Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Дві правдиві історії з життя Філарета Милостивого

Версия для печатиВерсия для печати

Його природа ― доброта

23 жовтня ми вшановуємо день знайдення нетлінних мощей святителя Філарета (Амфітеатрова), Митрополита Київського.

Він перебував на цій кафедрі 20 років, від 1837-го до 57-го.

Ось лише кілька фактів з життя святителя Філарета. У 23 роки він ― ректор Севської семінарії, а в 33 стає на чолі Московської духовної академії. Ступінь доктора богослов’я він отримав не за численні наукові праці, а за бездоганне духовне життя.

Саме він відродив знамениту Оптіну пустинь, а під час перебування на Казанській кафедрі своєю проповіддю навернув до Христа понад 5 тисяч язичників.

У Києві святитель Філарет особливо опікувався духовними школами: серед 110-ти учнів Софійського училища 40 перебували на його особистому матеріальному утриманні.

У 1837-му році святитель Філарет, справжній аскет і молитвеник, таємно приймає схиму. Його молитва мала цілющу благодатну силу від Бога. А серед простого народу за своє надзвичайне милосердя до нужденних святитель отримав ймення «Філарет Милостивий».

Смирення святителя було таким, що навіть келійник міг його висварити за безкінечну милостиню всім, хто звертався по допомогу.

Обідрані злидарі були постійними відвідувачами дому Київського Митрополита. І в той час, коли келійників це відверто дратувало, сам владика Філарет завжди неприховано радів таким гостям, часто віддаючи їм усе до останньої копійчини.

Згадують випадок, коли святитель, отримавши чергове призначення, не зміг вирушити в дорогу, адже перед тим роздав усі гроші. Тому змушений був позичати на проїзд у свого студента!

Письменник Микола Лєсков, який закарбував образ святителя Філарета в одному зі своїх творів, писав: «…Він народився зі своєю добротою, як фіалка зі своїм запахом, і ця доброта була його природою…»

Історія перша. Святитель і юродивий

Серед друзів митрополита були різні люди ― іноді дуже знатного звання. Відомо, що він вів переписку з Патріархами Єрусалимським, Константинопольським та Олександрійським.

Але була ще одна близька йому духовно людина, яка, хоча не мала високого походження або статусу, проте закарбувалася в наших святцях.

Йдеться про дружбу святителя Філарета Амфітеатрова та Христа ради юродивого Феофіла Китаєвського.

Багато хто вважав Феофіла божевільним за незвичну поведінку. Мав сумніви стосовно нього і сам Київський Митрополит.

Якось владика Філарет несподівано навідав Феофіла в його келії, а той поставив самовар, аби почастувати високого гостя чаєм.

Коли чай був готовий, блаженний взяв посох архіпастиря та запитав: «А що коштує ця палиця?» ― «Нічого не коштує!» ― відповів здивований Митрополит. «Ні, вона коштує 25 карбованців!» ― вимовив Феофіл, після чого викрутив кран у самовара, і гаряча вода полилась на підлогу.

Засмучений, Митрополит Філарет швидко вийшов з келії старця.

А через кілька днів святитель вирішив прогулятись Голосіївським лісом. Несподівано на нього з кущів вискочив озброєний розбійник. «А що коштує ця палиця?» ― почув Митрополит знайомі слова, але тепер ― від нападника. «Та нічого не коштує…» ― відповів він. «Візьми ось гаманець. Зараз подивлюся, скільки там…»

Яким же було здивування владики, коли в гаманці виявилося рівно 25 карбованців!

Тоді зрозумів він пролиту гарячу воду, яка символізувала його можливе кровопролиття внаслідок нападу…

Відтоді Митрополит Філарет взяв преподобного Феофіла під свою особисту опіку, яка тривала решту його життя.

Історія друга. Святительські яблука

Видатний освітянин, Митрополит Філарет запам’ятався студентам Духовних шкіл не лише своїми лекціями ― хоча й вони були дуже популярними завдяки лаконічності, ясності та доступності.

Найбільший слід в душі студентів залишило виховання, отримане ними від святителя. Адже він ніколи не карав винних. Натомість діяв любов’ю та власним прикладом, ставився до вихованців, як до рідних дітей.

 Один зі студентів владики Філарета згадував: «Ми повадилися красти яблука з ректорського саду… І якось так захопилися, що не помітили, як з’явився сам ректор!

Впізнавши його, ми наче скам’яніли… «Що ж ви завмерли? Скоріше забирайте яблука, поки не прийшов садівник!» ― промовив Філарет, водночас допомагаючи учням ховати яблука за пазуху. «А тепер ― мерщій біжіть, а то дістанеться і вам, і мені», ― додав він, побачивши здалека садівника. Та вирушивши йому на зустріч, щоб відволікти його увагу.

Кілька днів наша компанія була страшенно засмучена… Від сорому і страху розплати ми не знали, куди заховатися…

А на четвертий день нашу компанію зібрали в окремій кімнаті, і замість покарання…несподівано принесли ціле блюдо різноманітних стиглих та смачних плодів з великим кухлем меду. «Від ректора», ― зауважив посильний.

«З якої ж такої нагоди?» ― перешіптувалися ми, з радістю приймаючи щедрий подарунок. Але ніякої нагоди не було, окрім тієї, про яку знали лише ми, і про яку, звісно ж, помовчували…

Ці ректорські груші й яблука ми їли з вдячністю та сльозами розкаяння…»

Святитель Філарет (Амфітеатров), митрополит Київський († 1857)
жития святых

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
2333

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар