Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

Афонські монахи — Україні: «Ми любимо вас і бажаємо, щоб усі ми зустрілися в раю»

Версия для печатиВерсия для печати
20 вересня 2016 | Жити в Церкві

Лекцію, присвячену самопізнанню сучасної людини, презентував у Відкритому Православному Університеті чернець-афоніт ієромонах Хризостом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

«Сучасна людина та значення самопізнання». Лекція ієромонаха Хризостома Кутлумуського

У Відкритому Православному Університеті відбулася лекціїя ієромонаха Хризостома +ВІДЕО

Після чого усі бажаючі (і ті, хто був у залі, і ті, хто дивилися онлайн-трансляцію) змогли поставити СМС-запитання святогірським гостям. Пропонуємо вашій увазі найцікавіші відповіді.

— Що Афон, монахи Святої Гори знають про нас, українців?

Ієромонах Хризостом:

— Афон – це не одна людина. Ієродиякон, наприклад, дуже добре знає історію, я добре знаюся на богослов’ї, але при цьому, якщо брати до уваги історію, я не пам’ятаю жодної дати J.

У кожного з нас є свій талант до чогось. Важливо не те, що ми знаємо, важлива не інформація. Важлива мудрість. Тому що через інформацію ми втратили знання і мудрість, я із цього починав свою лекцію.

Як монахи, ми виходимо за межі, які нам пропонує інформація. Є аскети-отці, які нічого не знають про Україну. Але у своїй молитві, у чистому серці, у любові вони вміщують кожну людину. І завдяки їхній молитві Україна живе, розвивається.

Вочевидь, завдяки цим молитвам Україна бореться, має сили продовжувати боротьбу, не втрачає надію. Тобто, той, хто молиться з чистим серцем, з чистими помислами, не повинен знати щось. Він повинен молитися і вірити.

Моліться. Не треба шукати якусь інформацію, тому що тоді ми забудемо про молитву.

Я хотів би також додати, що ми любимо вас. Ми бажаємо, щоб усі ми з вами зустрілися в раю. Те, що ми маємо робити, — це ділитися любов’ю один із одним.

Ієромонах Хризостом, керівник монастиря Кутлумуш, представник ігумена

— Отці, можливо є те, про що вас не запитали, але що ви самі хотіли б нам сказати?

Ієромонах Хризостом:

— Так, це те, що я кажу всім людям, особливо, звертаючись до молоді. Життя — це не гроші, це не якийсь спосіб чи стиль життя, не популярність і не прагнення бути відомим. Це все субстрати, певна імітація.

Справжнє життя — це любов, доброта і співчуття. Саме цьому нас вчить Бог і ніхто інший.

У нашій православній традиції дуже важливу роль відіграє особа. У грецькій мові слово «обличчя» є похідним від словосполучення «вид спереду». Тобто, це те, що бачить той, хто стоїть навпроти нас. Від того ж кореня походить слово «особистість».

Для того щоб увійти до раю, ми маємо розвинути власну індивідуальність, особистість. Особистістю ми стаємо тоді, коли вступаємо у зв’язок з іншою людиною.

Коли ми йдемо причащатися (а ви пам’ятаєте фразу, що ми маємо не боятися і йти вперед до пізнання Бога. Про існування Бога і страх перед Богом є і у диявола, але в нього немає любові), коли ми йдемо в Церкву, де дуже часто є люди літнього віку, люди з психологічними проблемами,  — серед них, напевно, чимало людей, яких ми б не хотіли мати серед наших друзів. Але ми маємо все ж таки зробити зусилля і полюбити їх.

Коли ми полюбимо таких людей, ми таким чином станемо ближчими до Бога, причащаючись тими проблемами, якими живе інша людина, поділяючи їх.

Є дуже гарний подвиг, який усі ми можемо здійснювати, — це встановлення стосунків із людьми. Тому що у рай ми прийдемо як ті, хто створив гарні стосунки з іншими. Тож самопізнання є дуже важливою умовою, щоб пізнати іншого.

Потрібно намагатися встановити гарні стосунки з людьми, з якими ми побралися, з нашими дітьми, сусідами. У такий спосіб ми скористаємося тим часом, який нам відведений. Ми всі є православними, і у Православ’ї є така традиція. Український народ теж її має, він такий само, як і всі інші православні християни. І перш ніж Захід нас поглине, видозмінить, нам потрібно набути нашої православної ідентичності, і тоді ми будемо жити щасливо.

Ієродиякон Хризостом, співавтор ідеї Відкритого Православного Університету

Ієродиякон Хризостом:

— Я хотів би ще додати. Любов — це може бути гарне слово, чистий популізм. Можна говорити про любов, про стосунки, про особистість, але нічого із цього не проживати у власному житті. Це велика брехня і неправда, тому що дуже часто я перетворююсь на споглядача. Я просто споглядаю життя і не беру в ньому участі.

Вочевидь причиною цього стало телебачення: коли я сиджу, гарно розмістившись у своєму кріслі, і дивлюся на трагічні речі, які мені показують, — війну, вбивства, злочини... Мене це зворушує, розчулює, засмучає зараз, а наступної миті я вже забуваю про це. Я просто дивлюся...

Християнська філософія говорить нам, що ми маємо брати участь в усьому, що з нами відбувається. Любов починається з маленьких речей, зі щоденного життя, з малих незначних дій, на перший погляд незначних вчинків, жестів. Якщо я буду стежити за тим, щоб у моєму повсякденному житті не давати егоїзму взяти верх над собою, я у певний момент прийду до розуміння, що таке любов, і набуду цієї любові у своєму житі.

Прп. Порфирій казав: якщо я знаходжуся в кімнаті і забув зачинити двері, кричу, прошу про допомогу, тоді я неправильно поводжуся по відношенню до Бога, до інших. Треба всі ті найменші речі, які я роблю, робити правильно, розуміючи наслідки. І з малого я прийду до великого.

Продовження читайте: Отець Хризостом — про мости зі світом, Фейсбук та автокефалію в Україні

ієромонах Хризостом
Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості
монастир Кутлумуш на Афоні

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
1476

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар