душі відгукнуться

«Вітаю усіх зі святом початку нашого спасіння — святом Благовіщеня, — розпочала вечір авторка. — Мені здається знаковим, що книжка про мозаїки Софії Київської презентується саме в це свято, тому що зміст софійських мозаїк — це те, що несло нашим людям спасіння. Вони вчили їх християнству. Людство жило цими мозаїками».

Насправді книг про Софію, її мозаїки та фрески — безліч. Софійський собор є пам’яткою світового рівня. Тож про нього писали світочі науки — Лазарєв, Логвин та інші.

«А що ж можу сказати про Софію я?» — поставила запитання Надія Миколаївна, яка досліджує Софію Київську вже сорок років. — «Просто взяти, описати мозаїки, їх іконографічні типи? Цього замало, це вже до мене сказали. Крім того, мене завжди дивувало, що люди, які писали про Софію, неначе препарували цю пам’ятку — говорили про мозаїки, як фахівці. А мозаїки ж розраховані на все людство, на кожного — грамотного і неграмотного, того, хто розуміється на цьому мистецтві, і ні. То як сьогоднішній людині донести, що стоїть за цим мистецтвом?»

Коли опиняєшся в Софії, то навіть підсвідомо відчуваєш, що це щось велике, грандіозне. І іноді людині дуже важко навіть самій собі відповісти — що хотіли сказати автори, які робили ці мозаїки? Адже мозаїки — це пам’ятка доби християнізації Русі, і вони адекватні своїми масштабами цій добі.

«Я хотіла пізнати в мозаїках їхню духовність, що в них закладено, про що вони хочуть нам сказати, показати місцевий національний акцент. Дивлячись на ці мозаїки, думаю, ваші душі відгукнуться», — сказала Надія Нікітенко.

Царственість, божественність і незрівнянна краса

У Софії Київській вражають три речі: царственість, божественність і незрівнянна краса. Звісно, мозаїки прекрасні. І сьогодні, коли ми дивимося на них, то навіть не уявляємо, яку колосальну працю провели ті люди, які реставрували і вивчали ці мозаїки. Їх відновленню і збереженню у книзі Надії Нікітенко присвячено окреме місце. Описано шляхи реставрації від 30-тих ХХ ст. (згадується Павло Юкін — один з перших реставраторів, який підійшов до проблеми з наукової точки зору); через 50-60-ті роки (група Калініченка, який створив цілу школу реставраторів-монументалістів софійських мозаїк) і до сучасних реставраційних робіт у 2008-2009 рр. на чолі з Анатолієм Остапчуком.

Та говорити тільки про красу мозаїк замало. Адже середньовічна людина надихалася не стільки естетичними почуттями, створюючи ці образи, скільки духовними. І, звісно, вкладала у все особливі сенси.

«У соборі ми бачимо чудові візантійські мозаїки. Але ми з повним правом називаємо їх і давньоруськими, тому що ці мозаїки (створені на замовлення місцевої київської влади) втілили в собі запити і цієї влади, і цього народу. Ці мозаїки з’явилися тут, у нас, у Києві. Тож це наше, давньоукраїнське мистецтво, яке живилося кращими традиціями мистецтва візантійського. І ми пишаємося тим, що в нас працювали кращі візантійські майстри», — говорить Надія Миколаївна.

Найбільш вражаючий образ — Богоматір Оранта — символ вічного Києва, символ Софії Київської. Її образ завжди вважали заступницьким і чудотворним. У народі її називали «Нерушима стіна», тобто сприймали і в церковному, і в загальнонародному аспекті. Ми й досі віримо: доки стоїть в Софії Оранта, стоятиме й Київ.

Над Орантою є величезний напис грецькою мовою: «Бог серед нього. Він не похитнеться. Бог поможе йому, коли ранок настане». Ці слова здавна і дотепер промовляють під час закладення храму. Йдеться, власне, про хрещення Русі, коли в Київській Русі було закладено християнську церкву.

Випадково? Ні, символічно!

Символічними є і мозаїчні постаті апостолів та святих.

«На одній з мозаїк, — розказує Надія Миколаївна, — невипадково акцентовано постать св. апостола Андрія. Так, оповідка про те, що апостол Андрій проповідував у Скіфії (так візантійці називали Русь), є в церковній історії Євсевія Кесарійського (візантійський автор, ІV ст.). Тобто проповідь Андрія на Русі сприймалася дуже давно. Вже за князів Володимира і Ярослава апостол Андрій прославлявся як основоположних християнства на Русі. Він першим провістив слово Боже тут, у Скіфії, як казали візантійці, а насправді — на теренах Київської Русі. Про це  говорить мозаїка собору.

Серед традиційного сонму святителів нетрадиційно виглядають дві постаті: Єпіфанія Кіпрського і папи Римського Климента. У день пам’яті Єпіфанія Кіпрського, 12 травня за старим стилем, було освячено Десятинну церкву, ecclesia matrix, «материнську церкву», яка символізувала новонавернену Русь. А таким хронологічним збігам надавалося сакральної значимості. Тому Єпіфанія Кіпрського зображено таким, який  розпочинає святительський чин. Так само, як 12-те травня розпочинає святці нашої давньоукраїнської церкви. А поруч зі св. Єпіфанієм — Климент Римський, мощі якого Володимир приніс з Корсуня, поклав у спорудженій ним Десятинній церкві. І вони освятили діяння Володимира і всю новонавернену ним Русь. І таких акцентів у розписі Софійського собору дуже багато».

Про книгу, про Софію, про ювілярку говорили численні гості, колеги та учні.

Ірина Марголіна, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України, історик-медієвіст, культуролог

«Надія Миколаївна прийшла до Софії Київської не просто проводити екскурсії. Вона стала тією людиною, яка постукала у «двері дослідження» Софії Київської — і вони відчинилися. Комплексний підхід у дослідженні пам’ятки започаткувала саме Надія Миколаївна. Вона звертає увагу в живописі, в історії на такі нюанси,  яких до неї не бачили, проходили повз.  А вона помічає, відкриває, піднімає на п’єдестал і віддає нам…»

Дмитро Степовик, завідувач відділу образотворчого мистецтва Інституту мистецтвознавства НАН України, професор Київської православної богословської академії

« В українській візантиністиці   прорив зробила жінка — Надія Нікітенко. Ми сьогодні маємо мистецтвознавчу медієвістику — вчення про середні віки взагалі, і зокрема, про мистецькі зв’язки України (давньої Київської Русі) і Візантії палеологівської доби.

Тут важливо говорити не просто про візантинізм, а про те, які були стилі. Вони були прив’язані до певних династій. Був македонський стиль, комніновський, палеологівський тощо. І київські мозаїки — часів комніновської імператорської родини, вони несуть ті яскраві стильові особливості.

У мозаїках Софії ми помічаємо суть розміщення мозаїк, яке виникло задовго до побудови Софії Константинопольської! Тому що на Апеннінському півострові Візантія мала три колонії – Венецію, Сицилію, Равенну. І ось ми бачимо цю лінійну стилізацію, масиви, прикраси, імператорську родину, релігійні сцени, кількість кольорів Равеннських мозаїк у мозаїках Софії Київської!

Мозаїки Софії треба досліджувати і надалі. А вихід цієї книжки — велика подія не тільки в мистецтвознавчому і релігієзнавчому житті нашої країни, а і в культурному».

Руслана Демчук, кандидат філософських наук, доцент, викладач НаУКМА

«За радянських часів метою екскурсії в Софійському соборі була… атеїстична пропаганда. Нам навіть проводили спеціальні тренінги, на яких говорили, що і якими словами треба казати. І коли ми розповідали про мозаїку Оранти, то могли сказати тільки про її розміри або кількість відтінків. Люди ставили запитання: чому в Богородиці підняті руки, де Її дитя?.. Але ми мали відповідати, що не розкриваємо іконографічні сюжети, бо говоримо тільки про «русское искусство». І от Надія Миколаївна ще в тих умовах почала свою дослідницьку роботу, коли це видавалося просто дивним — займатися такою «неперспективною» темою. Та насправді ця тема є невичерпною, як і дослідницький доробок авторки. Тож, зрештою, «Софія» найшла свою Надію, а Надія знайшла свою «Софію». Це прекрасне комплексне дослідження, це справжній богословський екскурс і національний контекст».

Дмитро Гордієнко, кандидат історичних наук, науковий співробітник Софійського заповідника  

«Софія Київська — це та пам’ятка, яка вмістила в себе всю історію України. І праці Надії Миколаївни дуже вирізняються з-поміж інших, тому що описано не лише мозаїку як твір мистецтва, а увагу надано певному етапу історії України.

Надія Миколаївна — перша дослідниця, яка побачила Софію Київську як джерело історії України. До цього Софію згадують часто, коли пишуть про середньовіччя або про Візантію, але ставляться, як до ілюстративного матеріалу. А Надія Миколаївна змогла «прочитати» Софію. Це теж унікально. Нібито одна пам’ятка, цілісна, але ми не знайдемо іншого дослідника, який би про одну пам’ятку написав би кілька різних монографій, які в сукупності є цілісними.

Вихід монографії є дуже важливим. Бо й досі в Україні Київ сприймається як щось окреме, говорять: «Там, у Києві». Але насправді духовний і культурний центр формувався саме навколо Києва, хоча політичні осередки у певний час мінялися. Кінець ХVI — початок XVII ст. показав: Київ не є політичним центром. Але коли Україна переживала буремні часи реформи і контрреформи церкви, то все рівно в центрі постала Софія Київська. І коли за часів Мазепи Українська Церква була загарбана Російською, центр боротьби знову ж постав у Софії Київській.

Зараз Україна переживає складні часи. Війна спонукає науковців до пошуків, а культура дає ті підвалини сенсу, спираючись на які, люди докладають надзусиль і віддають своє життя за державу. Це також знаковий момент, що  у такий важкий час виходить монографія про мозаїки.

Надія Миколаївна показує цілісний підхід до української культури і образу Софії, повертає нас до самоусвідомлення, хто ми є, звідки ми, яка в нас величезна тисячолітня традиція. Ця книга виходить не тільки на науковий рівень, а й на більш широкий — суспільний».

Підготували Вікторія Кочубей та Анна Власенко

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Культовий екскурсовод та культова споруда зібрали аншлаг — фоторепортаж з лекції Надії Нікітенко у Софійському соборі

Дипломати, екскурсоводи та релігієзнавці стояли в черзі, аби попасти «в Софію на Нікітенко»

Надія Нікітенко
Ірина Марголіна
Дмитро Степовик
Руслана Демчук
Дмитро Гордієнко
София Киевская
Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
642

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар