Логотип "Православіє в Україні"
Отримування розсилки на e-mail

Вы здесь

1 листопада в церковному календарі. Притча про сіяча

Версия для печатиВерсия для печати

Спільна молитва на цей день.

Господи! Упокой в Твоїх світлих оселях загиблих пасажирів російського літака, а разом з ними – усіх, невинно та несподівано загиблих. Прости їхні гріхи та прийми страждання як каяття. А усім їхнім рідним та близьким дай, Боже, розраду, захисти від відчаю, та нагадай, що у Тебе немає мертвих, і що всі ми маємо надію на зустріч у Твоєму Царстві. Амінь!

Авиакатастрофа на Синайском полуострове

***

1 листопада – день перенесення мощей шанованого в нашому народі болгарського преподобного Іоанна Рильського.

Цього ж дня ми також згадуємо пророка Божого Іоїля, який провіщав сходження Духа Святого по вірі в Сина Божого, та святого воїна-мученика Уара.

***

Недільне Апостольське читання

Цієї неділі ми продовжуємо читання з листа святого апостола Павла до Галатів, а саме – завершуємо його останню, 6-ту главу.

Коротко нагадаємо: галати – кельтські європеоїдні племена, які внаслідок експансії опинилися в центральній частині Малоазійського континенту та створили там Галатійську область. Серед галатів-християн, навернених з язичництва, почали проповідувати вчорашні юдеї, знавці Мойсеєвого Закону. Задля того, щоб дискредитувати апостола Павла, вони закликали галатів обрізуватися, покладаючи в цьому основу їхнього Спасіння у Вічності. При цьому заклик до обрізання ставав для юдеїв-проповідників своєрідною страховкою на випадок претензій з боку співвітчизників – таким собі «патентом на благонадійність», який застрахує їх від переслідувань з боку «свідомих» юдеїв, для яких Хрест Христовий залишався спокусою.

Це викликало бурхливу реакцію Павла та спонукало його до написання цього послання, в якому цієї неділі ми зокрема чуємо такі його слова:

«Бачите, як багато я написав вам власною рукою. Тi, якi бажають хвалитися плоттю, примушують вас обрізуватися тільки для того, щоб їх не гнали за хрест Христов, бо й самі тi, що обрізуються, не дотримуються закону, але хочуть, щоб ви обрізувалися, аби похвалитися вашою плоттю. 

А я не бажаю хвалитися, хiба тiльки хрестом Господа нашого Iісуса Христа, Яким для мене свiт розп’ятий i я для світу. 

Бо у Христi Iісусi не має ваги нi обрiзання, нi необрiзання, а нове творiння. Тим, якi живуть за цим правилом, мир їм i милiсть та Iзраїлевi Божому. А втiм, нiхто не обтяжуй мене: бо я ношу рани Господа Iісуса на тiлi моїм.

Благодать Господа нашого Iісу­са Христа з духом вашим, брат­тя! Амiнь».

(Гал., 215 зач., VI, 11-18)

***

Недільне Евангельське читання

Притча о сеятеле

Чи доводилося вам сіяти щось у землю, а потім радіти, спостерігаючи, як воно сходить та розквітає? Чи пам’ятаєте, якими солодкими бувають перші плоди виплеканих молодих дерев, посаджених власноруч?

Символіка засівання та збирання врожаю знайшла своє віддзеркалення в численних народних приказках. «Посієш вчасно, то і вродить рясно» — переконує прадідівська мудрість. А серце підказує: ідеться не лише про матеріальний врожай. Посіяти можна будь-що і будь-де. Ми навіть і не помічаємо, як, ідучи дорогою буття, сіємо словами й вчинками добро і зло, мудрість і безглуздя, пошану і зневагу. При цьому Вищий закон людського буття підказує: що посієш, те й пожнеш.

Та Євангеліє розглядає символіку сіяння дещо в іншому вимірі, а саме – де і Ким сіється духовне сім’я?

Господь Іісус Христос, подорожуючи полями Святої Землі, щедрою рукою засіває Євангельську правду. І розповідає про це народові, наводячи у приклад те, що люди звикли бачити навколо: іноді – узбіччя дороги, іноді – каміння, ледве прикрите землею, іноді – чагарники та колюче терня, а іноді – благодатну ниву, що дарує щедрий врожай…  Але чи розуміють вони, що всі ці образи – віддзеркалення стану їхнього серця?

Отже, коли навколо Спасителя зібралося багато народу, він розповів їм таку притчу:

…Вийшов сіяч сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його. А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.  А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його. Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!  Ученики ж Його запитали в Нього: що означає притча ця?  Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим — у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли. Ось що означає притча ця. Зерно — це слово Боже. А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись.  А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають.  А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду. А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає.

Євангеліє від Луки, глава 8, вірші 5 – 15

***

Вслухаючись в Євангельську притчу про сіяча, не забуваймо слідкувати за тим, щоб серце наше було тією нивою, на якій Слово Боже приносить рясний врожай віри і справ милосердя; для цього частіше зорюймо цю ниву щирим покаянням і молитвою.

Хто має вуха слухати – хай слухає! При цьому якомога частіше слухає Слово Боже, і те, чим воно відгукається в його серці!

Христос посеред нас!

І є, і буде! 

Воскресное апостольское чтение
Воскресное Евангельское чтение
Притча о сеятеле
#7K9268

Ми оголошуємо благодійну передплату. Допомогти можна, перераховуючи щомісяця необтяжливу для вас суму на:

  • Карту «Приватбанку»
  • Webmoney — R504238699969, U862362436965, Z274044801400
2890

0

Коментарі

Всі нові коментарі будуть відображені після проходження обов’язкової процедури модерації

Додати коментар