Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Хто є хто, або Псевдоніми і справжні імена апостолів Варфоломія та Варнави

Версия для печатиВерсия для печати

Триває апостольський піст, і тому сьогодні особливо доречним є згадати двох святих цього дня: апостолів Варфоломія та Варнаву. Ви скажете: щось я нібито чув про них… Здається, ім’я одного пов’язане з якоюсь особливою ніччю… Ось – згадав! Варфоломіївська ніч!!! А ім’я другого схоже на … Варавву, того, якого відпустив Пілат…. Хоча, можливо, це й не він…

Зауважимо: так, дійсно, це – не він. Та навіть більше – ані Варфоломій, ані Варнава – це зовсім не імена. Тоді що ж? Певну підказку дає те, що є спільним для обох: частка «ВАР». В Палестині воно вимовляється ближче до «БАР» та  означає «син», а, отже, слово, в якому воно застосовується, є аналогом нашого українського «по батькові» - Миколайович, наприклад. Але яким чином це стосується імен сьогоднішніх святих? 

Варфоломій

Спочатку про Варфоломія. Він входив до числа дванадцятьох найближчих учнів Спасителя. Але, якщо проаналізувати згадки, пов’язані саме з йменням «Варфоломій» - ми нічого не дізнаємося, окрім констатації факту: це ймення таки є в переліку Дванадцятьох.

Але зовсім інша картина відкривається, якщо подивитися глибше. За думкою багатьох дослідників Нового Завіту, серед яких, до речі, такий авторитет, як Іоанн Златоуст, Євангельські Варфоломій та Нафанаїл – це одна і та сама особа.

Просто слово «Варфоломій» трансформувалося з «Вар Птолемій» або, арамейською, «Бар Фалмай» - син Фалмая. А якщо Варфоломій і Нафанаїл – лише два імені одного апостола, тоді нам є що сказати про нього, спираючись не лише на передання, а й передусім, на Євангелія та Книгу Діянь.

Отже, тоді – це четвертий серед прикликаних Христом на служіння учень – після Андрія, його брата Симона Петра та Филипа, який і привів Варфоломія-Нафанаїла до Господа.

«Чи може бути щось добре з Назарета?» - спитав Нафанаїл у Филипа, коли той розповів йому про Спасителя, і у відповідь почув: «Прийди і подивися». Зразу після зустрічі з Ісусом вражений Нафанаїл (згідно з євангелістом Іоанном Богословом) виголосить: «Вчителю! Ти Син Божий, Ти – Цар Ізраїлю!».

Це переконання Варфоломій доведе відданою проповіддю про життя, спокутну смерть і Воскресіння Христові. Проповіддю, яка не зважаючи на багато перешкод і страждань, голосно пролунала з його вуст у численних містах Малої Азії, Індії та, зрештою, Вірменії. Саме там він мученицьки скінчив свій шлях, коли за наказом одного з вірменських володарів-язичників з апостола живцем було знято шкіру, а потім – відсічено голову.

Варнава

Тепер про Варнаву. Він був апостолом від 70-ти – тобто був обраний Христом для проповіді після третьої Пасхи, в останній рік земного життя Спасителя.

Суто кажучи, Варнава – це не ім’я, а прізвисько, яке апостол отримав за свою щедрість, коли продав власний маєток і поклав кошти до ніг першохристиянської громади – за це його було названо «сином втіхи» або «сином утішання» - «Бар Нава».

При цьому справжнє його ім’я – Іосія – або єврейською – Йошияху. Він був не просто релігійно свідомим юдеєм, а – левітом, тобто походив з коліна професійних священнослужителів Єрусалимського Храму. 

Відправлений батьками до Єрусалима на навчання, Варнава потрапив до видатного законовчителя Гамаліїла, де потоваришував з майбутнім апостолом Павлом. Зустріч з Христом зробила з колишнього левіта щирого християнина та палкого проповідника Євангелія. Варнава багато подорожував разом з Павлом, потім допомагав йому під час доленосного Першого Апостольського Собору, під час якого було прийнято рішення про хрещення необрізаних язичників, що відчинило двері християнської спільноти для всього світу.

Проповідував апостол не лише в Святій Землі, а й в Європі – саме його вважають першим просвітителем Рима та засновником єпископської кафедри в Мілані. А скінчив свої дні Варнава на острові Кіпр, де колись народився. Близько 62-го року його було на смерть побито камінням. Ховаючи тіло Варнави, апостол Марк поклав на його груди Євангеліє від Матфея, власноруч переписане мучеником. В 448-му році нетлінне тіло Варнави разом з Євангелієм було віднайдене, а Кіпрська Церква відтоді отримала статус Апостольської. 

Згадуючи Варфоломія та Варнаву, будьмо достойними подвигу апостолів, а для цього пам’ятаймо, що справжня проповідь Христа – це жертовний приклад нашого особистого життя, через який інші бачитимуть в нас Його правдивий Образ. 

Підготував протодиякон Микола Лисенко.

 

протодиякон Микола Лисенко
апостол Варфоломій (І)
апостол Варнава (І)

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
2111

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар