Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Міркування про Томос та міжрелігійний діалог у суспільстві

Версия для печатиВерсия для печати
10 жовтня 2018 | Інтерв’ю

Центр міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас» цьогоріч відзначає п’ятиріччя. З нагоди першого ювілею команда «Лібертас» видала збірник зі статтями та інтерв’ю науковців, які були залучені до дослідження теми міжрелігійного діалогу.

Громадська організація Центр «Лібертас» сприяє розвиткові міжконфесійного та міжрелігійного діалогу на академічному та практичному рівнях в Україні та за кордоном. В академічній сфері Центр організовує конференції, семінари та лекції з метою дослідження та вивчення міжконфесійної та міжрелігійної тематик та проблематики і ознайомлення з ними суспільства. На практичному рівні мета Центру полягає в промоції соціальних проектів за участю представників та членів різних конфесій і релігій заради імплементації спільних людських цінностей, духовної культури, поваги та порозуміння в релігійно-плюралістичному суспільстві сьогодення.

Серед дописувачів часопису, зокрема, — Шейх Саід Ісмагілов, архиєпископ Ігор Ісіченко, д.ф.н. Людмила Филипович, релігієзнавець Ігор Козловський.

До п’ятиріччя Центру «Лібертас» ректор Відкритого православного університету прот. Георгій Коваленко дав ексклюзивне інтерв’ю виданню. Йшлося про надання Томосу Україні та міжрелігійний діалог у суспільстві.

Отче Георгію, чи можна назвати сучасне українське суспільство духовним? Або ж формальна релігійність переважає над духовністю?

— Я не зовсім розумію, що таке «духовне суспільство». Щось мені підказує, що такого ніколи в історії не було. Були духовні, віруючі, побожні люди чи спільноти людей всередині більших спільнот. Ось ми чуємо про «Святу Русь». А коли конкретно вона була? Як жила? Коли починаєш розбиратися, то виявляється, що в будь-яку епоху були ті ж самі проблеми, що й сьогодні.

Але давайте спробуємо перевірити наше суспільство на духовність. І зробити це нескладно, все пізнається за плодами. Святе Письмо говорить, що плодами Духу є «любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість та вміння володіти собою». Якщо наше суспільство переважно складається з людей з такими чеснотами, то воно, напевно, є духовним. Якщо ні, то нам, віруючим, є над чим працювати.

Я б назвав наше суспільство постатеїстичним. А ще, читаючи Євангеліє і споглядаючи довкола, я збагнув, що Святе Письмо описує не те, що було колись, а через архетипи показує те, що є у будь-яку епоху і в будь-якій релігійній спільноті. І якщо подивитися на сучасне українське суспільство і його релігійні спільноти євангельським оком, то ми побачимо тих самих фарисеїв і книжників, про яких так багато і жорстко говорив Христос. І одночасно можемо знайти справжніх учнів і послідовників Христа. Те саме ми можемо побачити, коли зазирнемо у власне серце. Все те, що є в суспільстві, є і в кожному з нас. Питання в тому, чий бік ми обираємо і яким шляхом крокуємо.

Наскільки важко залишатись справжнім християнином у ХХІ столітті? І як це бути справжнім християнином?

— Християнином бути не важко. Про це говорив ще Христос. Але мені не подобається вислів «залишитись справжнім християнином». Виходить, що справжнє християнство десь у минулому. А мені здається, що воно сьогодні і в майбутньому. Справжній християнин — це не той, хто щось колись отримав і тепер зберігає. Справжній християнин — це той, хто намагається бути християнином сьогодні і протягом всього життя. Це той, хто зростає «від сили в силу». Той, хто щодня по-християнськи відповідає на виклики сьогодення. Справжнє християнство має не тільки «золоті часи» минулого, але є сьогодні і має есхатологічну перспективу майбутнього Царства.

— Як Ви оцінюєте питання отримання Томосу Українською Церквою?

— Для мене Томос — це не мета, а засіб, який може допомогти Українській Церкві позбутися імперських, тоталітарних та інших неприродних нашарувань. Для мене Томос — це шанс і можливість розбудови нашої Церкви у відповідності з Євангелієм і нашими місцевими традиціями релігійності і благочестя. Тому з отриманням Томосу справжня робота має лише розпочатися. Але багато чого можна робити вже сьогодні, не очікуючи Томосу як «манни небесної».

— Чим для Вас є екуменічний діалог? Які потрібно зробити кроки заради пошуку примирення/сопричастя між християнами різних конфесій? Зокрема між православними?

— Для мене екуменічний діалог — це те, що дає можливість християнам різних традицій відчути себе гілками єдиного великого дерева Христового, яке живиться благодаттю Святого Духа і росте на ґрунті Євангелія. Це можливість відчути всесвітній вимір християнства, яке одночасно має конфесійні, національні, культурні та персональні обличчя. А між християнами різних конфесій найважливішим є впізнавання християнства і християнина в представникові іншої традиції. Бо навіть тоді, коли ми причащаємося окремо, кожен у своїй спільноті, ми маємо вірити, що ми єднаємося у Христі, який скрізь один і той Самий. А православним варто відмовитися від претензій на ексклюзив і одноосібне володіння благодаттю Святого Духа, згадавши слова Святого Письма, що «Дух дихає, де хоче». І тоді можна побачити братів і сестер у Христі, навіть, за межами власної традиції.

— Чим для Вас є міжрелігійний діалог та чи існує єдина позиція у цьому питанні серед православних церков?

— Для мене міжрелігійний діалог — це діалог віруючих різних релігій, метою якого може бути пізнання традицій один одного для безконфліктного співіснування в єдиному суспільному просторі, а також для пошуку спільних відповідей на виклики сьогодення. Щодо позиції Православних Церков, то всі вони погоджуються щодо необхідності міжрелігійного і міжконфесійного діалогу, але мають особливі думки щодо шляхів його реалізації. І це природно.

Яким бачите майбутнє цього діалогу?

— Якраз обговорення біоетичних і суспільно важливих питань та ще й із залученням реальних фахівців з різних сфер, без можливості забороняти чи зверхньо повчати, а з бажанням розбиратися і спільно шукати відповіді, для мене є найбільш перспективними. Ми маємо навчитися цінувати сам діалог і бути щирими й відкритими до іншого.

— У контексті екуменічного та міжрелігійного діалогуяк Ви розглядаєте принцип «єдність у розмаїтті»?

— Ми взагалі маємо сформувати новий принцип єдності релігійної спільноти. Нам потрібна єдність, яка б не знищувала унікальності і автентичності кожного з нас та наших спільнот. Прозелітизм як мету маємо відкинути. Слід поважати переконання іншого. Але, водночас, кожен має мати право змінювати переконання. Сьогодні, на жаль, це відбувається в дуже трагічний і болісний спосіб.

Чи є страх втратити власну ідентичність перешкодою для повноцінного діалогу між представниками різних християнських конфесій та представниками інших релігій?

— Багаторічний  досвід  екуменічного діалогу з представниками різних конфесій і релігій лише допоміг мені у формуванні моєї власної ідентичності. Бо, з одного боку, коли ти спілкуєшся з представником іншої конфесії чи знайомишся з іншою християнською традицією, ти починаєш бачити багато подібного, що говорить про спільне коріння. Але, водночас, ти бачиш і відмінності і починаєш відчувати унікальність своєї релігії, церкви, традиції, культури, світогляду, богослів’я. Як результат — починаєш більше любити і розуміти своє, але перестаєш боятися і зверхньо ставитися до іншого і інакшого.

Бесіду вів Роман Назаренко

Протоиерей Георгий Коваленко
Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
2168

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар