Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Чи можна сьогодні навчити українців жити за християнськими принципами? Є вдалий досвід

Версия для печатиВерсия для печати

«Помолившись преподобним в печерах Київської Лаври, наша група продовжила екскурсію. І ось, спускаємося від Успенського собору, і тут один з наймолодших підходить до мене і каже: «Батюшка, ми йдемо по тих камінчиках, по яких ходили ті преподобні, у яких ми були сьогодні. Цим камінчикам уже 1000 років! І ми по них теж ступаємо…». Уявляєте, маленька дитина це зрозуміла! Відчула ту особливу благодать, усвідомивши, наскільки святе це місце», розповідає отець Віктор Квасньовський – настоятель Чудо-Михайлівського храму, що на Хмельниччині.

На Різдвяні святки до редакції «Православіє в Україні», спустившись по древнім лаврським камінцям, зайшли колядники з Хмельниччини. Ми вже знайомили наших читачів з протоієреєм Михайлом Варохабою, який будує великий сиротинець у смт. Віньківців, Хмельницької області.

Читайте також: Приклади, що надихають: на Хмельниччині буде сиротинець точно такий, як в Банченах

За словами батюшки будівництво триповерхового будинку вже на стадії завершення, і весною перші 30 дітлахів знайдуть собі домівку.

А поки що отець Михайло з помічниками привезли до столиці своїх підопічних із Духовно-просвітницького центру селища та усіх шкіл Віньковецького району. Переможці конкурсу в рамках предмету «Християнська етика», який до речі викладається в усіх місцевих школах, отримали можливість до своїх спогадів про зимові канікули додати ще й згадку про столичні пригоди.

Тож, пропонуємо розмову в один із Різдвяних днів у Лаврі з сучасними місіонерами та катехізаторами – священниками недільних шкіл, викладачами та методистами предмету «Основи християнської етики».

Наші співрозмовники поділилися досвідом про те, як домовитися з представниками інституцій освіти та батьками про викладання на постійній основі предметів з християнською направленістю. Говорили про видимі результати успішного викладання та вивчення предметів «Християнської етики». Розповіли й про те, як школярі своїх батьків «катехізують» та приводять до храму, використовуючи здобуті знання. Про це та інше, читайте в інтерв’ю.

 – Раді Вас вітати, отче Михайле, у ці Різдвяні дні у Києві. Розкажіть трішки про вашу поїздку до столиці.

– Ми з нашими дітками приїхали до стольного граду для того, щоб помолитися у стінах Київських святинь, долучитися до тієї християнської величі, яка панує у ці дні на нашій українській землі. Поїздку благословив наш правлячий архієрей митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній.

На жаль, не всюди змогли побувати, де хотілося б, це пов’язано з нашими політичними непорозуміннями.

– Ви маєте на увазі, що не побачили ялинки на Майдані Незалежності?

– Так, але вчора ми побували у Палаці «Україна». Там якраз була чудова вистава, пов’язана з хворобою нашого підростаючого покоління – комп’ютерами. Діти як зачаровані спостерігали за тим, що відбувалося на сцені. Здається, що вони були задоволені від побаченого, хоч і говорилося про шкоду, яку наносять комп’ютерні ігри дітям.

Діана Мельник, що стоїть поруч батюшки, відразу підтверджує: «Так. Дуже сподобалося. Там хлопчик Андрійко сидів за грою на комп’ютері цілими днями. І ось одного дня чарівник відправив його на особливе завдання –  потрібно було врятувати королівство Часу, котре захопила королева монстрів і Андрійку разом з Дідом Морозом, аби міг настати Новий рік, довелося боротися зі злом не в віртуальному, а в реальному світі. Зло було переможене добром».

***

– Отче, розкажіть більше що це за унікальні дітки, які з захопленням дивляться вистави на такі не популярні теми в їх віці?

– Це вихованці нашого духовно-просвітницького центру, який діє у Віньківцях. Ми якраз маємо пряму духовно-виховну ціль – навчати підростаюче покоління таким чеснотам, як – честь, мораль, відданість, доброта, справедливість і т.д.

А ще одна частина дітей нашої групи – із загальноосвітніх закладів нашого району, у яких викладається «Християнська етика» (Віньковецький район, Хмельницька область). Всього сто дітлахів.

***

Діти та батьки, або Наші найкращі катехізатори 

До розмови приєднується  протоієрей  Василій Каракацюк – настоятель Успенського храму с. Дашківці Віньковецького району.

– Особисто для мене та наших вірян – ця поїздка дуже корисна. Тому що тут ми маємо можливість познайомитися з вчителями та дітками з усього району. У конкурсі з «Християнської етики», який проводили у районі, брали участь і  наші дітки. 

Ціль організації такої поїздки – віддячити дітям за їх труди.

– Я так розумію, Ви ведете недільну школу?

–  Так.

– А хто викладає «Християнську етику»?

– Моя дружина - матінка Олена.

– І як діткам, подобається?

– Думаю, що так, тому що у матінки є талант дуже гарно розповідати.:) Цей предмет не зачіпає конфесійних та релігійних моментів. З допомогою курсу «Християнська етика» виховується вірне сприйняття світу та даються такі базові духовні орієнтири, як милосердя, любов, повага один до одного. Є можливість дізнатися про найцікавіші українські традиції.

– Чи багато серед тих дітей, які вивчають християнську етику у школі таких, що ходять і до храму?

– Майже всі. З 1 по 9 клас у загальноосвітній школі викладається предмет, і ці ж дітки приходять до нас у храм, до того ж, більшість з них продовжують заняття у недільній школі.

– А були такі, які почали вивчати цей предмет, і почали воцерковлюватися?

– Так, звичайно.

А ще частіше через дітей і батьки починають пізнавати Бога. Тому що малеча приходить зі школи, починає ділитися і враженнями, і знаннями... Вони - наші перші катехізатори.:)

***

Розмову підхоплює протоієрей  Віктор Квасньовський – настоятель Чудо-Михайлівського храму с. Осламово.

– Ми теж приїхали з переможцями у конкурсі «Зерна духовності». Всі ми тут, в першу чергу, щоб вклонитися нашим великим святиням, і можна так сказати - поглибити так би мовити деякі теоретичні знання. 

У нас предмет викладається з 3-го по 9-й клас. Участь у конкурсі учні брали за бажанням, і хто набрав найбільшу кількість балів, той і виграв поїздку. 

Я був у комісії, поспілкувався з кожним учасником і був вражений. Бувало, що діти дуже глибокодумно, відповідали на досить складні запитання з предмету. До того ж, розповідали досконально про основи церковного життя, і досить непогано орієнтувалися у канонах Православної Церкви.

– А яке, на вашу думку, запитання було найскладнішим?

– Непростим - про Заповіді Божі. Чи всі дорослі зможуть їх назвати? А це було запитання для учнів 5-6 класів. І діти перераховували всі заповіді по порядку, не збиваючись, та ще й зуміли чудово розтлумачили їх… Ви знаєте, це свідчить, в першу чергу, про їх відповідальне ставлення до предмету.

І все, що вони вивчають з спецкурсу, допомагає не тільки їм, а й їхнім родинам. Буває, що батьки, дідусі чи бабусі приходять до церкви і кажуть: «Мені дитина розказувала, що таке й таке буває…, а я ніколи й не знала, навіть подумати не могла б».

І таких випадків багато. Дитина, приходячи додому, розказує батькам, рідним, близьким, що таке свято Різдва Христового, що таке Великдень, і як ці свята правильно святкуються. Завдяки цьому дорослі коли приходять до церкви, вони вже розуміють сутність свята – що це не просто освятити «паску» чи набрати води...

Батьки, допомагаючи робити домашні завдання дітям, самі багато чому навчаються. Починається піст, син чи дочка приходить до дому і каже, що буде постувати, дивися, вже й уся сім’я долучається. Дитина стає на молитву, і, напевно, батькам стає соромно, вони стають поруч і теж підносять молитву Богові… А потім і до церкви приходять.

Ми вчимо повазі до старших, до батьків, любові, милосердю, співчуттю, доброзичливості. Є такі діти, що навіть не знають що це таке...

Матінка Олена, вчитель «Християнської етики» про те, як усе починалося.

– Тільки но ми з о. Михайлом почали робити перші кроки по впровадженню «Християнської етики» в школах, більш за все почали переживати діти. Вони ще не підозрювали, що це буде... Думали «ще один складний предмет»...

Коли я вперше прийшла до школи і стала розповідати про те, чому потрібно слухатися батьків, допомагати іншим,  - виявилось, що це те, про що діти і самі хотіли почути. І от ми почали розмовляти про прості істини, про духовну складову життя, і їх це зацікавило. Вивчаючи 10 Божих Заповідей, були такі відкриття: «А ви знаєте, - казали діти, - а ми й не знали, що казати:  «о, Боже!» - це гріх».

Ми вчимо повазі до старших, до батьків, любові, милосердю, співчуттю, доброзичливості. Є такі діти, які навіть не знають, що це таке. На уроках все це розтлумачується: як всі ці чесноти виховати в собі, а потім зуміти ними скористатися у житті.

Дякувати Богу, я вже 7-й рік викладаю «Основи християнської етики», і діти у 7-му класі тепер чітко розуміють те,  чого деякі дорослі так і не зрозуміли за все життя. Вони усвідомлюють, що людина чогось досягла не тоді, коли стоїть на якомусь високому соціальному щаблі, а тоді, коли вона вміє вибачитися та вибачити.

«За знання по цьому предмету учні та вчителі відповідають, перш за все, перед Самим Богом» - говоримо ми нашим учням. Тож, коли у дитини з’являється такий Вчитель, як Господь, та прагнення не засмутити Його, то і усе життя набуває вищого сенсу і вірного напрямку.

Буде рузультат, якщо є синергія небайдужих людей: вчителів, влади, священиків та інтузіастів

– Наскільки я знаю, в Україні в цілому досить складна ситуація із впровадженням цього предмету.  Він факультативно викладається, але не у всіх школах. Яка ситуація у вашому регіоні?

– Майже у кожній школі нашого району цей предмет введений, як курс за вибором. Кожного навчального року ми збираємо заяви-згоди усіх батьків на введення такого курсу. На зборах батьків ми вчителі, розповідаємо, для чого він потрібен, а потім вже районний відділ освіти та дирекція школи виділяють необхідну кількість годин.

О. Михаїл додає, щобагато чого залежить від співпраці з органами освіти: «Завідуючий відділом освіти в нашому районі – церковна віруюча людина – Олександр Григорович Рудницький. До нього ми й апелюємо, і він завжди допомагає. Коли є розуміння батьків і освітян, що предмет – необхідний, тоді і виходить ефективно впроваджувати такий курс».

***

Когут Валентина Йосипівна – методист районного кабінету Віньковецького відділу освіти сім`ї та молоді і вчитель «Основ християнської етики», викладач Закону Божого при Духовно-просвітницькому центрі про методичне забезпечення:

– Вивчення курсу «Основи християнської етики» здійснюється за чинними навчальними програмами для учнів 1-11 класів, затвердженими МОН України на 2013-2014 н. р.

Забезпечення викладання курсів духовно-морального виховання  здійснюється на основі навчально-методичних комплектів (підручники, робочі зошити, методичні посібники для вчителів, хрестоматії),  розроблених Київським міським педагогічним університетом ім. Грінченка, Національним університетом «Острозька академія», які отримали гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України».  В основному, ми використовуємо видання Острозької академії, створені  авторським колективом під керівництвом професора Жуковського В. М.,  різні методичні посібники для вчителя, журнали  «Слово вчителю», «Шишкин лес», та, все ж, основне наше джерело – це Інтернет.

За сприяння о. Михаїла,  придбано навчальну  літературу – підручники, зошити  для усіх учнів району. Це, звичайно, немалі кошти, але таке забезпечення сприяє  більш ефективному вивченню предмету.  

Матінка Олена додає, що початкові класи сьогодні повністю забезпеченні книжками та зошитами, які розроблені інститутом Грінченка, а також Е.В. Бєлкіною та нині покійним отцем Лонгином (Чернухою). Завдяки о. Михайлу, тільки но ця література з’явилася, її отримали всі школи району.

І ще декілька важливих слів про актуальність викладання предмету «Християнська етика» 

Продовжує Валентина Йосипівна:

– Християнська етика – це не математика: вивчили, здали екзамен і можна ставити оцінку за знання. Це предмет, результати якого покаже життя, саме воно буде найкращим екзаменатором. Але я думаю, що навчившись певним азам мудрості, доброчинності, діти пронесуть їх у своєму серці через усе життя.

Хочеться вірити, що зерна духовності, які  дбайливо сіються у душах наших дітей, проростуть щирими сходами і дадуть багатий врожай  кращих рис української ментальності, котра базується на втіленні ідей християнського віровчення: життя з Богом в серці, любов та повага до батьків і ближніх, совісність, порядність, співчуття, милосердя, доброта, людяність.

***

– Скільки викладачів «Основи християнської етики» у районі сьогодні?

– 19.

– Наскільки мені відомо, в Україні існує певна проблема з кадрами. Цей предмет, звичайно, міжконфесійний. Та, на мій погляд, такий курс мусить викладати людина, яка сама живе за християнськими законами.

– Викладання основ християнської етики в загальноосвітніх навчальних закладах можливе лише за письмової згоди батьків та за наявності підготовленого вчителя. Наші викладачі, в основному, – православні люди, котрі мають вищу освіту, на базі якої пройшли ще й курсову перепідготовку.  Вона  здійснюється на курсах підвищення кваліфікації у Національному університеті «Острозька академія», при Хмельницькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти.

***

Кандьова Тетяна Олегівна – представник благодійної організації «Діти майбутнього». Саме вони допомогли здійснити цю поїздку.

– Горонюк Ольга Всеволодівна, голова правління організації започаткувала гарну традицію – другий рік поспіль ми організовуємо для діток і з недільних шкіл, і з Духовно-просвітницького центру поїздки до Києва. Цього року -  це 100 дітей і 11 керівників. Ми приїхали на 3 дні, і за цей час провели для дітлахів різноманітні екскурсії та побували на цікавих Різдвяних заходах. Звичайно, більшу частину часу ми залишаємо на відвідини святинь Києва – головне, Києво-Печерської Лаври.

Наша організація називається «Діти майбутнього» не випадково. Ми сподіваємося, що діти якими ми опікуємося сьогодні – це наше добре майбутнє. Сьогодні даруючи їм трішки радості, надаємо їм додаткові можливості і стимули трудитися над собою, своєю душею. Вже сьогодні ці діти дивляться на життя інакше – добріше, чесніше... І таким дітям хочеться особливо допомагати і, таким чином, робити свій маленький вклад у розвиток нашого суспільства.

Звичайно, ми опікуємося і сиротами, разом з отцем Михайлом будуємо великий сиротинець у Віньківцях.

***

І найголовніше  про столичні пригоди вустами учасників :)

Мельник Діана Олександрівна : «Найбільш мені сподобалась вистава в Палаці «Україна», про яку я вже казала.

Ще ми побували в Океан-Плазі, там знаходиться гігантський акваріум з різними видами риб. Сьогодні відвідали Музей історичних коштовностей України. Багато прикрас, зброї, обладунків, одягу ми бачили і раніше - у підручниках по історії. А тепер ця вся краса знаходилась всього в кількох сантиметрах від нас.

У Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни - така величезна кількість експонатів... А ще відвідали Києво-Печерську лавру, побували у Ближніх печерах, приклонились мощам святих. І смачно пообідали в братській трапезній монастиря, за що щиро вдячні монастирській братії!

Випадково це, чи ні, але цього року ми, як і минулого, зустрілися із колядниками з Румунії, яким знову заспівали колядку нашою рідною мовою, а вони нам - румунською.

І аж дух захоплювало, коли ми заколядували всі разом і прославили новонародженого Христа. Ще нас обіцяли відвезти до цирку та дельфінарію!».

Гладиш Дмитро, учень 9 класу, розділив захоплення подруги. І повідомив, що предмет «Основи християнської етики» він вивчає давно, а найбільше любить досліджувати життя Ісуса Христа.

Над матеріалом також працювала Олена Каракацюк.

Фото Володимира Гудованого.

Хмельницька єпархія
Протоієрей Михайло Варохаба
викладання у школах християнської етики
основы христианской этики
Христианская этика в школах

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
3969

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар