Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Чому до св.Олексія Голосіївського в Київ приїжджали за порадою навіть з Кавказу та Сибіру?

Версия для печатиВерсия для печати

Майбутній святий, в миру Володимир Іванович Шепелєв, народився на Пасху в 1840 році в Києві у збіднілій дворянській родині, яка виховувала дев’ятеро діток. Хлопчик від народження був німий. Але Господь відвідав його своїм дивом.

На Великдень 1853 року тодішній Київський митрополит, святитель Філарет Амфітеатров, запросив Володю разом із мамою до своєї домової церкви та після служби промовив до німого юнака: «Христос Воскрес!» І на третій раз уста Володимира відкрились. «Воістину воскрес!» ― вимовив у відповідь свої перші в житті слова майбутній подвижник.

Невдовзі мати Володі слідом за спочилим раніше чоловіком відійшла до Господа. Тому владика Філарет взяв зціленого сироту до себе в послушники. Вони часто разом їздили містом та роздавали нужденним милостиню, яку до хат таємно підкидав саме Володя, намастивши перед тим обличчя сажею ― щоб не впізнали...

Святитель Філарет надав сироті чудову домашню освіту, запрошуючи для нього найкращих професорів Київської академії. Тож невипадково юнак, сприйнявши настанови свого видатного наставника, обрав у житті духовну стежину: із 17-ти річного віку його зараховують послушником Києво-Печерської Лаври, згодом він приймає чернечий постриг з ім’ям Олексій та, врешті, стає священиком.

Подвижник дуже шанував святих. Одного разу в тонкому сні йому явився святитель Феодосій Чернігівський, якого отець Олексій дуже любив, та попросив поминати на Літургії його батьків ― ієрея Микиту та Марію. Тоді імена ці були невідомі, проте згодом, в архівах Видубицького монастиря було знайдено синодик саме з цими іменами, власноруч написаними святителем Феодосієм, який і підтвердив одкровення.

Від Бога отець Олексій мав талант передбачати майбутнє і провістив не тільки Жовтневу революцію 17-го року, але й подальше гоніння проти Церкви і християнства.

Але головним даром преподобного Олексія Голосіївського був талант духівника-сповідника, який підкріплювався даром щирої молитви і любові до ближнього. Усіх він приймав, як рідних, зустрічаючи словами «Сокровище моє!» Після чого щедро частував в келії та завжди допомагав ― і не лише молитвою та благословенням, а й часто ― грошима, адже йому було відкрито справжні потреби і стан відвідувачів.

У Голосіївську пустинь на сповідь до святого стікалися люди зі всієї України, з Петербурга, Москви, з Уралу, Кавказу, із Сибіру. Серед тих, хто шукав його духоносних порад, були й прості люди, й навіть єпископи та митрополити ― усі відчували дух Божої благодаті, який рясно спочивав на ньому.

24 березня 1917 року святий Олексій мирно відійшов до Господа, після чого відразу ж розпочалося його народне шанування.

Могила старця, що знаходилася в Голосіївському скиті Києво-Печерської Лаври, стала місцем паломництва і молитви, які не припинялись і в найважчі роки гонінь.

А у 1993 році відбулося урочисте відкриття нетлінних мощей святого Олексія, помолитися біля яких можна тепер у храмі відновленого Голосіївського монастиря.

«Постуйте так, щоб ніхто не знав про це», ― радив преподобний Олексій Голосіївський. А ще закликав до молитовних подвигів додавати справи милосердя, промовляючи: «Роби добро, поки руки теплі».

Нехай ці поради стануть усім нам в нагоді та допоможуть наблизитися до справжнього щастя, яке, за словами святого Олексія, міститься передусім в наближенні людини до Бога.

Покровський чоловічий монастир (Голосіївська пустинь) 
Преподобний Олексій Голосіївський (Шепелєв), чернець Печерський († 1917)
Микола Лисенко
прп. Олексій Голосіївський (1917)

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
1637

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар