Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Гроші, тюрми, два борги

Версия для печатиВерсия для печати

Притча про немилосердного боржника та апостольське читання в неділю 11 після П’ятдесятниці.

СЛУХАЙТЕ ТАКОЖ: Притча про немилосердного багача. Чому Господь не пробачить нам провини наші?

Притча о немилосердном богаче

Нещодавно в розмові знайомий священик поскаржився: «Уявляєш, приходить до мене один і просить освятити машину. Сам вбраний у дорогий одяг, з золотим годинником на руці. Колісниця – новенька іномарка, джип з автосалону.

Після освячення починає питати мене про те, чому це ми в Церкві беремо з людей гроші. Я пояснюю, що ми не маємо права вимагати гроші за звершення Таїнств чи треб, а все, що люди залишають, – це добровільна пожертва. А він мені: «Я вже все знаю! Мені сказали в крамниці: зазвичай жертвують близько 200-300 гривень. Хіба не здирство?»

Тоді я йому пропоную: «Добре. Давайте відмовимось від грошей у стосунках. Не треба ніяких гривень. Просто я задовольнятиму усі ваші духовні потреби, а ви допоможете задовольнити мої житейські. Ось наприклад: в мене взуття зносилося та й ліки придбати треба. А ще вдома – четверо діток малих. То для них було б добре якихось продуктів та одягу…» Подивився на мене той чолов’яга круглими очима, помовчав трохи, а потім і каже: «Ні. Краще вже візьміть двісті гривень…»

Коли священнослужителям закидають грошову тему, по-перше слід зауважити: в православ’ї відсутні «обов’язкові платежі» у вигляді десятини, як у багатьох інших деномінаціях.

Водночас варто згадати слова, які цієї неділі лунають у храмах під час читання листа апостола Павла до християнської громади міста Корінф (подаємо паралельно переклад українською та російською).

 Апостол Павел Андрей РублевАпостол Павел. Икона из деисусного чина, 1410 год. Иконописец Андрей Рублев

Перше послання до корінфян святого апостола Павла. Глава 9, вірші 2–12

Якщо для інших я не Апостол, то для вас Апостол; бо печать мого апостольства – ви у Господі. Ось мій захист проти тих, що осуджують мене. Хіба ми не маємо влади їсти і пити? Хіба не маємо влади мати супутницею сестру – жінку, як і інші Апостоли, і брати Господні, і Кифа?

Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися? Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада?

Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон?

Бо в Мойсеєвому законі написано: не закривай рота у вола, що молотить (Втор. 25,4). Чи про волів турбується Бог?

Чи, звичайно, ради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає.

Якщо ми посіяли у вас духовне, то, чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне?

Якщо інші мають у вас владу, чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому.

***

Печать моего апостольства  —  это вы сами, ваша жизнь с Господом. Вот что я говорю в свою защиту тем, кто меня допрашивает.

Разве у нас нет права есть и пить? Разве нет права жениться и возить с собой жену из наших сестер, как остальные апостолы, как братья Господа или Кифа?

Или это только у нас с Варнавой нет права не работать?

А какой наемник воюет на собственные деньги? Какой земледелец, посадив виноградник, не ест своего винограда? Какой пастух не пьет молока от собственного стада?

Но это не только примеры из обыденной жизни, о том же говорит и Закон. Ведь в Законе Моисея написано: «Не надевай намордника молотящему волу». Разве о волах заботится Бог?

Не для нас ли Он это говорит? Это же для нас написано: «Пахарь пашет и молотильщик молотит в надежде на свою долю урожая».

И если мы, посеяв среди вас семена Духа, будем рассчитывать и на материальную долю урожая, неужели мы требуем слишком многого?

И раз другие пользуются правом на вашу помощь, то у нас куда больше прав!

И всё же мы никогда не пользовались этим правом, наоборот, мы миримся со всем, чтобы ничем не помешать Радостной Вести о Христе.

***

Ми живемо в часи, коли багато чого в нашому житті вимірюється грошима.

Також наш час по праву можна назвати ерою невиплачених кредитів – і в духовному розумінні, і в суто практичній площині.

Можливо, це зробить текст Євангелія цієї неділі для нас більш зрозумілим. Але перед тим, як вслухатись у нього, налаштуймося на те, що мова, звісно, не про гроші. Ідеться про те, що кожен із нас отримав від Бога величезний кредит. Ми не лише маємо можливість так чи інакше доторкнутись до краси нашого світу та до радості земного буття, але – передусім – можливість успадкувати Небесне Царство та Вічне Життя. І цей кредит неможливо оцінити, так само, як і оцінити в грошовому еквіваленті вартість наших ближніх: дітей, батьків, родичів та друзів…

І ще одна невеличка деталь: один талант означає вагу срібла, яка складає близько 26 кілограмів. Відповідно 10 тисяч талантів – це приблизно 260 тон срібла. А один динарій – срібна римська монета вагою близько 4,5 грамів. Відповідно 100 динаріїв – це трохи менше п’ятсот грамів цього дорогоцінного металу…

Отже, у євангеліста Матфея читаємо про те, як Господь розповів учням притчу про царя, який вирішив порахуватися з рабами своїми. Коли він почав рахуватися…

Притча о немилосердном богаче

Євангеліє від Матфея, глава 18, 23–35.

Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів; а як він не мав чим заплатити, то господар його звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і заплатити; тоді раб той впав і, кланяючись йому, говорив: господарю! потерпи на мені, і все тобі заплачу.

Господар змилосердився над рабом тим, відпустив його і борг простив йому. Раб же той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен.

Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи на мені, і все віддам тобі. Але той не захотів, а пішов і посадив його в темницю, доки не віддасть боргу.

Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.

Тоді господар покликав його і каже: злий рабе! весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?

І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.

Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провин його.

***

Рассказал Господь такую притчу: Царство Небесное подобно тому, как если бы некий царь решил получить долги с должников своих.

И вот привели к нему одного из слуг, который должен был десять тысяч талантов серебра.

А так как тому нечем было отдать долг, то царь повелел продать и его, и жену, и детей, и всё достояние его и вернуть долг.

Тогда слуга этот пал ниц и, кланяясь ему, воскликнул: государь, подожди ещё, и я всё верну тебе!

Смиловавшись над слугой, царь отпустил его и долг простил ему.

А когда слуга вышел, он встретил одного из царских слуг, который должен был ему сто динариев, и, схватив его, стал душить, крича при этом: верни мне то, что задолжал!

Тогда слуга этот припал к ногам его и стал умолять его: подожди ещё, и я всё верну тебе.

Но тот, не желая ждать, пошёл и заключил его в темницу до тех пор, пока он не вернёт то, что должен.

А другие слуги видели всё это и, удручённые происшедшим, пошли и доложили государю своему о случившемся.

Тогда призывает его царь и говорит ему: лукавый раб! Весь долг твой я простил тебе, когда ты умолял меня;

разве не должен был и ты помиловать слугу того, как и я помиловал тебя?

И царь в гневе повелел истязать его до тех пор, пока он не вернёт ему всё, что должен.

Вот так и Отец Мой Небесный поступит с вами, если каждый из вас от всего сердца не простит ближнему своему прегрешений его.

P.S.

Є одна важлива складова, без якої ми ніколи не навчимося прощати інших. Це – вміння бути вдячними Богові. Вміння бачити, скільки кредитів у вигляді милостей та дарунків ми отримуємо від Нього, і яку величезну кількість наших гріхів – душевних і тілесних, звершених та уявлених – Він нам прощає щодня. Тоді нам буде легше прощати 100 динаріїв образ, нерозуміння, можливо, навіть приниження та інших гріхів нашим ближнім.

Тим більше, що навчившись прощати, ми врятуємо не лише себе, а й тих, хто, перебуваючи поруч із нами, в наших вчинках побачить Бога, Його безмежні милосердя та любов.

Боже, бережи Україну!

Христос посеред нас!

І є, і буде!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

(На)поминальний піст

10 замечаний об Успенском посте — епископ Обуховский Иона

Воскресное апостольское чтение
Воскресное Евангельское чтение
Притча о немилосердном богаче

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
1589

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар