Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

«Шлях додому» — у галереї «Соборна» відкрилася виставка художниць з Донеччини та Луганщини

Версия для печатиВерсия для печати
09 березня 2016 | Культура

Початок березня вже традиційно в Україні належить Шевченківським дням. Щороку, напровесні ми знову й знову звертаємося до поетичної і художньої спадщини Тараса Шевченка у прагненні віднайти сучасних себе. Хто ми, звідки, куди йдемо? Де наш дім і як стати собою на своїй землі?

Шляхом додому було життя Тараса Шевченка, який провів у засланнях понад 10 років свого життя. «Шлях додому» — так називається виставка у галереї «Соборній» художниць з Донеччини та Луганщини, які також не з власної волі залишили батьківщину і через свої картини підтримують зв’язок із рідною землею.

Про ідею та саму виставку розповіла одна з її учасниць та організаторів, художниця-переселенка Марія Рец: «Ми назвали виставку «Шлях додому». Це вже другий наш мистецький проект, який ми робимо з цією групою митців. Це жінки-художниці з Донбасу, переселенки, які об’єдналися зі спільною ідеєю. У нас виникла необхідність повернутися, згадати ті часи, коли Донбас не асоціювався із війною та руїною. А Донецьк був мирним, красивим містом, де усі ми разом займалися творчістю».

Що ж до того, як виставка об’єднала саме такі роботи, то авторки називають експозицію не інакше, як творчий експромт. «Галерея «Соборна» запропонувала нам виставитися, — оповіла Марія, — і ми зібрали разом усі роботи, які в нас були, і подумали: а що б це могло бути, про що ця виставка? І спільна ідея прийшла одночасно в голови кількох людей: «Шлях додому» — так вона повинна називатись, тому що це єдине, що об’єднує усі ці роботи».

Насправді, роботи різні, в кожного автора вони теж мають свої особливості. У фарбах, склі, в естампах відобразився як довоєнний світогляд, так і те, що відбувається на Донбасі нині. Це емоції, переживання, мрії художниць…

Одна з експозицій згуртована навколо портрету Тараса Шевченка.

Художниця Марія Рец

Ми звикли, що Кобзар — це Наддніпрянська Україна. Та сенси, закладені в його малярських і поетичних творах, змогли стати актуальними для всього українства. Тож на Донбасі люди так само можуть сказати:

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?

Система символів і цінностей, сконцентрованих у спадщині Шевченка, нині резонує по-особливому гостро і вкотре пророчо. Про свою роботу, портрет Тараса Шевченка, Марія оповідає дивовижну історію: «Цю роботу я писала іще у 2013 році, саме до ювілею народження Шевченка, у Донецьку. Вона експонувалася на Всеукраїнській виставці у Києві. Так у Києві і залишилась. А потім… приїхала я».

Більшість творів художниць — це краєвиди, натюрморти, портрети. Навіть важко іноді повірити, що полотна бачили не тільки пейзажі Донбасу, а й чули звуки пострілів. «Більшу частину робіт виставки я вивозила з Донецька під обстрілами. І лише невелика частина написана вже тут, у Києві», — каже Марія.

За допомогою пензля і фарб кожна з учасниць проекту розповіла про свій досвід втрати рідної землі. Для жінок — це можливість показати той світ, який у них лишився в минулому і в який вони поки не можуть повернутися, адже в ситуації відірваності від свого коріння, втрати власного минулого і непевності в майбутньому неможливо рухатися далі, поки ця втрата не буде усвідомлена, описана, проаналізована, а порожнеча — заповнена.

Так, художниця Юлія Крещак довгий час не могла взагалі нічого робити: «У мене були опущені руки. Я не могла творити, думати. Але зараз, слава Богу, все налагодилося. Допомагають подолати труднощі діти».

Художниця Юлія Крещак

Перемогти обставини та знайти в собі сили рухатися далі — ось що об’єднує усіх цих жінок. Кризова ситуація змусила їх по-новому поглянути на життя.

В Юлії Балабухи є картини, присвячені саме трагічним подіям війни: «Я усе це сприйняла дуже болісно. Але у своїх роботах утвердилася, що треба цінувати кожну мить. Ці події навпаки сформували в мені жагу до життя, я зрозуміла, що є важливим: життя, рідні, дім — цілий, не розвалений. Це найголовніше».

Художниця Юлія Балабуха

Виставка «Шлях додому» покликана продемонструвати всім, хто бачить Схід тільки у чорних і кривавих кольорах руїни, смерті і страждань, що є інший Донбас, і він живе в розчулених душах та творчій уяві. Донбас, куди варто буде повернутися. «Цією виставкою ми хотіли показати, — продовжує Юлія, — що ці події, рано чи пізно, закінчаться. І буде знову мирно і добре. Просто не треба зневірюватися, опускати руки, треба малювати. І це наш посил не лише до переселенців, а й до усіх людей. Бо вся Україна стикнулася з цією проблемою. Треба жити далі. І все буде добре. Кожен знайде свій шлях додому, тому що це важливо для людини».

Розмаїття жанрів і технік зможе задовольнити будь-якого поціновувача художнього мистецтва, а надто — вразити тих, хто звик вважати Донбас краєм більше шахтарів, аніж митців. Художниці упевнені: байдужим після відвідин виставки не залишиться ніхто. «Я сподіваюся,— розказала художниця Людмила Кизим, — що враження будуть різними. Тому що роботи різні. А ще — обов’язково позитивними. І люди, які прийдуть на цю виставку, вийдуть з усвідомленням того, що в наших серцях є любов, що наша творчість несе добро і позитив».

Художниця Людмила Кизим

А от єпископ Бородянський Варсонофій, який завітав на відкриття виставки в галерею «Соборну», побачив, передусім, віру і надію жінок, які зуміли опиратися складним обставинам і знайти сили дарувати радість іншим людям. «Ми просимо Господа Бога, щоб Він послав мир, спокій у серця наших людей. Я ж кланяюся перед цими жінками-художницями, які мають надію і не падають духом».

Єпископ Бородянський Варсонофій

Музичним фоном виставки стала композиція  Джамали «Шлях додому». В пісні є слова — артини унутма. Так кажуть усім, хто йде з дому, щоб вони пам’ятали, що в них є батьківщина, і поверталися туди.

Виставка діятиме до 13 березня 2016 р. щоденно з 10:00 до 18:00.

Галерея «Соборна» (вхід зі сторони автостоянки), Залізничне шосе, 3 (ст.м. Либідська). Телефон: (044) 529 03 59

ВХІД ВІЛЬНИЙ

галерея «Соборная» УПЦ
Тарас Шевченко

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
1672

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар