Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

«Ми маємо захистити право вибору і знайти рішення, які не посварять людей» — Георгій Коваленко про перехід парафій

Версия для печатиВерсия для печати
15 січня 2019 | Інтерв’ю

У вечірньому «Київ LIVE з Василем Климчуком» на телеканалі Київ TV гості студії  — Георгій Коваленко (Георгій Коваленко), ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості та Людмила Филипович (Liudmyla Fylypovych), доктор філософських наук, професор, завідувач відділу філософії та історії релігії Інституту філософії імені Г. С. Сковороди Національної Академії наук України — говорили про майбутнє автокефальної помісної Православної Церкви України (ПЦУ).

Як піде процес визнання Православної Церкви України іншими помісними церквами; що буде із чинними церковнослужителями; як поділять майно церков? — дивіться на відео.

Василь Климчук

— Як швидко пройде цей процес переходу громад до ПЦУ?
Людмила Филипович

— Давайте звернемося до статистики. Православних громад, зареєстрованих в Україні, сьогодні майже 52% із 36 000 зареєстрованих громад  (дані на 01.01.2018). Ми бачимо, що православні громади складають не домінантне становище, а трохи більше половини. І переважна більшість з них належить УПЦ МП. Їх біля дванадцяти з половиною тисяч парафій. Шістдесят парафій перейшли. Це мізерний відсоток. Але дуже багато громад чекали отримання Томосу, документу, офіційного визнання автокефалії нашої Помісної церкви. Цей документ вже є на руках, і ми можемо очікувати, що цей процес пришвидшиться, але не стане дуже інтенсивним. Тому що це пов’язано зі зміною свідомості.  Зараз всю відповідальність покладено на плечі віруючих, вони мають прийняти рішення: скликати збори, проголосувати за те, щоби перейти в інше підпорядкування. А це роки роботи з ними.

Василь Климчук

— Від чого залежить перехід парафій? Потрібен швидкий перехід, нешвидкий? Це еволюція чи революція в церковному житті?

Георгій Коваленко

— Мені не подобається термін «перехід». Бо насправді питання про єдність — єдність українського православ’я і всіх православних в Україні. Ми вже майже забули, з чого офіційно починався процес: не з переговорів. Перше рішення було 11 жовтня — Синод Константинопольського Патріархату сказав: «Ми визнаємо в Україні всіх православних. Вірян — вірянами, священиків — священиками, єпископів — єпископами. Ми відкриваємо двері для можливості всім православним бути разом». Тобто вікно можливостей відкрито. На жаль, з іншого боку ми отримали досить жорстку, непримиренну і в словах Другої світової позицію Московського Патріархату: «вероломное вторжение», «капитуляция»… І виявляться, що цей процес — частина війни — гібридної, інформаційної, пропагандистської. Певна мобілізація вірних, священиків, структур почала відбуватися ще 2014-го року.

З одного боку, ми бачимо, що справдилося те, що говорили аналітики ще навесні-влітку про те, що ми будемо мати дві потужні канонічні структури. Але питання в тому, як вони будуть співіснувати? Чи будуть вони в логіці: «їх немає, є тільки ми»? Чи будуть вони шукати можливості співпраці, співіснування, співслужіння?

На сьогоднішній день ми бачимо відкриті обійми з одного боку і продовження агресивної непримиренності — з іншого. Це все буде ускладнювати процес переходу на рівні кожної громади. Громада — це люди. А в людей, як мінімум, дві точки зору. Ці точки зору треба між собою владнати. А це процес діалогу. І якщо ми демократична країна, якщо ми хочемо якісних змін, то діалог має тривати. І нічого поганого в тому, що він триває певний період, немає. Люди мають визначатися, держава їм гарантує свободу совісті і віросповідання.

Василь Климчук

— Двері можливостей, вони більше «політичні» чи «релігійні»?

Людмила Филипович

— У нас чомусь цей процес розглядають тільки лише з точки зору політичних преференцій, весь час кажуть, що це політичний проект. Все-таки ініціаторами створення такої церкви були люди віруючі. Це віруючим людям, перш за все, потрібно. Не Порошенку, не парламенту, хоч вони теж є віруючими, а громадам, які тривалий час знаходилися поза огорожею вселенського православ’я. Це дуже важливо, коли ти себе відчуваєш членом цієї величезної спільноти. І сьогодні ти не є гіршим, другорядним, єретиком, розкольником… Тобто ти не несеш на собі тягар тих негативних конотацій, які пов’язані з тим, що ти є неканонічний. Сьогодні всі визнані Вселенським Патріархом рівноправними і канонічними. Я думаю, що це додає людям, які тривалий час не мали цього статусу, абсолютно інші відчуття.

Я теж проти слова «перехід», тому що ніби когось вивищує, а когось принижує. Ні, треба сприймати всіх православних рівними в цьому процесі.

Георгій Коваленко

— Ми маємо захистити право вибору і знайти такі рішення, які не посварять людей, а дадуть їм варіанти. І цей вихід буде шукатися в кожній з тих дванадцяти тисяч парафій. Бо люди мають навчитися навіть складні питання, де треба ділити майно чи визначатися, до якої парафії ти належиш, вирішувати так, щоб в основі був не тільки політичний вибір, а ще й євангельська любов.

За матеріалами ФБ-сторінки KyivTV

Протоиерей Георгий Коваленко
Людмила Филипович
Василий Климчук
Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості
Єдина помісна православна церква в Україні
Томос

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
513

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар