Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Кого відспівують волинські священики?

Версия для печатиВерсия для печати
17 березня 2016 | Православний погляд

На Волині поховали молодого воїна, який загинув під Дебальцевим. Цілий рік родина не знала нічого про його долю, вважаючи зниклим безвісті. До війни Олександр встиг лиш двічі потримати на руках свою маленьку донечку…

Земне життя раба Божого Олександра не досягло і 25-річної відмітки. Він народився 15 травня 1990 року, а день 18 лютого 2015-го став останнім, коли рідні спілкувалися з ним. Тому саме цю дату написано на хресті, і її вважають днем земної загибелі Олександра.

Олександр Кінах із села Годомичі Маневицького району служив у 128 бригаді і загинув тоді, коли українські військові виходили з-під Дебальцевого. Неоголошена війна більше року не віддавала його тіло рідним і близьким. Як невідомого солдата його поховали у Дніпропетровську. І тільки згодом став відомий результат тесту на ДНК…

***

...Такого багатолюдного похорону в селі Годомичі ніколи раніше не бачили. Благочинний Колківського округу протоієрей Петро Бугайчук сказав, що не завжди і на Великдень стільки людей приходило в цю сільську церквицю. А провести воїна в останню земну дорогу зійшлися і з’їхалися з усієї округи. Маневиччина прощалася вже із 16-м своїм солдатом, а отець Петро Бугайчук ховав уже десятого воїна.

Чин похорону очолив голова інформаційно-просвітницького відділу Волинської єпархії протоієрей Валентин Марчук. Уже не одного солдата хоронив отець Валентин, виконуючи свій священицький обов’язок, а мабуть, і більше десятка. У Романові під Луцьком, у Піддубцях, в Ощеві на Горохівщині, у Шепелі під Торчином, у Суську на Ківерцівщині…

Співслужили десять священиків. Звертаючись зі словом втіхи до родини і близьких — усіх, хто знав Олександра Кінаха, отець Валентин Марчук говорив про те, як важливо пам’ятати загиблого воїна і молитися за упокій його безсмертної душі. Як важливо вірити, що Господь простить йому гріхи вільні і невільні, що жертва, яку він віддав земній батьківщині своїм молодим життям, — недаремна, вона за спокій і мир.

«Сумує Церква, сумують люди, — сказав отець Валентин, —  бо нема більшого горя батькам, ніж ховати дитину. А в загиблого Олександра сиротою лишилася дочка, якій тільки трохи більше, ніж рік, і тато лиш два рази потримав її на руках. Церква буде молитися за те, аби гоїлися душевні рани родини, якій випав такий важкий хрест. Церква молиться за те, аби Господь подарував Україні те, про що люди мріють найбільше, — це мир».

За матеріалами сайту Волинської єпархії УПЦ

Волинська єпархія
протоієрей Валентин Марчук

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
1297

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар