Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Чому так важливо прощати напередодні Великого посту? (+аудіо)

Версия для печатиВерсия для печати
21 лютого 2015 | Редакция | Богослов’я

СЛУХАЙТЕ АУДІО: Прощення у часи війни та кризи - прот.Георгій Коваленко

Коваленко Лысенко

Піст – це подорож через пустелю нашого гріховного життя

— Отче Георгію, зазвичай вітають зі святами, а я вас вітаю з настанням Великого посту. Користуючись нагодою, прошу у вас пробачення. Адже піст починається з першої сходинки – з Прощеної неділі.

Як ви вважаєте, чому так важливо прощати саме напередодні Великого посту?

— По-перше, Бог простить, і я прощаю. Простіть і ви мене заради Христа.

По-друге, прощати потрібно, бо це є те, що заповідував нам Господь. Щодня ми читаємо молитву «Отче наш» і просимо в Бога простити нам наші гріхи, як і ми прощаємо тим, хто згрішив проти нас. Як бачимо, у час каяття неможна увійти без взаємного прощення. Не можна почати просити прощення у Бога, не попросивши прощення у ближнього.

Тому природнім є те, що перед початком Великого посту Церквою встановлена Прощена неділя – день, в який ми просимо пробачення і пробачаємо тим, хто згрішив проти нас.

Мета посту в тому, щоб підготуватися і дістатися Світлого Христового Воскресіння. Піст – це подорож через пустелю нашого гріховного життя з її спрагою за Божою благодатю до землі обіцяної, до джерела благодаті і вічного життя, до Світлого Христового Воскресіння.

Ми вирушаємо в подорож і тиждень за тижнем ітимемо до Пасхи. І радісно її може зустріти тільки той, хто відчув цю спрагу за Христом, хто пройде страсним шляхом разом із Ним.

Як радіти, коли згадуєш свої беззаконня…

— У продовження вашої думки: Євангеліє, яке ми читаємо в храмах у Прощену неділю, є своєрідною картою руху через цю пустелю людського гріха, наш дороговказ. Про один із його аспектів ви вже згадали – про прощення.

Мені особисто в цьому тексті подобається інша інструкція: Господь говорить про те, що ми під час посту повинні бути бадьорими. Не ходити з сумним — «пісним» — обличчям, не удавати з себе страждальців, а, навпаки. Чому так? Адже піст — це каяття, усвідомлення власних гріхів. Чи можна радіти, коли згадуєш свої беззаконня?

— По-перше, Прощена неділя це ще й спомин про вигнання Адама з раю. Як Адам, який сидить перед зачиненими дверима раю і плаче, розуміючи, що накоїв і що втратив, так само і ми починаємо плакати, розуміючи, що згрішили.

Але на відміну від Адама, якому було тільки обіцяно повернення до раю, на відміну від богообраного народу, ми знаємо, що попереду — Світле Христове Воскресіння, і двері раю вже відкриті для нас воскресінням Христовим.

Тому ми маємо зосередитися не на оплакуванні гріхів, а на самопізнанні. Каяття — це не плач, не емоція. Це пошук плевел гріха в нашому серці. Щоб очистити нашу душу, змити з тієї білої одежі, яку отримали під час хрещення, всі плями бруду гріховного, ми маємо їх спочатку побачити, знайти. І піст – це час пошуку, каяття і сповіді.

З іншого боку, «каяття» з грецької – це «переміна розуму». Ми маємо змінити власний розум. Маємо змінити власний світогляд. Від гріховних звичок і гріховного бачення життя повинні перейти до християнського бачення життя і того, як маємо поводитися з іншими людьми, в родині, на роботі.

Але піст — це не тільки час домашньої молитви і богослужіння в храмі, він має займати весь наш час. І в цьому контексті якраз Господь застерігає, що ми не маємо бути сумними і постувати так, щоб усі бачили. Піст насамперед має бути внутрішньою роботою для нас.

З іншого богу, Господь говорить, що де скарб наш, там і серце наше. Якщо наш скарб у земному, якщо це гроші, робота, їжа, навіть пісна, то ми не постуємо і не рухаємося в правильному напрямку.

Наш скарб – це наша безсмертна душа, наше вічне майбутнє життя і наше реальне сьогоденне життя, для якого Господь дав нам заповіді, які ми маємо втілити.

Особисто мені в недільному Євангельському читанні подобається більше всього про наші очі – про око, яке має бути чистим. Це наш погляд на довколишній світ, на інших людей, на самих себе. Ми маємо чистим оком дивитися на іншу людину, маємо знаходити в ній чистоту, доброту, божественне. Маємо шукати добро довкола себе, і тоді це добро буде наповнювати нашу душу.

А якщо постійно вишукуємо якісь недоліки, підмічаємо в людях якісь гріхи і тільки про це й говоримо, наше серце наповнюється брудом, злом. Здається, Серафим Саровський казав, що піст – це вибагливість до себе і поблажливість до іншого. Насамперед маємо дивитися в свою душу і в ній шукати паростки Божественного, паростки Божої премудрості і Божої благодаті.

Піст під час війни це, насамперед, служіння миру

— Надзвичайно вдячний вам за такі слова. Насамкінець хотілося б почути ваше пастирське благословення і поради мирянам саме на цей Великий піст, в який ми вступаємо в військовий час. Які пріоритети ми повинні ставити нині в першу чергу?

— Піст під час війни це, насамперед, служіння миру. Це молитва за мир. Це жертовне служіння ближньому, благодійна, соціальна і волонтерська діяльність. Бо піст — це не тільки занурення в себе. Ми маємо робити справи віри і це також дуже важлива складова посту.

І головне — ми не маємо перейматися понад міру земними турботами, про це також сьогоднішнє Євангеліє. Воно завершується словами: шукайте, перш за все, Царства Небесного, а інше все додасться вам. Так само і ми маємо збагнути справжню мету нашого земного життя. І якщо оберемо цей вектор, то про все інше попіклується Господь.

Протоиерей Георгий Коваленко
протодиакон Николай Лысенко
Прощеное воскресение
Великий пост

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
2178

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар