Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

«Києве, мені страшно, що ти втратиш душу!»

Версия для печатиВерсия для печати

Відомий волонтер, голова Київської організації «Друзі спільноти святого Егідія» Юрій Ліфансе жорстко відреагував на випадок з безпритульним біля столичної лікарні швидкої допомоги.

«Києве, що з тобою? — написав Юрій на своїй сторінці у фейсбук. — Києве, місто святинь і революцій, що сталося з тобою, що ти так ставишся до своїх дітей? Чи то не твої діти, столице?

Мені важко знайти слова, щоб описати обурення і сум від того, що сталося.

Обурення, бо це не стане новиною. Новиною стануть центові коливання ціни на нафту, а Людина, що помирає… Хіба це новина?

Обурення, бо це сталося під стінами лікарні. І на все, що були здатні «лікарі», це подзвонити в неурядову службу порятунку.

Знаєте, що означає фраза «ведь в приемном отделении просто отказывались принимать неизвестного»? Скоріше за все, йому підсунули папірець про відмову від госпіталізації. Сьогодні це типовий прийом лікарень щодо бідних і бездомних. У 1990-х ми боролися, щоб їх забирала «швидка». Потім сідали в таксі й їхали за «швидкою», бо часом їх просто викидали за рогом. Сьогодні їм дають «підписувати відмову».

Пане мер, це стосується вас! Ви не можете залишитися осторонь! Пане відсутній-міністр-МОЗ, це ваші підлеглі!

Обурення. Йому знайшли місце під моргом… і ДВА дні ніхто не помічав оголеної Людини, сповитої шматком ковдри. Ніхто! Наче відходи, наче сміття...

Києве, мені сумно, що це сталося з тобою, що це сталося зі мною. Рідне моє місто, мені сумно, що ми не змогли вберегти Миколая, якого заживо підпалили не Березняках у 2015 р.

Місто моє, мені сумно, що ми не почули крику трьох бездомних, яких «у підвалі забивавли палками та ногами» в січні 2016-го.

Як почуємо ми далекий стогін Сходу, коли не чуємо зойків поряд із лікарнею?

Києве, мені страшно! Що зробиш ти зі мною, коли знайдеш мене «ледве живого» при дорозі? Я ж не вічний, і не сталевий — можу впасти. Чи не перейдеш на іншу сторону? Чи піднімеш мене?

Києве, мені страшно, що ти втратиш душу! Бо душу твою береже Людина. Навіть якщо вона без дому…»

Читайте також

Вечная память! Бездомный Николай, за жизнь которого два месяца боролись врачи и волонтёры, 31 марта умер

Беда с Николаем... Заключительное слово волонтёра

Юрий Лифансе
бездомні
Помощь бездомному Николаю
Бездомный Николай

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
2774

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар