Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Стань вищим — якщо хочеш щось отримати від Бога

Версия для печатиВерсия для печати

Люди, які побачили, що Христос пішов до Закхея, відразу почали осуджувати Господа. Наскільки швидко змінюється настрій натовпу! Християнин не має права на таку швидкоплинність настрою і своїх оцінок...

Про це та інше — у бесіді о.Миколая Лисенка з о.Сергієм Ющиком на недільне Євангеліє про митаря Закхея в ефірі радіо "Ера".

СЛУХАТИ аудіофайл бесіди (текст подано нижче)

Неделя о ЗАкхее

***

Евангелие от Луки, 94 зачало, глава 19, стихи 1-10.

В то вре­мя во­шёл Ии­сус в Ие­ри­хон. И вот, ко­г­да Он про­хо­дил по го­ро­ду,

один за­жи­то­ч­ный че­ло­век — стар­ший мы­тарь, по име­ни За­кхей,

пы­тал­ся уви­деть Ии­су­са, но не мог из-за тол­пя­ще­го­ся на­ро­да, так как был не­вы­со­ко­го ро­с­та.

То­г­да он за­бе­жал впе­рёд и там, где Тот дол­жен был прой­ти, влез на ин­жир, что­бы ви­деть Его.

Ии­сус же, при­дя на это ме­с­то, взгля­нул на­верх и, уви­дев его, ска­зал: За­кхей, сле­зай по­ско­рее, се­го­д­ня Мне пред­сто­ит ос­та­но­вить­ся в до­ме тво­ём.

Тот по­спеш­но спу­с­тил­ся вниз и с ра­до­стью при­нял Ии­су­са.

Уви­дев это, все с не­го­до­ва­ни­ем го­во­ри­ли: вот, Он по­шёл в гос­ти к греш­но­му че­ло­ве­ку.

За­кхей же тем вре­ме­нем встал и ска­зал Гос­по­ду: я по­ло­ви­ну со­сто­я­ния сво­его, Гос­по­ди, раз­дам ни­щим, и ес­ли с ко­го-то об­ман­ным пу­тём я по­лу­чил лиш­нее, воз­вра­щу вчет­ве­ро боль­ше.

И ска­зал Ии­сус: ны­не свер­ши­лось спа­се­ние это­го до­ма, по­то­му что и этот (греш­ник) — сын Ав­ра­а­ма;

но ведь Сын Че­ло­ве­че­с­кий для то­го и при­шёл, что­бы оты­скать и спа­сти по­ги­ба­ю­щих.

Як «митар», митник став «грішником»

— Отче, у передмові до цього євангельського тексту я беру на себе сміливість порівнювати Закхея з податковим інспектором. Чи взагалі доречне це порівняння? І чим насправді відрізнявся старший митар Закхей від сучасного податківця?

— Це не просто сміливість порівняння, воно так і є, тому що митар фактично і є митником.

Справа в тому, що коли ми говоримо про євангельські події, то повинні усвідомлювати, що йдеться про певні історичні події, про те, що відбувалося в історії, на конкретній території.

Територія Палестини належала до впливу Римської імперії, була під її керівництвом. Відповідно, у кожному місті стояли війська, охоронні гарнізони. Стояли й адміністрації. Зрештою, й Понтій Пілат був представником адміністрації. Звичайно, була створена і податкова система Римської імперії.

Зазвичай податківці знаходилися на роздоріжжях або в місцях великого скупчення народу: при вході в місто, на перетині великих шляхів. Вони збирали податок, який передавали для Римської імперії.

Відповідно Закхей не тільки митник. Він є начальником податкової інспекції тогочасної Палестини в складі Римської імперії.

— Отче, а наскільки невипадковим є те, що саме постать начальника тодішньої податкової опиняється в центрі євангельської розповіді? Чому Христос розпочинає своє спілкування саме із Закхеєм-митарем? І друге важливе питання: чому люди обурюються, побачивши, що Господь з ним спілкується?

— Дозвольте розпочати відповідь на це запитання з далекої історії.

Тогочасне загальнолюдське розуміння, яким має бути Месія, в старозавітному іудейському народі було спотворене. Юдеї чекали великого царя самолюбивого, честолюбного, який прийде «для своїх».

Зрештою апостол Іоанн Богослов потім напише в Євангелії, що Господь прийшов до своїх, але свої Його не прийняли.

Христос прийшов для того, щоб послужити людям, а не для того, щоб люди служили Йому. Він прийшов закликати до покаяння і чекати на ті душі, які каються.

Якщо ми прогорнемо текст Священного Писання, ми побачимо одну цікаву закономірність: слово «митар» дуже часто стоїть у словосполученні зі словом «грішник».

Митар ― це митник, це професія, посада людини. Грішник ― це характеристика життя людини.

Однак тогочасне суспільство настільки сприймало митарів (власне, їхню діяльність) як грішну, що навіть євангелісти, пишучі тексти Священного Писання, цитуючи Іісуса Христа, використовують звичний для себе мовний зворот ― «митарі і грішники», начебто вони стоять на одному рівні.

Чому митарі стояли на рівні грішників? Справа в тому, що митників сприймали як ворогів іудейської держави, адже вони працювали на ненависних для них римлян. Це потім іудеї будуть кричати у дворі Понтія Пілата, що немає у нас царя окрім Цезаря.

Але насправді вони час від часу організовували цілі повстанські бунти проти влади Римської імперії, і всіх, хто на неї працював, вони вважали викритими із свого суспільства.

Відповідно, якщо митник чесно працює на своїй роботі (а ми розуміємо, що він працює  юдейських загарбників, на їхніх ворогів), то це дуже погана людина.

І словосполучення «митарі і грішники» належить навіть не апостолам. Це словосполучення сприймалося тогочасним суспільством так: будь який запроданець своєї держави відповідно є і грішником.

Перший прихід Христа був для того, щоб підняти людину

Христос прийшов для того, щоб врятувати людину, щоб освятити людину, щоб її підняти. Христос неодноразово спілкувався і з митарями, і з людьми інших мирських професій.

Зрештою, згадаємо, коли до Нього прийшла блудниця з покаянням. І фарисеї ― іудейські старці, які були свідками цієї покаянної слізної молитви блудниці, ― казали: «Якби Христос знав, хто цілує Його ноги, Він би відсахнувся від цієї жінки».

Але Христос прийшов для того, щоб врятувати людину, а не для того, щоб її осудити.

Він прийде вдруге, щоб судити наші діла. Але перший прихід Христа був для того, щоб підняти людину.

Зрештою, сам євангеліст Матфей також із митарів. Коли Христос підійшов до нього і сказав: «Йди за Мною», ― той покинув усе і пішов.

Тому що будь яка людина, як би про неї не думали, вона, за словами апостола Павла, перед Богом ходить і перед Богом падає. І хто ти такий, яке ти маєш право засуджувати того, кого Господь може підняти?

І мова Христа до митарів, до блудниць, до тієї самої самарянки, з якою ніхто не хотів спілкуватися, є ознакою того, що Христос прийшов знайти нащадків первозданного Адама, які так само через гріхи втекли свого часу, як Адам від Бога.

— Спостерігаючи за спілкуванням Христа і Закхея, виник цікавий висновок, стосовно якого хочу з вами порадитися. В психології виховання дітей є постулат «сприйняття» ― навіть якщо дитина неправа, якщо вона в дечому порушує певні норми, регламент поведінки, якщо робить якусь шкоду, вона все одно мусить розраховувати на те, що батьки її люблять. Якщо є ця база, з неї може починатися позитивне виховання, з неї може починатися виправлення будь-яких вад дитини саме за умови любові з боку батьків, за умови прийняття. І мені здається, що Христос тим, що спілкується з блудницями, з грішниками, з митарями, дає їм зрозуміти, що Він їх приймає, очікує на них. І цим самим відкриває їм шлях до дивовижної зміни.

До речі, якщо замислитися, чи була ця зміна у душі Закхея миттєвою, чи все ж таки він був до неї готовий, як Ви вважаєте?

— Звернімося до святоотецької думки IV ст. ― Афанасія Великого, святителя Григорія Ниського. Для них властиво уподібнювати людину дзеркальцю. Воно може бути великим, маленьким, може бути тріснутим, розламаним… Але воно завжди залишає за собою потенціал відображати блиск сонця. Єдиний секрет — чи буде це велике дзеркало в дорогій оправі, чи це буде маленьке затерте дзеркало — кожне із них відображає не частинку сонця, а сонце повною мірою.

Відповідно, будь-яка людина має можливість стати на шлях подоби Божої, уподібнюватися Богу і відображати Бога своїм життям.

В сьогоднішньому євангельському читанні є деталь, на яку багато хто, напевно, не звернув уваги: Закхей вже виліз на дерево. А Іісус до нього підійшов і сказав, як серцевидець: «Закхею, можеш сьогодні заплакати, бо Я буду у тебе вдома».

Ми можемо тільки уявити, що відбувалося у душі у Закхея, тому що в нього була мрія тільки побачити Іісуса Христа.

Цей момент перегукується із місцем Священного Писання, де розповідається про кровоточиву жінку. В неї так само була мрія всього лиш торкнутися Іісуса Христа. Вона торкнулася і отримала зцілення.

Так і в Закхея ― була лише думка побачити Його десь там далеко, скраєчку. Адже він усвідомлював своє недостоїнство.

Як кровоточива жінка усвідомлювала своє недостоїнство, але все ж таки йшла до Бога з надією, так і Закхей, усвідомлюючи своє недостоїнство, залазить на дерево, щоб побачити краєчком ока Бога.

Господь же йому каже: можеш проявити те, що знаходиться у тебе в душі ― тобто можеш заплакати.

Як поставилися до цього люди?

Знову ж таки це Священне Писання перегукується з уривком про зцілення кровоточивої жінки.

Коли Христо запитує: «Хто Мене торкнувся?», апостол Петро каже: «Що Ти, не бачиш, скільки людей ходить навколо Тебе? Вони нагнітають ситуацію, штовхаються, а Ти питаєш, хто Тебе торкнувся».

Так і тут: навколо Христа такий великий натовп людей в Єрихоні, що Закхей просто не може побачити Христа за цим великим натовпом.

Але яка користь тим людям, які йдуть натовпом навколо Ісуса Христа?

Тут одразу сам факт того, що Закхей, від природи дуже низького зросту, вилазить на підвищення для того, щоб Христо його побачив, є для нас моральним повчанням: якщо ти хочеш бути біля Бога, якщо ти хочеш від Бога щось отримати, стань трішечки вищим, вилізь із сірої маси, не будь серед тих, хто кожного дня просто живе в очікуванні певних видовищ, у своїй побутовій сірості. Якщо ти хочеш побачити Бога, зроби так, щоб Бог побачив тебе.

Ти трохи піднімись над сірістю, а далі ― Господь прийде до тебе в гості

І от Закхей це зробив. Він став трохи вищим за допомогою дерева. Ми можемо стати трохи вищими за посередництва бодай маленької чесноти.

Якщо ж говорити глобально, то як Закхей виліз на дерево, щоб Господь його побачив, так і в кожного із нас є своєрідна драбина, зроблена з дерева, — це Хрест Господній, який був на Голгофі.

Кожен із нас за допомогою Хреста Господнього, осіняючи себе хресним знаменням, пам’ятаючи про хресні страждання і воскресіння Христове, здатний стати трохи вищим. Це те, що залежить від нас. Ти трохи піднімись над цієї сірістю, а далі ― вже Господня робота, Господь тебе візьме і прийде до тебе у гості.

І в сьогоднішньому євангельському читанні Господь сказав: «можеш заплакати» і «Я прийду до тебе». Він і пішов до нього.

І відрадно, що Закхей відкрив не тільки двері своєї господи для Іісуса Христа (а там була організована велика вечеря, велика гостина, і друзі-митники, напевно,були запрошені).

І тільки тоді, коли Закхей відкрив не тільки двері своєї господи, але і двері свого серця, він сказав: «Господи, половину свого майна віддам бідним». Господь каже: «Нині спасіння дому цьому».

Відповідаючи на питання, чи це було якесь одномоментне стремління Закхея, скажу так. Можливо, у той момент, коли він ліз на дерево, то ще не усвідомлював, куди він лізе. Можливо, і не до кінця усвідомлював, з ким він зустрінеться. Бо чув про Христа як великого чудотворця, проповідника, дуже добру поважну людину.

Але він, просто бажаючи побачити чудо, зустрічається… з Богом. Бажаючи побачити просто цікавого проповідника, отримує слова «нині спасіння дому цьому».

Але запорукою цього є те, що він відкриває двері не тільки своєї господи, але й свого серця.

І тут ми маємо повчання Священного Писання: коли вже зустрівся із Богом, то розумій, що Господь може жити з нами тільки в нашому серці. Якщо просто будинок обставити трьома сотнями ікон, це ще не означає, що Господь буде біля тебе жити. Якщо ти обмалюєш свої стіни хрестами, обвішаєш ними свою шию, це не означає, що ти станеш ближчим до Бога.

Господь може жити тільки в серці людини.

Звичайно, ми маємо і душу, і тіло, яке також потребує видимих знаків свого релігійного життя, участі у молитві: щоб очі молилися, коли дивишся на ікону, щоб ноги молилися, коли кладеш земний поклон, щоб тіло відчувало, що хрестик висить на грудях — усе це допомагає нашому єству брати участь у молитві. Але це є тільки допомогою. Господь же насправді живе у серці.

Починаючи від Закхея, євангельські читання нерухомо готують нас до посту

Ще дозволю звернути увагу на поведінку людей ― як легко осудити.

Ми потім, перед Пасхою, будемо згадувати подію входу Господнього в Єрусалим, коли усі кричали: «Осанна в вишніх, будь благословенний!» Та вже за кілька днів кричали: «Розіпни!»

В Єрихоні це відбувається набагато швидше. Там усі бігли подивитися, хто такий Христос. До речі, на вході в Єрихон Христос зцілив двох сліпців. Усі їх бачили і чули, як сліпці кричали: «Іісусе, сине Давидів, помилуй нас!»

І буквально через деякий час, коли почули повчальні Христові проповіді, люди почали Його засуджувати. Не Закхея, а Його.

Закхей для них ― давно втрачена людина, він грішник, він митник, запроданець і зрадник цієї держави. Вони починають засуджувати Христа! Як же так?

Та з іншого боку, можливо, ці слова людей швидше спонукали Закхея до того, що він сказав: «Господи, я буду виправлятися». Адже розумів, що він є причиною наклепу на Спасителя.

Недаремно і Священне Писання, і святі отці кажуть, що проклятий той, через кого ім’я Господнє попирається серед народу. Коли людина, назвавшись християнином, чинить так, що хтось каже: «Я не хочу бути християнином»; коли хтось, прикриваючись церковністю, чинить так, що спонукає когось сказати: «Я більше в церкву не зайду», це дуже страшно.

Але з іншого боку, є велика надія, що будь-яка людина, як би далеко не відійшла, як би про неї не говорили, все одно може сказати: «Господи, згрішив я перед Тобою, дозволь, щоб Ти жив у моєму серці». І почути слова Господні: «Нині спасіння дому цьому».

Не тільки самому Закхею Господь пообіцяв і благословив спасіння, Він говорив про весь дім. Тобто, вся родина Закхея через подвиг смирення і покаяння їхнього батька отримала Господнє благословення.

— Як відомо, Євангеліє про Закхея ― це перша, хоча і маленька, сходинка у підготовці до початку Великого посту. Чому саме так?

— Справа в тому, що всі євангельські читання, які читаються щонеділі, мають свою черговість і починаються від Пасхи. Єдине, що ми знаємо: пасхальні свята не в числі, вони мають свою певну форму обрахування. І так виходить, що всі євангельські читання йдуть від Пасхи, а, починаючи від Закхея, це євангельські читання, які нерухомо готують нас до посту.

Зрештою, сьогоднішнє євангельське читання дає нам відповідь на запитання, для чого нам потрібен піст.

Піст це не підготовка до літніх канікул, коли потрібно трохи «підчеканити» свою фігуру. Піст – це можливість побачити потреби ближнього і зрозуміти, що, можливо, той простір, який є в твоєму серці, використовується неправильно.

Закхей його використовував  так, що все ж таки дозволив собі надбати багатство неправедне. Ми у своєму серці багато чим забиваємо житлову площу різними речами, і тому піст дано для того, щоб людина звільнила своє серце для життя з Богом.

З іншого боку, піст для того, щоб людина стала трохи вищою над сірістю життєвих цінностей. Тому і це євангельське читання каже: друже, хоч ти і маленький, хоч ти і забігався в цьому житті, час підніматися, скоро буде Пасха, скоро буде торжество світлого Христового Воскресіння, ти маєш прийти до неї в повноті свого росту.

— Отче, дякуємо! Просимо ваших молитов та пастирського благословення.

— Хай Господь допомагає і зберігає наші серця і наш дух у мирі. Тому що люди, які побачили, що Христос пішов до Закхея, відразу почали осуджувати Христа.

Наскільки швидко змінюється настрій натовпу, це просто страшно!

Християнин не має права на таку швидкоплинність настрою і своїх оцінок. Яка б ситуація не трапилася, яку б новину ми не отримали, давайте будемо робити так: спочатку почули новину, потерпіли секунд 15 (не просто потерпіли, а звершили коротеньку молитву), а потім тільки дали відповідь. Ми побачимо, що таким чином ми зможемо зберегти мир і у своїй душі, і мир у суспільстві, і мир один до одного. І осуду в наших вустах ніколи не буде.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цветущая смоковница веры, или Почему Господь заметил мытаря?

протоієрей Сергій Ющик
протодиякон Микола Лисенко
мытарь Закхей
Неделя о Закхее
Воскресное Евангельское чтение
Воскресное апостольское чтение

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
2903

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар