Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

ВОЛИНЬ. Освячено пам'ятний хрест на місці загибелі митрополита-мученика Олексія (Громадського)

Версия для печатиВерсия для печати
21 серпня 2014 | Наталія Малімон | Події

Напевне цей пам’ятник міг бути тільки такий: високий хрест із чорного каменю в оточенні молоденьких хвойних дерев обабіч пожвавленої дороги на Кременець, Почаїв і Тернопіль.

Невеличкий меморіальний комплекс вражає своєю довершеністю і буде, без сумніву, місцем поклоніння багатьох людей. Він змушує зупинитися тут, підійти до хреста. І прочитати напис: «Христос воскресе! Високопреосвященійшому митрополиту Волинському і Кременецькому Алексію (Громадському), убієнному 7 травня 1943 року. Вдячна і вірна волинська і кременецька паства».

Нічого іншого, крім розп’яття, і не могло бути зображено на цьому пам’ятному хресті. Саме життя митрополита Олексія є своєрідною його Голгофою за православну віру.

Освячення пам’ятного хреста на місці загибелі митрополита Олексія відбулося у день, коли Православна Церква відзначає одне з двунадесятих свят — Преображення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа.

Панахиду служили три владики: митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій, митрополит Почаївський Володимир і архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій. У служінні взяли участь священики з усієї округи. Були сестри із Кременецького Богоявленського монастиря, бо встановлення пам’ятного хреста на місці загибелі митрополита Олексія – це давня мрія ігумені обителі матінки Маріоніли та черниць.

Після панахиди і водосвятного молебню у монастирі владики відслужили літію біля раки з мощами митрополита.

Його було поховано після загибелі у 1943 році саме на монастирському кладовищі. У 1959 богоборча влада хотіла зрівняти кладовище із землею. Православні люди, аби не було наруги над митрополитом-мучеником, викопали нетлінні, як виявилося, мощі і перепоховали їх на кладовищі за монастирськими стінами.

І вже у липні 2009 року з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира мощі митрополита Олексія перенесли у храм Іоанна Предтечі біля дзвіниці кременецького монастиря.

***

Митрополит Олексій був главою Української автономної православної церкви в юрисдикції Московського патріархату, митрополитом Волинським і Житомирським, екзархом України (з 25 листопада 1941 року).

Його земне життя і служіння Господу та вірним Церкви припало на дуже непростий час. У часи Другої світової війни 26 православних священиків було вбито за їхню вірність вірі лише у невеличкому територіальному трикутнику Рівне – Кременець – Луцьк.

Зі смертю митрополита Олексія, про що пишуть окремі дослідники, зникла небажана для тодішньої німецької окупаційної влади можливість створити єдину Православну Церкву в Україні.

На те, що окупанти таки були зацікавлені у його усуненні, свідчать і обставини загибелі митрополита. Його викликав у Луцьк німецький генера-комісар, який надав для цього свою машину, але вперше – без охорони… А загін УПА, який начебто полював за машинами німців, щоб здобути зброю, через “фатальну помилку” розстріляв автомобіль з митрополитом та його супутниками: протоієреєм Федором, перекладачем Марком та водієм Олександром…

Митрополит стікав кров’ю, а селяни з навколишніх сіл побоялися дати підводу, аби завезти його до лікаря…

Місце трагічної загибелі митрополита-мученика нині знаходиться на межі двох областей: Рівненської та Тернопільської. Спорудженням пам’ятного хреста з благословення правлячого архієрея опікувався протоієрей Георгій Казмірук, настоятель храму Живоносного джерела Божої Матері на Божій горі біля Кременця. За його словами, хрест зведено на пожертви віруючих людей.

«Ми нині торжествуємо правду Божу», – зауважив після панахиди митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій.

На панахиду та освячення хреста зійшлося багато людей — з малесенькими дітками (навіть у колясках), молодь. Люди їхали велосипедами, підводами, добиралися навіть з віддалених хуторів, а легкові автомашини та автобуси розтяглися вздовж дороги на кілометри. Жертовний подвиг митрополита-мученика донині є прикладом для вірних Православної Церкви. Місцеві люди розказують, що з покоління у покоління передаються розповіді про нього.

ВАРФОЛОМІЙ (Ващук), митрополит Рівненський і Острозький
ВОЛОДИМИР (Мороз), митрополит Почаївський, вікарій Київської Митрополії
СЕРГІЙ (Генсицький), митрополит Тернопільський і Кременецький
Богоявленський жіночий монастир (Тернопільська єпархія)
Митрополит Олексій (Громадський)

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
2825

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар