Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

7 листопада — Димитрівська батьківська поминальна субота

Версия для печатиВерсия для печати
07 листопада 2015 | Церковне свято

МОЛИТВА ЗАУПОКІЙНА

Господи! Даруй вічний спокій у Царстві Небесному всім нашим одвіку спочилим близьким, родичам, друзям. Пом’яни, Господи, перед Престолом Твоїм святим усіх членів нашого роду – навіть тих, чиї імена ми вже не пам’ятаємо, та зігрій душі їхні Своєю милістю. Благослови, Господи, Твоєю ласкою тих спочилих, за кого немає кому помолитися.

Даруй, Боже, вічну радість і спокій усім невинно загиблим. Пам’ять про них нехай збереже в наших серцях людяність, а їхні пролиті сльози, кров та молитви будуть прийняті як покута та наблизять довгоочікуваний мир в Україні.

Твоєю всеперемагаючою любов’ю прости усім нашим спочилим всі їхні гріхи – вільні й невільні. Зроби їх, Боже, причасниками Твого Світлого Воскресіння та спадкоємцями Вічного Блаженства, Амінь.

СЛУХАЙТЕ: Православний календар. Димитрівська поминальна субота

***

Субота на цьому тижні – незвичайна, адже ми звершуємо особливе молитовне поминання усіх спочилих родичів і близьких.

У церковному календарі її назва — Димитрівська батьківська поминальна субота. Історія її виникнення пов’язана з кількома святими, а разом із тим – зі старовинною давньоруською традицією вшановувати цього дня наших предків.

Історія виникнення

Звідки походить ця назва? По-перше, Димитрівська є суботою, найближчою до 8 листопада — дня пам’яті святого Димитрія Солунського, до речі – покровителя воїнів.

По-друге, восени 1380 року до цього додався ще один зміст: на Куликовому полі, захищаючи Вітчизну, війська благовірного князя Димитрія Донського здолали татаро-монгольське військо Мамая. Полягли тисячі русичів. Поховання та відспівування героїв тривало довго. Князь Димитрій Донський доклав усіх зусиль, щоб достойно вшанувати полеглих.

Отже, тієї осені до молитов за спочилих предків додався й плач за загиблими воїнами. Відтоді й пішла традиція на початку листопада, найближчої до дня Димитрія Солунського суботи, особливою молитвою і поминанням вшановувати усіх воїнів, які поклали життя за ближніх на полі брані, всіх безвинно убієнних, а разом із ними – всіх од віку спочилих батьків, братів і сестер наших.

Традиція Димитрівської суботи притаманна лише Русі – це благочестиве встановлення саме нашого народу. Це воістину народна ініціатива, адже існувала багато століть поспіль, хоча офіційно була визнана лише в 1903 році.

Важливі факти

Феноменом Куликовської битви, який нам сьогодні варто вивчити та наслідувати, стало об’єднання зусиль руських князів – найпотужніше після страшного уроку поразки на Калці. Серед загиблих високопосадовців згадується 20 галицьких та 30 литовських бояр. Було на Куликовому полі також кілька литовських князів (Київ тоді перебував у зоні впливу саме Литовського князівства). Один із них, Андрій Ольгердович, князь Полоцький, грав у битві визначну роль.

Та найцікавіше те, що головнокомандувачем військ Димитрія Донського, людиною, яка зробила вирішальний внесок у перемогу русичів, був воєвода Боброк з Волині. Він же – безудільний князь Димитрій Михайлович Боброк-Волинець, за деякими дослідженнями – родич князів Острозьких.

Ще один важливий момент, пов’язаний з традицією заупокійної молитви за загиблими воїнами: її фактично встановив преподобний Сергій Радонезький. І зробив це – безпосередньо під час Куликовської битви.

Як розповідає передання з життя святого Сергія, він від початку благословив русичів на цей подвиг та дав князю Димитрію в духовну допомогу ще й двох своїх ченців — Ослябю та Пересвєта. А коли побоїще розпочалося, преподобний Сергій, сповіщений про це Духом Святим, став на молитву, яка тривала кілька днів. І щоразу, звершуючи літію за новопреставленими загиблими, Сергій називав відкриті йому Богом нові й нові імена полеглих героїв.

Таким воістину дивовижним було перше Димитрівське поминання – звершене фактично в режимі реального часу.

Практичні поради

Зазвичай цього дня та напередодні православні відвідують храм, де служать заупокійні відправи: ввечері п’ятниці — Парастас, вранці суботи — Літургію, а після неї – велику Панахиду.

Димитриевская поминальная суббота

Що важливо зробити в цей день? Насамперед, потурбуватись, аби за наших рідних спочилих була принесена безкровна жертва у вівтарі під час Літургії. По-друге, нам треба намагатися в ці дні особисто брати участь у богослужінні, і, бажано, причаститись Святих Христових Таїн, молитовно згадуючи наших померлих.

Не зайвою в цей день буде і адресна допомога людям, про біду яких ми знаємо, і така милостиня в ім’я померлого буде зарахована як його власна добра справа.

Іноді доводиться чути запитання: чому важливо робити добрі справи на спомин за спочилих? Який у цьому сенс?

Це важливо тому, що на тому світі людина, позбавлена тіла, позбавляється й можливості робити добрі діла, а вони є необхідними в справі нашого спасіння. Тож тепер зробити ці добрі діла – місія їхніх дітей і нащадків, тобто нас з вами. І зробимо ми їх чи ні, залежатиме від головного – від того, наскільки сильно ми їх дійсно любимо.

Святе Письмо, що читається Димитрівської суботи

Щоб настрій заупокійної молитви за наших спочилих був по-справжньому християнським, варто вслухатися у тексти Святого Письма – спочатку Апостола, потім – Євангелія, що читаються цього дня.

Димитриевская поминальная суббота

З першого послання святого апостола Павла до мешканців міста Солунь (4 глава, вірші 13-17)

Hе хочу ж, браття, лишати вас у незнаннi про померлих, щоб ви не сумували, як iншi, що не мають надiї. Бо коли ми вiру­ємо, що Іісус помер i воскрес, то й померлих в Iісусi Бог приведе з Hим. Бо це говоримо вам словом Господнiм, що ми, якi живемо i залишимося до пришестя Господнього, не випередимо помер­лих, тому що сам Господь у час сповiщення, при голосi архангела i сурми Божої, зiйде з неба, i мертвi у Христi воскреснуть ранiш; потiм ми, що лишились живими, разом з ними будемо пiд­несенi на хмарах назустрiч Госпо­девi у повiтря i так завжди з Господом будемо.

 ***

З Євангелія від Іоанна (5 глава, вірші 24-30)

Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерті до життя. Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду. Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене. 

 Фото зі сторінки митрополита Олександра (Драбинка) у фейсбук

#ОТЧЕНАШ радить:

ПОСЛУХАТИ

Православний календар. Поминання померлих. Молитва за упокій

ПОДИВИТИСЯ

Димитрівська батьківська субота: що ми можемо зробити для тих, хто відійшов у вічність?

Димитрівська батьківська субота: не забудьте пом’янути померлих

ПОЧИТАТИ

20 вичерпних відповідей про ПОМИНАННЯ СПОЧИЛИХ

Протоиерей Владимир Ровинский. Гребешок на тот свет, или Размышления о борьбе с погребальными суевериями

Игумен Валериан (Головченко). Память смертная – это маленький рюкзачок, который всегда с тобой

Протоиерей Василий Яковчук. Димитриевская родительская суббота: зачем быть в храме в этот день

Протоиерей Александр Авдюгин. Димитриевская родительская суббота. Мысли о себе самом

поминание усопших
поминання померлих
Димитриевская родительская суббота

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
5446

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар